Вiд Iвана 11:1-23
Вiд Iвана 11:1-23 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти. А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла. Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!... Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею. А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря. А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був. Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею. Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш? Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить. А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла. Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його. А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає. Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже. Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар. І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього. Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати. Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі. А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п’ятнадцять. І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх. Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа. І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат... Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог! Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!
Вiд Iвана 11:1-23 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
У місті Віфанії, де жили Марія та її сестра Марта, мешкав собі чоловік на ім’я Лазар, який захворів. Марія була тією самою жінкою, яка помазала запашною олією Господа і волоссям своїм обтерла Йому ноги. Хворий Лазар був її братом. Сестри послали переказати Ісусу: «Господи, Твій близький друг хворіє». Почувши це, Він сказав: «Ця хвороба не смертельна, вона — для слави Божої, щоб Син Божий прославився через неї». Ісус любив і Марту, і сестру її, і Лазаря. Довідавшись, що Лазар занедужав, Він побув іще два дні там, де застала Його ця звістка, а потім сказав Своїм учням: «Ходімо знову в Юдею». Тоді учні звернулися до Нього: «Вчителю, юдеї тільки-но хотіли побити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?» На те Ісус відповів: «Хіба не дванадцять годин має день? Якщо людина вдень ітиме дорогою, то не спотикатиметься, бо їй світитиме світло світу цього. Якщо ж уночі ітиме, то спотикатиметься, бо немає світла, яке б допомогло цій людині бачити». Сказавши так, Ісус додав: «Наш друг Лазар заснув, та Я піду й розбуджу його». Учні Його відповіли: «Господи, якщо він заснув, то буде все гаразд, і він видужає». Але Ісус говорив про смерть Лазаря, а вони думали, що Він каже про звичайний сон. Тоді Ісус відверто мовив: «Лазар помер. Я ж радий, що Мене там не було. І Я радий за вас, бо зможете тепер піти туди й пересвідчитися, й повірити в Мене. А зараз ходімо до нього». Тоді Хома, на прізвисько Близнюк, звернувся до всіх учнів: «Ходімо й ми разом з Ісусом і помремо з Ним разом». Прийшовши до Віфанії, Ісус довідався, що Лазар уже чотири дні лежав у могилі. Віфанія розташована кілометрів за три від Єрусалиму, й багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розділити з ними печаль з приводу смерті брата та втішити їх. Почувши, що прийшов Ісус, Марта пішла Його зустрічати, а Марія в цей час залишалася вдома. І сказала Марта Ісусові: «Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би. Я знаю, що навіть зараз, хоч би чого б Ти попросив у Бога, Він дасть Тобі». І відповів їй Ісус: «Твій брат воскресне».
Вiд Iвана 11:1-23 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Був хворим один чоловік, Лазар з Віфанії, із села Марії і її сестри Марфи. Це була та Марія, яка помазала Господа миром і витерла Його ноги своїм волоссям; її брат Лазар був хворим. Тож сестри послали до Нього сказати: Господи, ось, кого Ти любиш, хворий. Ісус, почувши це, сказав: Ця хвороба не на смерть, а для слави Божої, щоб через неї прославився Син Божий. Ісус же любив Марфу, і її сестру, і Лазаря. Коли ж Він почув, що той хворий, то пробув у тому місці, де знаходився, ще два дні. Потім, після цього, каже учням: Ходімо знову в Іудею. Учні кажуть Йому: Равві, щойно ж іудеї хотіли побити Тебе камінням, і Ти знову хочеш туди йти? Ісус відповів: Чи не дванадцять годин у дні? Хто ходить удень, той не спотикається, бо бачить світло цього світу; а хто ходить уночі, той спотикається, бо в ньому немає світла. Це сказав, а після цього каже їм: Лазар, наш друг, заснув, але Я йду розбудити його. Тоді Його учні сказали: Господи, якщо заснув, то одужає. Та Ісус говорив про його смерть, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон. Тоді Ісус сказав їм прямо: Лазар помер; і Я радію за вас, що Мене не було там, щоб ви увірували. Проте ходімо до нього. Тоді Хома, званий Дідімом, сказав співучням: Ходімо й ми помремо з Ним. Ісус, прийшовши, знайшов, що Лазар уже чотири дні в гробниці. Віфанія ж була поблизу Єрусалима, стадіях у п’ятнадцяти; і багато хто з іудеїв прийшов до Марфи й Марії втішити їх у скорботі за їхнім братом. Марфа, як тільки почула, що йде Ісус, пішла й зустріла Його; Марія ж сиділа вдома. Марфа сказала Ісусу: Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би. Та й тепер знаю, що все, чого Ти тільки попросиш у Бога, Бог Тобі дасть. Ісус каже їй: Воскресне твій брат.
Вiд Iвана 11:1-23 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Був один хворий, Лазар з Витанії, із села Марії та її сестри Марти. Це була та Марія, яка помазала Господа миром та обтерла Його ноги своїм волоссям; її брат Лазар хворів. Сестри послали передати Йому: Господи, той, кого Ти любиш, хворіє. Почувши це, Ісус сказав: Ця хвороба не на смерть, але для Божої слави, щоби Божий Син прославився через неї! Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря. Та коли почув, що він хворіє, то залишався два дні на тому місці, де перебував. Після цього звелів учням: Підемо знову в Юдею! А учні сказали Йому: Учителю, таж ось юдеї намагалися Тебе камінням побити, а Ти знову туди йдеш? Ісус відповів: Хіба не дванадцять годин є на день? Якщо хто ходить вдень, не спотикається, адже бачить світло цього світу. Якщо хто ходить уночі, то спотикається, бо немає світла в ньому! Сказавши це, вів далі: Наш друг Лазар заснув, — піду розбудити його. А Його учні сказали: Господи, якщо заснув, то одужає! Ісус сказав про його смерть, а вони подумали, що Він говорить про звичайний сон. Тоді Ісус сказав їм прямо: Лазар помер; і радію за вас, що Я там не був, щоб ви повірили; та ходімо до нього. Тоді Хома, званий ще Близнюком, сказав іншим співучням: Ходімо й ми, щоб померти з Ним! Коли Ісус прийшов, то знайшов, що він уже чотири дні як перебуває в гробі. Витанія була поблизу Єрусалима, якихось п’ятнадцять стадій, тож багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розрадити їх за брата. Коли ж Марта почула, що йде Ісус, то вийшла Йому назустріч. Марія ж сиділа вдома. Марта сказала Ісусові: Господи, якби Ти був тут, не помер би мій брат. Але й тепер знаю, що Бог дасть Тобі те, що лише попросиш у Бога. Ісус каже їй: Твій брат воскресне!
Вiд Iвана 11:1-23 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Був же один, що нездужав, Лазар з села Мариї та Марти, сестри її. Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав. Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає. Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї. Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря. Як же почув, що нездужає, тодї зоставсь у тому місцї, де був, ще два днї. Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею. Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди! Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить у день, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить. Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому. Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його. Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужає. Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже. Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер. І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходїмо до него. Рече тодї Тома, на прізвище близняк, товаришам ученикам: Ходїмо й ми, щоб умерти з Ним. Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі. Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдесять. І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх. Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сидїла в хатї. Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був єси тут, брат мій не вмер би. Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дасть Тобі Бог. Рече їй Ісус: Воскресне брат твій.