Вiд Iвана 12:1-19 - Compare All Versions

Поділитись

За шість днів до Пасхи Ісус подався до Віфанії, де жив Лазар, якого Він воскресив із мертвих. Там Йому приготували вечерю, і Марта прислуговувала за столом. Серед тих, хто з Ним вечеряв, був і Лазар. Марія взяла глечик, де було з півлітра дорогоцінних пахощів, зроблених із справжнього нарду, облила ними Ісусові ноги, витерла їх своїм волоссям, і чудовий аромат мирра наповнив увесь дім. Один із Ісусових учнів, Юда Іскаріот, який мав Його зрадити, сказав: «Чому було б ці пахощі не продати за триста срібних монет і не роздати гроші бідним?» Юда мовив це не тому, що дбав про бідних, а тому, що був злодієм. Він завідував скринькою з пожертвуваннями і крав гроші звідти. «Залиш її! — Сказав Ісус. — Нехай вона робить свою справу, бо прийшов час приготувати Мене для поховання. Бідні завжди будуть з вами, а Я — ні». Багато юдеїв, дізнавшись, що Ісус у Віфанії, прийшло на свято, щоб побачити Його. Вони хотіли побачити й Лазаря, якого Ісус воскресив із мертвих. Тоді головні священики змовилися вбити й Лазаря. Бо через нього багато юдеїв кидали своїх вождів і починали вірити в Ісуса. Наступного дня великий натовп людей прийшов до Єрусалиму на Пасхальне свято. Почувши, що Ісус має там бути, люди взяли пальмове гілля й пішли зустрічати Його, вигукуючи: «Осанна! Благословенний Той, Хто приходить в ім’я Господнє! Благословенний будь, Царю ізраїльський!» Знайшовши віслюка, Ісус сів на нього, як було написано у Святому Писанні: «Не бійся, місто Сіонське! Ось Цар твій їде верхи на віслюкові». Спочатку Його учні не зрозуміли цього, та після вознесіння Ісуса до слави, вони згадали, що саме так було написано про Нього у Святому Писанні, і що саме так усе і трапилося з Ним. Ті, хто був з Ісусом, коли Він воскресив Лазаря з мертвих і звелів йому вийти з могили, почали всім розповідати про те, що сталося. Через те й натовп пішов Йому назустріч, бо всі почули, що саме Він здійснив це чудо. Тоді фарисеї почали говорити поміж собою: «Ви бачите, нам так і не вдасться щось зробити! Он гляньте, здається, що весь світ пішов за Ним!»

За шість днів до Пасхи Ісус  прийшов у Віфанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих. Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним із тих, що возлежали з Ним. І ось Марія, узявши фунт чистого нардового дорогоцінного мира, помазала Ісусові ноги і витерла Його ноги своїм волоссям, і дім наповнився пахощами від мира. Тоді один з Його учнів, Іуда Симонів Іскаріот, який мав зрадити Його, каже: Чому це миро не було продано за триста динаріїв і гроші не роздано бідним? Сказав же це не тому, що дбав про бідних, а тому, що був злодієм: у нього була скринька для грошей, і він брав те, що туди клали. Та Ісус сказав: Облиш її, вона зберегла його на день Мого поховання. Бо бідних ви завжди матимете з собою, а Мене не завжди матимете. Багато ж людей з іудеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки ради Ісуса, а щоб побачити й Лазаря, якого Він воскресив з мертвих. Первосвященники ж змовились убити й Лазаря, бо через нього багато хто з іудеїв відходив від них і починав вірувати в Ісуса. Наступного дня багато людей, які прийшли на свято, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, узяли пальмове віття, вийшли Йому назустріч і вигукували: Осанна! Благословенний Цар Ізраїлю, що йде в ім’я Господнє! Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: Не бійся, дочко Сіону! Ось твій Цар іде, сидячи на дитинчаті ослиці. Його учні спочатку не зрозуміли цього, а коли Ісус прославився, то згадали, що так було написано про Нього і що так зробили Йому. Люди ж, які були з Ним, коли Він викликав Лазаря з гробниці і воскресив його з мертвих, свідчили про це. Тому люди й вийшли Його зустрічати, бо почули, що Він вчинив таке чудо. Фарисеї ж сказали один одному: Бачите, ви нічого не вдієте. Он увесь світ пішов за Ним.

Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих. І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли. А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили дім! І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати: Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим? А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, і крав те, що вкидали. І промовив Ісус: Позостав її ти, це вона на день похорону заховала Мені... Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте! А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприходили не з-за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих. А первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти, бо багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Ісуса ввірували. А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус, то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Цар Ізраїлів! Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому! А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому. Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих. Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо. Фарисеї тоді між собою казали: Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!

За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Витанії, де був Лазар, [який помер] і якого Ісус воскресив із мертвих. Там Йому влаштували вечерю, а Марта обслуговувала. Лазар був одним із тих, хто був з Ним при столі. Марія, взявши літру мира зі справжнього дорогоцінного нарду, помазала Ісусові ноги й своїм волоссям обтерла їх. Дім наповнився запахом мира. Каже один з Його учнів, Юда Іскаріотський, [син Симона], який мав Його видати: Чому б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати бідним? Він сказав це не тому, що турбувався про бідних, але тому, що був злодієм і, маючи скриньку на гроші, носив те, що вкидали. А Ісус сказав: Облиш її, це вона на день Мого похорону зберегла: бідних ви завжди із собою маєте, Мене ж — не завжди маєте. Багато юдеїв довідалося, що Він там, і прийшли не тільки задля Ісуса, а й щоби побачити Лазаря, якого Він воскресив із мертвих. Тож первосвященики змовилися, щоб і Лазаря вбити, бо через нього багато хто відходив від юдеїв і починав вірити в Ісуса. Наступного дня велика кількість людей, котрі, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, прийшли на свято. Вони взяли віття пальм, вийшли назустріч Йому і вигукували, [промовляючи]: Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє! Цар Ізраїлю! А Ісус, знайшовши осля, сів на нього, — згідно з написаним: Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі. Його учні спочатку не зрозуміли цього. Але коли Ісус був прославлений, тоді згадали, що це було про Нього написано, і це Йому зробили. Свідчили люди, які були з Ним, коли Він викликав Лазаря з гробу і воскресив його з мертвих. Тому і зустрів Його натовп, бо почув, що Він зробив це чудо. А фарисеї гомоніли між собою: Дивіться, нічого не вдієте: ось увесь світ пішов за Ним!

Тодї Ісус, шестого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих. Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала, Лазар же був один із тих, що сидїли за столом. Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира. Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити. Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим? Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодїй був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив. Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се. Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте. Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих. Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити; бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса. Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим, побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв! Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано: Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї. Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому. Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лазаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих. Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку. Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!