Вiд Iвана 18:1-40
Вiд Iвана 18:1-40 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Мовивши це, Ісус разом зі Своїми учнями подався на протилежний бік долини Кідрон, де знаходився сад. Тож вони там й залишилися. Юда, зрадник Його, також знав це місце, бо Ісус часто зустрічався там зі Своїми учнями. Прийшовши до саду, Юда привів загін воїнів і сторожу з храму, яких послали головні священики й фарисеї. Воїни мали з собою ліхтарі, смолоскипи й зброю. Знаючи, що має статися з Ним, Ісус вийшов наперед і запитав їх: «Кого ви шукаєте?» Ті відповіли: «Ісуса з Назарета». Тоді Він мовив їм: «Це Я». Юда, котрий зрадив Його, стояв там з ними. Коли Він сказав: «Це Я», — всі відступили назад і попадали на землю. Тоді Ісус знову запитав їх: «Кого ви шукаєте?» А ті відповіли: «Ісуса з Назарета». І сказав тоді Ісус: «Я ж вам сказав, що це Я. Отже, якщо ви шукаєте Мене, то нехай ці люди йдуть собі». Ісус сказав так, щоб збулися слова, сказані раніше: «Я не загубив жодного з тих, кого Ти дав Мені». Симон-Петро мав меч і, вихопивши його з піхов, вдарив слугу первосвященика та відтяв йому праве вухо. А звали того слугу Малх. І сказав Ісус Петрові: «Вклади меча свого назад до піхов. Я повинен випити чашу страждань, яку Отець дав Мені». Тоді воїни, на чолі зі своїм командиром, і юдейська сторожа схопили Ісуса. Вони зв’язали Його й повели спочатку до Анни, Каяфиного тестя. Каяфа був первосвящеником того року. Саме Каяфа раніше радив юдеям, що було б краще, якби один Чоловік помер за народ. Симон-Петро разом із іншим учнем ішов за Ісусом. Того другого добре знав первосвященик, тож він і зайшов у двір первосвященика разом з Ісусом. А Петро зостався зовні, коло воріт. Тоді другий учень, котрий добре був знайомий первосвященикові, сказав щось служниці і провів Петра. Служниця й каже Петрові: «Ти також один із учнів Цього Чоловіка?» А Петро відповів їй: «Ні!» Тим часом слуги й сторожа, назбиравши хмизу, розклали вогнище й стали гуртом коло нього, щоб погрітися, бо було холодно. Петро також стояв з ними й грівся. Первосвященик поцікавився в Ісуса про Його учнів і про Його вчення. І відповів Ісус: «Я завжди говорив відкрито перед людьми. Я завжди навчав у синагогах і храмі, де збираються всі юдеї, і ніколи нічого не приховував. Навіщо ж допитуєш Мене? Запитай тих, хто слухав Мене і чув, що Я казав. Вони, напевно, знають!» Коли Ісус це мовив, то один зі сторожі підійшов до Нього і вдарив Його, сказавши: «Як Ти смієш так відповідати первосвященикові?» Ісус же йому на те: «Якщо Я сказав щось не так, то що саме? А якщо Я сказав правду, то навіщо б’єш Мене?» Тоді Анна відіслав зв’язаного Ісуса до первосвященика Каяфи. Увесь цей час Симон-Петро грівся біля вогнища. Коли його запитали: «Чи й ти часом не з Його учнів?» — то він відрікся, мовивши: «Ні». Один із родичів того слуги первосвященика, якому Петро відтяв вухо, спитав: «Чи не тебе я бачив у саду разом з Ним?» Петро й цього разу відрікся, і тієї ж миті проспівав півень. І повели Ісуса від Каяфи до палацу прокуратора. Було це рано вранці. Юдеї не схотіли заходити туди, щоб не осквернитися, і щоб можна було на свято їсти пасхальну їжу. Тож Пилат вийшов до них і спитав: «У чому ви звинувачуєте цього Чоловіка?» Вони йому відповіли: «Він злочинець, тому й привели ми Його до тебе!» Тоді Пилат сказав: «Заберіть Його і судіть самі, за вашим законом». Та вони мовили: «Але твій закон не дозволяє нам нікого засуджувати на смерть». І сталося так, як передрікав Ісус, коли говорив про те, якою смертю помре. Пилат повернувся до свого палацу й, покликавши Ісуса, запитав Його: «Ти — Цар Юдейський?» Ісус йому відповів: «Ти це від себе кажеш, чи інші тобі розповіли про Мене?» «Хіба я юдей? — Запитав Пилат. — Це Твої співвітчизники й первосвященики привели Тебе до мене. Що лихого Ти вчинив?» І відповів Ісус: «Моє Царство не належить цьому світові. Якби воно належало, то слуги Мої воювали б так, щоб не виданий би Я був юдеям. Та Царство Моє не звідси». Тоді Пилат мовив: «Отже, Ти Цар». «Це Ти сказав, що Я Цар, — відповів Ісус. — Народився ж Я і прийшов у цей світ заради того, щоб свідчити про істину. І кожен, хто на боці істини, прислухається до Мого Голосу». Пилат тоді й питає: «Що ж є істина?» І мовивши так, він знову вийшов до юдеїв і сказав: «Я не знаходжу ніякої провини за Цим Чоловіком. Та є у вас звичай, за яким я відпускаю когось із злочинців на Пасху. Чи хочете, щоб я відпустив для вас Царя Юдейського?» Ті знову загукали: «Не Його відпусти, а Варавву!» Варавва ж був розбійником.
Вiд Iвана 18:1-40 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Скзавши це, Ісус пішов зі Своїми учнями за потік Кедрон, де був сад, у який увійшов Сам і Його учні. Знав же це місце й Іуда, Його зрадник, бо Ісус часто збирався там зі Своїми учнями. Тож Іуда, отримавши загін воїнів та слуг від первосвященників і фарисеїв, приходить туди з ліхтарями, смолоскипами й зброєю. Ісус, знаючи все, що має статися з Ним, вийшов і сказав їм: Кого ви шукаєте? Вони відповіли Йому: Ісуса Назаря´нина. Ісус каже їм: Це Я. Стояв же з ними й Іуда, Його зрадник. Як тільки Він сказав їм: Це Я, — вони відступили назад і впали на землю. Тоді Він знову запитав їх: Кого ви шукаєте? Вони сказали: Ісуса Назаря´нина. Ісус відповів: Я сказав вам, що це Я. Тож якщо ви Мене шукаєте, нехай оці йдуть, — щоб збулися слова, які Він сказав: З тих, кого Ти дав Мені, Я нікого не втратив. Тоді Симон Петро, маючи меч, витягнув його, і вдарив раба первосвященника, і відтяв йому праве вухо. Ім’я ж того раба було Малх. Та Ісус сказав Петру: Вклади свій меч у піхви. Невже Мені не пити чаші, яку дав Мені Отець? Тоді воїни, тисяцький та іудейські слуги взяли Ісуса, зв’язали Його і повели Його спочатку до Анни, бо він був тестем Каяфи, який був того року первосвященником. Це був той Каяфа, який дав іудеям пораду, що краще, щоб одна людина померла за народ. За Ісусом ішли Симон Петро та інший учень. Той учень був знайомий із первосвященником і тому увійшов з Ісусом у палац первосвященника. А Петро стояв зовні біля дверей. Тоді вийшов той інший учень, який був знайомий із первосвященником, сказав щось придверниці і завів Петра. Тут служниця-придверниця каже Петру: Чи не є і ти з учнів Цього Чоловіка? Він каже: Ні. Раби ж і слуги, розклавши жар (бо було холодно), стояли й грілися. Петро теж стояв з ними й грівся. Тоді первосвященник запитав Ісуса про Його учнів і про Його вчення. Ісус відповів йому: Я говорив світу відкрито; Я завжди навчав у синагозі і в Храмі, де завжди збираються іудеї, і нічого не говорив таємно. Чому ти питаєш Мене? Спитай тих, які чули, що Я казав їм; ось вони знають, що Я казав. Коли Він сказав це, один із слуг, що стояв поруч, ударив Ісуса по щоці й сказав: Це так Ти відповідаєш первосвященнику? Ісус відповів йому: Якщо Я сказав щось погане, то засвідчи, що це погане, а якщо добре, то за що ти б’єш Мене? Тоді Анна послав Його зв’язаним до первосвященника Каяфи. А Симон Петро стояв і грівся. Тут сказали йому: Чи не є і ти з Його учнів? Він зрікся й сказав: Ні. Один з рабів первосвященника, родич того, кому Петро відтяв вухо, каже: Чи не тебе я бачив із Ним у саду? Тоді Петро знову зрікся, і відразу заспівав півень. Від Каяфи Ісуса повели в преторій. Був ранок, і вони не увійшли в преторій, щоб не осквернитися, а щоб можна було їсти пасху. Пілат вийшов до них і сказав: Яке обвинувачення ви висуваєте проти Цього Чоловіка? Вони сказали йому у відповідь: Якби Він не був злочинцем, ми не видали б Його тобі. Пілат сказав їм: Візьміть Його ви і за своїм Законом судіть Його. Іудеї сказали йому: Нам не дозволено нікого віддавати на смерть, — щоб збулися слова Ісуса, які Він сказав, указуючи, якою смертю Він мав померти. Тоді Пілат увійшов назад у преторій, покликав Ісуса і сказав Йому: Ти Цар іудейський? Ісус відповів йому: Ти сам від себе це кажеш чи інші сказали тобі про Мене? Пілат відповів: Хіба я іудей? Це Твій народ і первосвященники видали Тебе мені. Що Ти зробив? Ісус відповів: Моє Царство не від цього світу. Якби від цього світу було Моє Царство, то Мої слуги воювали б, щоб Я не був виданий іудеям; та Царство Моє не звідси. Пілат сказав Йому: Значить, Ти Цар? Ісус відповів: Ти сам кажеш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб засвідчити про істину. Кожен, хто від істини, слухає Мій голос. Пілат каже Йому: Що є істина? І, сказавши це, знову вийшов до іудеїв і каже їм: Я не знаходжу в Ньому ніякої вини. Є ж у вас звичай, щоб я звільняв вам одного на Пасху. Чи хочете, щоб я звільнив вам Царя іудейського? Тоді всі знову закричали: Не Його, а Варавву! Варавва ж був розбійником.
Вiд Iвана 18:1-40 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Промовивши це, Ісус вийшов із учнями Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, до якого ввійшов Він та учні Його. Але й Юда, що видав Його, знав те місце, бо там часто збирались Ісус й Його учні. Отож Юда, узявши відділ війська та службу від первосвящеників і фарисеїв, приходить туди із смолоскипами, та з ліхтарями, та з зброєю. А Ісус, усе відавши, що з Ним статися має, виходить та й каже до них: Кого ви шукаєте? Йому відповіли: Ісуса Назарянина. Він говорить до них: Це Я... А стояв із ними й Юда, що видав Його. І як тільки сказав їм: Це Я, вони подалися назад, та й на землю попадали... І Він знов запитав їх: Кого ви шукаєте? Вони ж відказали: Ісуса Назарянина. Ісус відповів: Я сказав вам, що це Я... Отож, як Мене ви шукаєте, то дайте оцим відійти, щоб збулося те слово, що Він був сказав: Я не втратив нікого із тих, кого дав Ти Мені. Тоді Симон Петро, меча мавши, його вихопив, і рубонув раба первосвященика, і відтяв праве вухо йому. А рабу на ім’я було Малх. Та промовив Ісус до Петра: Всунь у піхви меча! Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені? Відділ же війська та тисяцький і служба юдейська схопили Ісуса, і зв’язали Його, і повели Його перше до Анни, бо тестем доводивсь Кайяфі, що первосвящеником був того року. Це ж був той Кайяфа, що порадив юдеям, що ліпше померти людині одній за народ. А Симон Петро й інший учень ішли за Ісусом слідом. Той же учень відомий був первосвященикові, і ввійшов у двір первосвящеників із Ісусом. А Петро за ворітьми стояв. Тоді вийшов той учень, що відомий був первосвященикові, і сказав воротарці, і впровадив Петра. І питає Петра воротарка служниця: Ти хіба не з учнів Цього Чоловіка? Той відказує: Ні! А раби й служба, розклавши огонь, стояли та й грілися, бо був холод. І Петро стояв із ними та грівся. А первосвященик спитався Ісуса про учнів Його, і про науку Його. Ісус Йому відповідь дав: Я світові явно казав. Я постійно навчав у синагозі й у храмі, куди всі юдеї збираються, а таємно нічого Я не говорив. Чого ти питаєш Мене? Поспитайся тих, що чули, що Я їм говорив. Отже, знають вони, про що Я говорив. А як Він це сказав, то один із присутньої там служби вдарив Ісуса в щоку, говорячи: То так відповідаєш первосвященикові? Ісус йому відповідь дав: Якщо зле Я сказав, покажи, що то зле; коли ж добре, за що Мене б’єш? І відіслав Його Анна зв’язаним первосвященикові Кайяфі. А Симон Петро стояв, гріючись. І сказали до нього: Чи й ти не з учнів Його? Він відрікся й сказав: Ні! Говорить один із рабів первосвященика, родич тому, що йому Петро вухо відтяв: Чи тебе я не бачив у саду з Ним? І знову відрікся Петро, і заспівав півень хвилі тієї... А Ісуса ведуть від Кайяфи в преторій. Був же ранок. Та вони не ввійшли до преторія, щоб не опоганитись, а щоб їсти пасху. Тоді вийшов Пилат назовні до них і сказав: Яку скаргу приносите ви на Цього Чоловіка? Вони відповіли та й сказали йому: Коли б Цей злочинцем не був, ми б Його тобі не видавали. А Пилат їм сказав: Візьміть Його, та й за вашим Законом судіть Його. Юдеї сказали йому: Нам не вільно нікого вбивати, щоб збулося Ісусове слово, що його Він прорік, зазначаючи, якою то смертю Він має померти. Тоді знову Пилат увійшов у преторій, і покликав Ісуса, і до Нього сказав: Чи Ти Цар Юдейський? Ісус відповів: Чи від себе самого питаєш ти це, чи то інші тобі говорили про Мене? Пилат відповів: Чи ж юдеянин я? Твій народ та первосвященики мені Тебе видали. Що таке Ти вчинив? Ісус відповів: Моє Царство не із світу цього. Якби із цього світу було Моє Царство, то служба Моя воювала б, щоб не виданий був Я юдеям. Та тепер Моє Царство не звідси... Сказав же до Нього Пилат: Так Ти Цар? Ісус відповів: Сам ти кажеш, що Цар Я. Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду. І кожен, хто з правди, той чує Мій голос. Говорить до Нього Пилат: Що є правда? І сказавши оце, до юдеїв знов вийшов, та й каже до них: Не знаходжу Я в Ньому провини ніякої. Та ви маєте звичай, щоб я випустив вам одного на Пасху. Чи хочете отже, відпущу вам Царя Юдейського? Та знову вони зняли крик, вимагаючи: Не Його, а Варавву! А Варавва був злочинець.
Вiд Iвана 18:1-40 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Сказавши це, Ісус зі Своїми учнями перейшов на другий бік потоку Кедрону, де був сад, до якого ввійшов Він та Його учні. Знав же це місце і Юда, який зрадив Його, бо часто Ісус збирався там зі Своїми учнями. Юда, взявши загін і слуг первосвящеників та фарисеїв, прийшов туди зі смолоскипами, ліхтарями та зброєю. Ісус, знаючи все, що Його очікує, вийшов і запитав їх: Кого шукаєте? Йому відповіли: Ісуса Назарянина! Каже їм: Це Я! Стояв з ними і Юда, зрадник Його. Коли ж Він сказав їм: Це Я! — вони подалися назад і попадали на землю. Він знову запитав їх: Кого шукаєте? Вони ж знов: Ісуса Назарянина. Ісус відповів: Я ж сказав вам, що це Я. Тож якщо Мене шукаєте, то відпустіть цих, хай ідуть. Щоби сповнилося те слово, яке Він сказав: З тих, кого Ти дав Мені, Я не втратив жодного з них. Тоді Симон-Петро, маючи меча, витягнув його, вдарив раба первосвященика й відтяв йому праве вухо; ім’я того раба — Малх. Та Ісус сказав Петрові: Сховай меча в піхви. Невже Мені не пити чаші, яку дав Мені Отець? Тоді воїни, тисяцький і юдейські прибічники схопили Ісуса і зв’язали Його. Повели спочатку до Анни, тестя Каяфи, який був того року первосвящеником. Це був той Каяфа, який дав пораду юдеям, що краще одній людині вмерти за народ. За Ісусом ішов Симон-Петро та ще один учень. Первосвященик знав цього учня, тож він і ввійшов з Ісусом до подвір’я первосвященика. А Петро стояв біля воріт ззовні. Вийшов учень, який був знайомий первосвященикові, сказав придверниці й провів Петра. Служниця, яка при дверях, каже Петрові: А ти часом не з учнів Цього Чоловіка? Той відповів: Ні! Стояли тут раби й слуги, які запалили вогонь, оскільки було холодно, і грілися. Петро також стояв з ними й грівся. А первосвященик запитав Ісуса про Його учнів, про Його вчення. Ісус відповів йому: Я говорив світові відкрито. Я завжди навчав у синагогах і в храмі, де сходяться всі юдеї, і таємно не говорив нічого. Чому ти Мене питаєш? Запитай тих, які слухали, що Я говорив їм. Ось вони знають, що Я говорив. Коли Він це сказав, то один з присутніх слуг ударив Ісуса в обличчя, промовивши: Оце так Ти відповідаєш первосвященикові? Ісус йому відповів: Якщо Я зле сказав, то доведи, що зле! Якщо ж добре, то чому Мене б’єш? Тоді Анна послав Його зв’язаним до первосвященика Каяфи. А Симон-Петро стояв і грівся. І тут запитали його: А ти не з Його учнів? Він заперечив і сказав: Ні! Один із рабів первосвященика, родич того, якому Петро відтяв вухо, каже: Чи не тебе я бачив з Ним у саду? Тоді знову Петро відрікся. І враз заспівав півень. А Ісуса повели від Каяфи в преторій. Був уже ранок, тому вони не ввійшли до преторію, щоб не опоганитися, але щоб могли їсти пасху. Пилат вийшов до них надвір і каже: Яке обвинувачення висуваєте проти Цього Чоловіка? Вони йому у відповідь сказали: Якби Він не був злочинцем, ми не видали б Його тобі. Тоді Пилат їм сказав: Візьміть Його і судіть Його за вашим Законом. Сказали йому юдеї: Нам не можна нікого страчувати, — щоби сповнилися Ісусові слова, які Він сказав, зазначаючи, якою смертю мав померти. Тоді Пилат знову ввійшов у преторій, покликав Ісуса і запитав Його: Чи Ти Цар юдеїв? Ісус [йому] відповів: Чи ти це від себе говориш, чи інші тобі сказали про Мене? Пилат відповів: Хіба я юдей? Твій народ і первосвященики видали Тебе мені. Що Ти зробив? Ісус відповів: Царство Моє не від цього світу; якби Моє царство було від цього світу, Мої прибічники подбали би, щоб Мене не видали юдеям. Нині ж Моє царство не звідси. Тоді Пилат Його запитав: То Ти Цар? Ісус відповів: Ти сам кажеш, що [Я] Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоби свідчити про істину. Кожний, хто від істини, слухає Мій голос. Каже Йому Пилат: А що таке істина? І сказавши це, він знову вийшов до юдеїв і заявив їм: Жодної вини я в Ньому не знаходжу. Та є у вас звичай, щоб я вам відпускав одного на Пасху. Чи хочете, щоб я вам відпустив Царя юдеїв? Тоді вони знову закричали, вигукуючи: Не Його, а Варавву! Варавва ж був розбійником.
Вiд Iвана 18:1-40 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Се промовивши Ісус, вийшов з учениками своїми за потік Кедрон, де був сад, у котрий ввійшов Він і ученики Його. Знав же й Юда, що зрадив Його, се місце, бо почасту збирались там Ісус і ученики Його. Тодї Юда, взявши роту та архиєрейських і Фарисейських слуг, приходить туди з лихтарнями, та факлями, та з зброєю. Знаючи ж Ісус усе, що настигає на Него, вийшов і рече їм: Кого шукаєте? Відказали Йому: Ісуса Назорея. Рече їм Ісус: Се я. Стояв же й Юда зрадник Його, з ними. Як же сказав їм: Що се я, відступили вони назад, та й попадали на землю. Знов же спитав їх: Кого шукаєте? Вони ж сказали: Ісуса Назорея. Відказав Ісус: Сказав вам, що се я. Коли ж мене шукаєте, дайте сим відійти. Щоб справдилось слово, що промовив: Що которих дав єси менї, не згубив я з них нїкого. Тодї Симон Петр, маючи меч, вийняв його, і вдарив слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве. Було ж імя слузї Малх. Рече тодї Ісус Петрови: Вкинь меч твій у похву. Чашу, що дав менї Отець, хиба не пити її? Тодї рота, й тисячник, і слуги Жидівські схопили Ісуса, та й звязали Його, і повели Його перш до Анни, був бо тестем Каяфі, що був архиєреєм того року. Був же Каяфа той, що порадив Жидам, що лучче нехай один чоловік умре за людей. Пійшов же слїдом за Ісусом Симон Петр та ще другий ученик. Той же ученик був знаний архиєреві, і прийшов з Ісусом у двір архиєрейський. Петр же стояв перед дверми знадвору. Вийшов тодї другий ученик, що був знаний архиєреві, і сказав дверницї, і ввела Петра. Каже тодї слуга дверниця Петрові: Чи й ти єси з учеників чоловіка сього? Каже той: Нї. Стояли ж раби й слуги, що розложили огонь; холодно бо було, та й грілись. Стояв з ними й Петр, і грів ся. Тодї архиєрей спитав Ісуса про учеників Його й про науку Його. Відказав йому Ісус: Я глаголав ясно сьвітові; я завсїди учив у школї і в церкві, куди Жиди завсїди сходять ся, і потай не глаголав нїчого. Чого мене питаєш? Спитай тих, що слухали, що я глаголав їм; ось вони знають, що я казав. Як же Він се промовив, один із слуг, стоячи тут, ударив у лице Ісуса, кажучи: Так відказуєш архиєреві? Відказав йому Ісус: Коли недобре сказав я, сьвідкуй про недобре; коли добре, за що мене бєш? Післав Його Анна звязаного до Каяфи архиєрея. Симон же Петр стояв та грів ся. Кажуть тодї йому: Чи й ти з Його учеників? Він же відрік ся і сказав: Нї. Каже один із слуг архиєрейських, свояк того, котрому відтяв Петр ухо: Чи ж не бачив я тебе в саду з Ним? Знов тодї відрік ся Петр, і зараз півень запіяв. Ведуть тодї Ісуса від Каяфи у претор; був же ранок; і не ввійшли вони в претор, щоб не опоганитись та щоб їсти їм пасху. Вийшов тодї Пилат до них, і каже: Яку вину приносите на чоловіка сього? Озвались і казали йому: Коли б Він не був лиходїй, не віддавали б ми Його тобі. Каже тодї їм Пилат: Візьміть ви Його й по закону вашому осудїть Його. Сказали тодї йому Жиди: Нам не годить ся вбивати нїкого. Щоб Ісусове слово справдилось, що промовив, означуючи, якою смертю має вмерти. Увійшов тодї знов Пилат у претор, і покликав Ісуса, і каже Йому: Ти єси цар Жидівський? Відказав йому Ісус: Від себе ти се говориш, чи инші тобі сказали про мене? Озвавсь Пилат: Хиба я Жид? Нарід Твій і архиєреї видали менї Тебе. Що зробив єси? Відказав Ісус: Царство моє не од сьвіта сього. Коли б од сьвіта сього було царство моє, слуги мої воювали б, щоб не видано мене Жидам; тільки ж царство моє не звідсїля. Рече тодї Йому Пилат: Так Ти цар? Відказав Ісус: Ти кажеш, що цар я. Я на се родивсь і на се прийшов у сьвіт, щоб сьвідкувати правдї. Кожен, хто від правди, слухає мого голосу. Каже Йому Пилат: Що таке правда? І, се сказавши, знов вийшов до Жидів, і каже їм: Нїякої вини не знаходжу я в Йому. Єсть же звичай у вас, щоб одного вам відпускав я на пасху. Хочете ж, щоб випустив вам царя Жидівського. Закричали тодї вони всї знов, кажучи: Не Сього, а Вараву. Був же Варава розбійник.