Йов 38:1-41
Йов 38:1-41 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Тоді із бурі до Йова звернувся Господь: «Хто це, хто це чорнить пораду словами нерозумними? Підпережись, як воїн. Тоді тебе спитаю Я, а ти Мені усе поясниш. Де був ти в час, коли землі основи Я творив? Ну ж бо, скажи, якщо розумний ти. Хто її виміри окреслив? Ти ж бо знаєш. І хто її відміряв потім? Що є підґрунтям для земних основ, і хто землі поклав наріжний камінь, коли всі зорі вранішні співали, і веселились Ангели, прославляючи плоди Його творінь? Хто широчінь морську у брами взяв, коли вона лилась, немов із лона, коли їй хмари одягнув і мрякою її запеленав, коли кордони моря я провів і встановив залізні ґрати й двері, коли сказав: „Ти можеш докотитися сюди й не далі, ось тут межа твоїх (могутніх) хвиль”. Чи ти колись давав накази ранку, чи вказував зорі, де місце їй, вхопити світлом край землі і витрясти негідників ізвідти? Земля міняється, мов глина під печаттю, і постає, мов у святкових шатах. Злим людям світло лише заважає: віднімеш темряву і руйнуються їх плани. Чи довелось тобі колись на дно морське спуститись? Чи зміряв кроками незвідані глибини ти? Чи показали тобі брами смерті, чи бачив браму, за якою смерті тінь? Чи зміг ти дослідити шир землі безкраю? Якщо усе це знаєш ти, скажи. Де шлях туди, де оселилось світло? А морок — де ночує він? Ти, безперечно, знаєш, де кордони тьми, де стежка, що веде до її дому. Ти все це знаєш, бо тоді вже народився, і не злічити, скільки днів прожив. А чи бував колись ти у скарбниці сніжній, чи бачив місце, де сховався град, який ховаю про лиху годину, коли настане час тривожний битви та війни? Де шлях в той край, в якому розділяю світло і східний вітер дме в усі кінці землі. Хто відкриває русла для бурхливих вод й дорогу перекатам грому прокладає, щоб напоїть дощем безлюдні землі, пустелю, де немає ні душі, щоб пустище напилося вологи і буйною травою проросло? Чи має батька дощ, і звідки крапельки роси беруться? З якого лона лід виходить? Чиїм дитям є вранішній мороз? Чом каменем вода рідка береться? Чом замерзає дзеркало водойм? Чи можеш ти зв’язати зірки Волосожара, чи розв’язати віжки Оріона? Чи в час призначений ти виведеш сузір’я, чи поведеш Ведмедицю і ведмежат? Чи знаєш ти небесні закони, чи можеш їх впровадить на землі? Чи можеш голосно звеліти хмарам, щоб водами тобі омили тіло? Чи можеш наказати блискавкам летіти, чи згодяться, чи скажуть: „Ми вже тут?” Хто мудрість заховав у потаємне місце, чи хтось загнав свій розум в закуток? Чи злічені розумним хмари в небі, і хто з пляшок небесних воду вилив, щоб порох на багно перетворився і збився у глевкі грудки? Чи ти шукаєш здобичі для лева, чи левенятам віддаєш поживу, коли вони у лігвищі лежать чи затаїлись в засідці у хащі? Хто корм для ворона знайде, коли його пташата здіймуть крик до Бога і вирушать далеко в пошуках харчів?»
Йов 38:1-41 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав: Хто то такий, що затемнює раду словами без розуму? Підпережи но ти стегна свої, як мужчина, а Я буду питати тебе, ти ж Мені поясни! Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання! Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура? У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її, коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини? І хто море воротами загородив, як воно виступало, немов би з утроби виходило, коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу за його пелюшки, і призначив йому Я границю Свою та поставив засува й ворота, і сказав: Аж досі ти дійдеш, не далі, і тут ось межа твоїх хвиль гордовитих? Чи за своїх днів ти наказував ранкові? Чи досвітній зорі показав її місце, щоб хапалась за кінці землі та посипались з неї безбожні? Земля змінюється, мов та глина печатки, і стають, немов одіж, вони! І нехай від безбожних їх світло відійметься, а високе рамено зламається! Чи ти сходив коли аж до морських джерел, і чи ти переходжувався дном безодні? Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смертельної тіні? Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все! Де та дорога, що світло на ній пробуває? А темрява де її місце, щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки її дому? Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів! Чи доходив коли ти до схованок снігу, і схованки граду ти бачив, які Я тримаю на час лихоліття, на день бою й війни? Якою дорогою ділиться вітер, розпорошується по землі вітерець? Хто для зливи протоку провів, а для громовиці дорогу, щоб дощити на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема, щоб пустиню та пущу насичувати, і щоб забезпечити вихід траві? Чи є батько в доща, чи хто краплі роси породив? Із чиєї утроби лід вийшов, а іній небесний хто його породив? Як камінь, тужавіють води, а поверхня безодні ховається. Чи зв’яжеш ти зав’язки Волосожару, чи розв’яжеш віжки в Оріона? Чи виведеш часу свого Зодіяка, чи Воза з синами його попровадиш? Чи ти знаєш устави небес? Чи ти покладеш на землі їхню владу? Чи підіймеш свій голос до хмар, і багато води тебе вкриє? Чи блискавки ти посилаєш, і підуть вони, й тобі скажуть Ось ми? Хто мудрість вкладає людині в нутро? Або хто дає серцеві розум? Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посуди, коли порох зливається в зливки, а кавалки злипаються? Чи здобич левиці ти зловиш, і заспокоїш життя левчуків, як вони по леговищах туляться, на чатах сидять по кущах? Хто готує для крука поживу його, як до Бога кричать його діти, як без їжі блукають вони?
Йов 38:1-41 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Коли Еліус перестав говорити, то до Йова крізь бурю і хмари заговорив Господь: Хто цей, який скриває від Мене раду, хто тримає слова в серці й думає від Мене втаїти? Підв’яжи, як муж, твої стегна, Я ж тебе запитаю, а ти Мені відповіси! Де ти був, коли Я основував землю? Сповісти Мені, якщо ти володієш знанням. Чи знаєш, хто визначив її розміри? І хто протягнув мірний шнур по ній? На чому встановлені її склепіння? Хто є той, котрий заклав на ній кутовий камінь? Коли народжувалися зорі, усі Мої ангели хвалили Мене могутнім голосом. Я загородив море брамами, коли воно хлинуло, виходячи з лона своєї матері. Я ж зробив йому хмару за одяг і повив його імлою. І Я поставив йому границі, встановивши засуви та брами. Я ж сказав йому: Досі підеш, і не перейдеш, але в тобі розіб’ються твої хвилі! Хіба Я при тобі наказав ранньому світлові, і ранкова зірка побачила своє визначене місце, щоб схопитися за краї землі, аби скинути із себе безбожних? Хіба ти, взявши глинисту землю, зліпив живу істоту і наділив її мовою на землі? Чи ти забрав світло від безбожних, а плече гордих знищив, прийшов до джерела моря, ходив стопами по безодні? Хіба тобі зі страхом відкриваються брами смерті, а придверники аду, бачачи тебе, лякалися? Чи ти збагнув широчінь піднебесної? Сповісти ж мені, якою вона є! А в якій це землі замешкує світло, і де місце темряви? Хіба ти Мене приведеш до їхніх околиць? Чи й ти вивідав їхні стежки? Знаю, що ти тоді народився, і число твоїх років велике. Та чи ходив ти до сховищ снігу, і чи бачив ти сховища граду? Можливо воно відкладене тобі на час ворогів, на день війни і битви? Звідки виходить мороз чи розноситься південний вітер на піднебесну? Хто ж приготував русло для дощової зливи, і дорогу громоносним бурям, щоб посилати дощ на безлюдну землю, на пустелю, де немає людини, щоб наситити незаселену і непрохідну землю і викликати ріст зелені? Хто є батько дощу? Хто ж є той, котрий породив краплі роси? З якого лона виходить лід? А хто на небі породив мороз, який сходить, наче вода, що тече? Поверхню ж безодні хто оснував? Чи ти збагнув пов’язь Плеяди і відкрив огорожу Оріона? Чи ти відкриєш сузір’я у своєму часі, і чи притягнеш Вечірню зорю за її косу? Чи ти знаєш переміни неба чи те, що стається у злагоді в піднебесній? Чи ти покличеш хмару голосом, і вона тебе послухається поривами бурхливої зливи? Чи пошлеш блискавки, і вони підуть? Чи запитають вони тебе: Що робити? Хто ж дав жінкам мудрість ткати чи вміння вишивати? Хто ж у своїй мудрості перераховує хмари, і прихилив небо до землі? Розлився порох, наче земля, Я ж зліпив його, наче кам’яну брилу. Хіба ти полюєш їжу для левів, чи наповнюєш душі зміїв? Адже вони перелякалися у своїх лігвищах, перебувають у лісах, чатуючи. Хто ж приготовив їжу вороні? Бо її пташенята закричали до Господа, блукаючи в пошуках їжі!
Йов 38:1-41 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Озвався Господь до Йова з бурі й промовив: Хто сей, що затемнює задуми мої нерозумними словами? Зараз підпережи чересла твої*, як мужеві годиться: Я питати буду, ти ж відказуй менї: Де тодї був ти, коли я закладав основи землї? Скажи, коли знаєш! Хто визначив міру її, чи знаєш? або хто протягав шнур по нїй? На чім оперто підвалини її, або хто заложив угловий камінь її, Як тим часом всї ранні зорі веселилися, і всї сини Божі викликували з радощів? Хто запер, мов би ворітьми море, як воно ринуло, та, неначе з матернього лона, вийшло, Як я зробив йому хмари одежою, а мряку пеленами його, Та вказав йому гряницї, поставив засови й ворота, І сказав: ось покіль доходити будеш, а далїй не перейдеш, і тут межа надутим филям твоїм? Чи давав єси коли на віку твойму наказ ранкові, або вказав зорі місце, (де зачервонїти) Та щоб обхопила краї землї, а земля стрясла з себе безбожників; Щоб земля перемінила вид свій, мов глина під печаткою, та стала, мов барвиста одежа, А безбожникам щоб одняте було сьвітло, і сьмілива рука їх зломилась. Чи то ти сходив у глибину морську та провірював безодню? Чи ворота смертні тобі відчинялись, чи бачив ти двері темряви страшної? Чи обняв ти оком сьвіт увесь широкий? Говори, коли все знаєш? Куди дорога до пробутку сьвітла, й де місце темряви? А вже ж ти доходив до гряниць її й знаєш стежки до дому її. Певно знаєш, бо ти був тодї вже народжений, й днїв життя твого дуже багато! А може доходив до складів снїгу, й бачив грядові комори, Що я їх переховую на час смутку, на день побою та війни (проти ледачих)? Якою дорогою розливаєсь сьвітло й шириться східний вітер по землї? Хто дощу канали риє, й хто блискавицям путь указує та грому, Щоб ійшов дощ на землю безлюдну, на пустиню, де нема й чоловіка, Щоб насичував пустиню й степ, і розбуджував до росту зароди травні? Чи в доща є батько? Хто роджає краплї роси? Із чиєго лоня виходить лід і иней в воздусї - хто його родить? Води, мов камінь тверднуть, і поверхня безоднї замерзає. Чи звязав би ти узол у Плеяди, чи розвязав би Орійона*? Чи повиводив би ти громаду зірниць у свій час, Ас-зірницю із дїтьми її? Чи небесне знаєш право, чи можеш порядок його завести на землї? Чи можеш підняти голос твій до хмар, щоб рясний дощ спустився на тебе? Чи можеш ти розсилати блискавицї, та й чи прийдуть вони 'д тобі й скажуть: Ось ми! Хто вложив мудрість у серце, й хто дав мисль розумові? Хто може перелїчити хмари своєю мудрістю й здержати сей посуд піднебесний, Коли пил обертаєсь в болото, й в грудки злипаєсь? Не вже ж то ти ловиш левицї здобич і левчуків годуєш, Як вони лежать в берлозї, або тихо в гущавинї засїдаються? А воронові хто готує харч його, коли дїти його пищать до Бога, блукаючи без поживи?