Плач Єремiї 3:1-20
Плач Єремiї 3:1-20 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Я чоловік, який зазнав страждань, від палиці, що нею Він бив мене у гніві. Він вів мене, іти примусив у темряві, а не при світлі. Заносить знову й знов Свою правицю Він на мене. Він моє тіло й шкіру виснажив, Він потрощив кістки мої. Він обложив мене і оточив нуждою й тягарями. По темних закутках мене сидіть примусив, неначе тих, що вже давно померли. Він мур побудував навколо мене, щоб мені не вийти, і в бронзові тяжкі кайдани взяв мене. І навіть як кричу й благаю про спасіння, Він не відповідає. Дороги ті, якими йти хотів я, Він камінням завалив. Він викривив стежки мої. Він, наче той ведмідь, що ладен кинутись на мене, Він, наче лев, що в засідці сидить. На манівці Він заманив мене, пошматував і безпорадного самого кинув. Напнув Він лук Свій, з мене ціль для стріл зробивши. І стрілами з сагайдака Свого мені Він вцілив просто в серце. Весь мій народ сміється з мене, вони про мене цілий день глузливі пісеньки співають. Мене Він сповнив гіркотою, полином покарання напоїв. Він розкришив на гальку мої зуби, у порох Він мене втоптав. Я будь-яку надію на розраду втратив. Забув я вже, що то таке добро. Сказав собі: «Залишили мене і міць моя, й на Господа надія». Гірка отрута покарання — пам’ять про приниження й бездомність. Душа моя усі мої турботи пам’ятає, душа моя в мені зігнулась долу.
Плач Єремiї 3:1-20 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву, Він провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла... Лиш на мене все знову обертає руку Свою цілий день... Він виснажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторощив, обгородив Він мене, і мене оточив гіркотою та мукою, у темноті мене посадив, мов померлих давно... Обгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої... І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою... Камінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої... Він для мене ведмедем чатуючим став, немов лев той у сховищі! Поплутав дороги мої та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним! Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли, пустив стріли до нирок моїх з Свого сагайдака... Для всього народу свого я став посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день... Наситив мене гіркотою, мене напоїв полином... І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене, і душа моя спокій згубила, забув я добро... І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа... Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту, душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені...
Плач Єремiї 3:1-20 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Я — людина, яка бачить бідноту в палиці Його гніву. Він мене схопив і привів до темряви, а не до світла, лише на мене повернулася Його рука весь день. Зістарилось моє тіло і моя шкіра, Він розбив мої кості. Він понабудовував проти мене, і Він оточив мою голову, і навів злидні, посадив мене в темряві, як мертвих віку. Він понабудовував проти мене, і я не вийду, — тяжкими зробив мої мідні окови. І хоч я закричу, і голосно кликатиму, Він відгородив мою молитву. Він забудував мої дороги, загородив мої стежки, Він на мене навів тривогу. Він для мене — ведмідь, який полює, лев у схованці. Він переслідував мене, того, що відступив, і зупинив мене, поставив мене знищеним. Він натягнув Свій лук і поставив мене, як ціль для стріли. Він увів у мої нирки синів свого сагайдака. Я став кпинами для всього мого народу, піснею для них увесь день. Він наситив мене гіркотою, напоїв мене жовчю. І вибив мої зуби камінцем, наситив мене попелом. І відсторонив від миру мою душу, — я забув про добро, тож я сказав: Пропала моя перемога і моя надія від Господа. Я загадав через мою убогість і моє переслідування, — гіркота і жовч згадається, і надокучить мені моя душа.
Плач Єремiї 3:1-20 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його; Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло. Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою; Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої; Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою; Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли; Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани; Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою; Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої. Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, - левом у сховищу; Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув; Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм; Послав у нирки мої стріли з сагайдака свого. Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх. До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином; Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом. Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі, І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа. О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч! Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.