Вiд Iвана 4:1-29
Вiд Iвана 4:1-29 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Фарисеям стало відомо, що Ісус привертає на Свій бік і хрестить більше учнів, ніж Іоан. (Насправді ж Ісус сам не хрестив людей, це робили Його учні). Тож, почувши про це, Ісус залишив Юдею і знову подався до Ґалилеї. По дорозі туди Йому потрібно було переходити через Самарію. В Самарії Ісус прийшов до міста Сіхар, неподалік від землі, що Яків віддав своєму синові Йосипу. Там знаходилася криниця Якова. І було тоді близько полудня, коли Він, втомившись з дороги, сів відпочити коло Якової криниці. Ісус звернувся до самаритянки, яка прийшла до криниці набрати води: «Дай мені напитися». Його ж учні пішли до міста купити щось поїсти. Самаритянка спитала: «Чому це Ти, юдей, просиш у мене, самаритянки, напитися?» (Юдеї не спілкувалися з самаритянами). Ісус відповів їй: «Якби ти знала про те, що Бог дає людям, і Хто у тебе просить напитися води, то сама б попросила в Мене, і Я дав би тобі води живої». «Шановний, — каже жінка, — але ж Ти й відра не маєш, а криниця глибока. То як же збираєшся дістати тієї живої води? Чи, може, Ти величніший за пращура нашого Якова, що дав нам цю криницю і сам пив із неї разом з дітьми своїми і худобою?» На те Ісус відповів їй: «Кожен, хто вип’є цієї води, скоро знову спрагу відчує. Але хто вип’є тієї води, що Я йому дам, ніколи більше не страждатиме від спраги, бо вода, якої Я дам напитися, перетвориться в людині на животворне джерело, що несе вічне життя». Тоді жінка каже: «Шановний Добродію, то дай же і мені тієї води, щоб я більше ніколи не відчувала спраги й не приходила сюди по воду». Ісус сказав їй: «Йди поклич свого чоловіка і сама приходь сюди». «У мене немає чоловіка», — відповіла вона. Ісус тоді промовив: «Правду кажеш, що не маєш чоловіка. У тебе було їх п’ятеро. А той, якого маєш тепер, не чоловік тобі! Отже, ти сказала правду». Тоді жінка й каже Йому: «Тепер я бачу, Пане, що Ти — пророк! Наші батьки йшли на цю гору поклонятися, але ви, юдеї, стверджуєте, буцімто Єрусалим є тим самим місцем, де ми маємо поклонятися Господу». Ісус на те відповів: «Жінко, повір Мені! Надходить час, коли ви поклонятиметеся Отцю не на цій горі й не в Єрусалимі. Ви, самаритяни, поклоняєтеся тому, чого не розумієте. Ми ж, юдеї, знаємо, чому поклоняємося, бо спасіння приходить від юдеїв. Та близький той час, і він уже настав, коли справжні прихильники поклонятимуться Отцю в дусі та істині. Таких людей і прагне Отець в богомольці собі. Бог є Дух. І той, хто поклоняється Йому, має поклонятися в дусі та істині». Й мовила до Нього жінка: «Я знаю, що має прийти Месія. (Якого називають Христом). Коли ж Він прийде, то розтлумачить нам про все». Тоді Ісус їй і каже: «Той, Хто розмовляє з тобою, і є Христос». В цей час підійшли Його учні й дуже здивувалися, що Він розмовляє з жінкою. Та ніхто з них не спитав: «Що Тобі треба від неї?» або «Чому розмовляєш із нею?» Жінка залишила свій глечик й, повернувшись до міста, сказала людям: «Ходімо побачите Чоловіка, Який розповів мені про все, що я зробила в житті! Можливо, Він і є Христос».
Вiд Iвана 4:1-29 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Коли Господь дізнався, що фарисеї почули, що Ісус здобуває і хрестить більше учнів, ніж Іоан (хоча Сам Ісус не хрестив, а хрестили Його учні), то залишив Іудею і знову пішов у Галілею. А Йому треба було проходити через Самарію. І от приходить Він у самарійське місто, яке називається Сіхар, поблизу ділянки землі, яку Яків дав своєму синові Йосипу. Там було джерело Якова. Ісус, утомившись від дороги, сів отак біля джерела. Було ж близько шостої години. Приходить жінка з Самарії набрати води. Ісус каже їй: Дай Мені пити (бо Його учні пішли в місто купити їжі). Самарянська жінка каже Йому: Як Ти, іудей, просиш пити в мене, самарянки? (Бо іудеї з самарянами не мають відносин). Ісус сказав їй у відповідь: Якби ти знала про дар Божий і Хто Той, що каже тобі: Дай Мені пити, — то ти сама попросила б у Нього, і Він дав би тобі живої води. Жінка каже Йому: Пане, Тобі й набрати нічим, а колодязь глибокий; звідки ж у Тебе жива вода? Невже Ти більший за нашого отця Якова, який дав нам цей колодязь і сам з нього пив, і його сини, і його худоба? Ісус сказав їй у відповідь: Кожен, хто п’є цю воду, схоче пити знову, а хто вип’є води, яку Я йому дам, той не схоче пити повік; а вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що б’є у вічне життя. Жінка каже Йому: Пане, дай мені цієї води, щоб я не хотіла пити і не приходила сюди набирати. Ісус каже їй: Піди поклич свого чоловіка і приходь сюди. Жінка сказала у відповідь: Немає в мене чоловіка. Ісус каже їй: Правильно ти сказала: Немає в мене чоловіка, — бо в тебе було п’ять чоловіків, і той, що в тебе зараз, не чоловік тобі. Це ти правду сказала. Жінка каже Йому: Пане, я бачу, що Ти пророк. Наші отці поклонялись на цій горі, а ви кажете, що місце, де слід поклонятися, знаходиться в Єрусалимі. Ісус каже їй: Повір Мені, жінко, що настає час, коли і не на цій горі, і не в Єрусалимі ви будете поклонятись Отцю. Ви не знаєте, чому поклоняєтесь, а ми знаємо, чому поклоняємось, бо спасіння від іудеїв. Та настає час, і вже настав, коли істинні поклонники будуть поклонятись Отцю духом та істиною, бо й Отець шукає таких поклонників Собі. Бог є Дух, і ті, що поклоняються Йому, повинні поклонятися духом та істиною. Жінка каже Йому: Знаю, що має прийти Месія, званий Христом; коли Він прийде, то про все розповість нам. Ісус каже їй: Це Я, що говорю з тобою. У цей час прийшли Його учні і здивувалися, що Він розмовляє з жінкою; проте ніхто з них не сказав: Що Ти хочеш? — чи: Чому Ти розмовляєш із нею? Тоді жінка залишила свій глек, пішла в місто і каже людям: Ідіть подивіться на Чоловіка, Який розказав мені все, що я зробила: чи не Він Христос?
Вiд Iвана 4:1-29 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван, хоч Ісус не христив Сам, а учні Його, Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею. І потрібно було Самарію Йому переходити. Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові. Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої. Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені! Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи. Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами. Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води. Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу? Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його? Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п’є, буде прагнути знову. А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне. Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати. Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди. Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю. Бо п’ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала. Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти. Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись. Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви. Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв. Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців. Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись. Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам. Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою... І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш? Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить: Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?
Вiд Iвана 4:1-29 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Як тільки Ісус дізнався, що фарисеї почули, що Він збирає та хрестить більше учнів, ніж Іван, — хоч Сам Ісус не хрестив, а лише Його учні, — то Він залишив Юдею і знову пішов до Галилеї. Потрібно Йому було перейти через Самарію. Він приходить до самарійського міста, що називається Сихар, поблизу поля, яке Яків дав своєму синові Йосифові. Була там криниця Якова. Ісус, втомившись з дороги, сів отак біля криниці. Було десь близько шостої години. Приходить жінка із Самарії по воду. Каже їй Ісус: Дай Мені напитися! Учні ж Його пішли в місто, щоб купити їжі. Тоді жінка-самарійка промовила до Нього: Як Ти, будучи юдеєм, просиш пити у мене, коли я — жінка-самарійка? Адже юдеї не спілкуються із самарійцями! Ісус у відповідь сказав їй: Коли б ти знала Божий дар і Хто Той, що говорить тобі: Дай мені напитися! — ти просила б у Нього, і Він дав би тобі живої води. Каже йому жінка: Пане, Ти не маєш відра, а криниця глибока, звідки маєш живу воду? Хіба Ти більший за нашого батька Якова, який дав нам криницю: і сам з неї пив, і сини його, і худоба його? У відповідь Ісус сказав їй: Кожний, хто п’є цю воду, буде спраглий знову, а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне. Каже Йому жінка: Пане, дай мені цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати! Говорить їй [Ісус]: Іди, поклич свого чоловіка і приходь сюди. У відповідь жінка сказала Йому: Не маю я чоловіка. Каже їй Ісус: Добре ти сказала, що не маєш чоловіка, бо п’ятьох чоловіків ти мала, і той, якого нині маєш, не є твоїм чоловіком. Це ти правду сказала. Каже жінка Йому: Пане, я бачу, що Ти — Пророк. Наші предки поклонялися на цій горі, а ви кажете, що в Єрусалимі те місце, де потрібно поклонятися. Ісус промовив до неї: Жінко, вір Мені, що надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будете поклонятися Отцеві. Ви поклоняєтеся Тому, Кого не знаєте; ми ж поклоняємося Тому, Кого знаємо, бо спасіння від юдеїв. Але надходить час, — і вже тепер він є, — коли правдиві поклонники будуть поклонятися Отцеві в Дусі та істині, бо Отець шукає Собі таких поклонників. Бог є Дух, і хто Йому поклоняється, повинен поклонятися у Дусі та істині. Відказує Йому жінка: Знаю, що прийде Месія, Який називається Христос; коли Він прийде, то сповістить нам усе! Каже їй Ісус: Це Я — Той, Хто говорить з тобою! І тоді надійшли Його учні й дивувалися, що Він розмовляв із жінкою. Однак ніхто з них не спитав: Чого хочеш? — або: Чому розмовляєш з нею? А жінка залишила своє відро, пішла до міста й каже людям: Ходіть і подивіться на Чоловіка, Який мені сказав усе, що я зробила! Чи часом Він не Христос?
Вiд Iвана 4:1-29 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан, (хоч Ісус сам не хрестив, а ученики Його;) то покинув Юдею, та й пійшов знов у Галилею. Треба ж було Йому проходити через Самарию. Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков Йосифу, синові своєму. Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криницї; було ж коло шестої години. Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити. Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити їжі. Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами. Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої. Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу? Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його. Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов; хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом води, що тече в життє вічнє. Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати. Рече їй Ісус: Іди поклич чоловіка твого, та й приходь сюди. Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш; пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси. Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єси Ти. Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся. Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві. Ви кланяєтесь, а чому - не знаєте; ми кланяємось, і чому - знаємо, бо спасеннє від Жидів. Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому. Дух - Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись. Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе. Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі. І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею? Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям: Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос?