Єремiя 2:11-20
Єремiя 2:11-20 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Чи змінив люд богів, хоч не Бог вони? А народ Мій змінив свою славу на те, що не помагає!... Здивуйтеся цим, небеса, і затремтіть, і злякайтесь над міру, говорить Господь! Бо дві речі лихі Мій народ учинив: покинули Мене, джерело живої води, щоб собі подовбати водозбори, водозбори поламані, що води не тримають. Чи Ізраїль Мій раб? Чи він теж кріпак, народжений вдома? Чому ж здобиччю він? На нього ревуть левчуки, видають голос свій, і його Край обернули в пустиню, спалили міста його, так що немає мешканця... Також сини Мемфіса й Тахпенеса на черепі паслися в тебе. Чи ж зробило тобі це не те, що покинув ти Господа, Бога свого, що провадив тебе по дорозі? І тепер що тобі до дороги в Єгипет? Щоб пити воду з Шіхору? І що тобі до дороги в Ашшур? Щоб пити воду з Ріки? Хай карає тебе твоє зло, і відступства твої хай картають тебе, і пізнай та побач, що лихе та гірке це, що кинув ти Господа, Бога свого, і страху Мого над тобою нема, говорить Господь, Бог Саваот. Бо віддавна зламала ти, дочко Сіону, ярмо своє, пірвала свої поворозки й сказала: Не буду служити! Бо на кожному взгір’ї високому, і під кожним зеленим деревом ти клалась блудницею...
Єремiя 2:11-20 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Чи замінив якийсь народ своїх богів? Та ж ні. Хоча вони й не є богами. А Мій народ та й проміняв же Мою славу на щось таке, безглузде взагалі». «Здригніться, небеса, від цього, здивуйтеся, жахніться, — так сказав Господь. — Бо ж Мій народ вчинив подвійне лихо проти Мене: він відвернувся від Бога, джерела води живої, й натомість копанок собі нарив. А це ж бо копанки ну геть діряві, хіба ж у них утриматись воді? Хіба Ізраїль раб? Чи від раба він народився? Чому для інших здобиччю він став? Неначе леви, гарчали вороги на нього, та переможно ревли. Вони цю землю перетворили на руїну, спустошили міста, тому ніхто тут не живе. І навіть мешканці Мемфіса й Тапанеса завдали шкоди голові твоїй. Чи не тому це сталося з тобою, що Бога ти покинув, Господа свого, коли Він вів тебе дорогою Своєю. Поміркуйте люди Юдеї, що будете робити зараз: чи в Єгипті з Нілу пити або в Ассирії — з Євфрату? Те зло, що скоїв ти, тебе й покарає, відступництво твоє навчить тебе. Поглянь і зрозумій, яке для тебе лихо відмовитись від Бога, Господа твого. Та страху у тобі нема переді Мною». Господь мій Всемогутній каже так: «Кажу так, бо давно ярмо зламала, давно порвала ланцюги свої. Сказала ти: „Господу служить не буду!” Бо ти давно вже на узвишшях, під кожним деревом з рясним гіллям ти радо розлягалася для розпусти.
Єремiя 2:11-20 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Хіба народи міняють своїх богів? І вони — зовсім не боги! А Мій народ змінив свою славу на те, із чого не матимуть користі. Небо цим жахнулося і дуже, дуже затремтіло, — говорить Господь. Адже дві погані речі зробив Мій народ. Вони залишили Мене, джерело живої води, і видовбали собі стави з розщілинами, які не будуть здатні утримувати воду. Хіба Ізраїль є рабом, хіба він народжений у домі слуга? Чому він став здобиччю? На нього ричали леви і подавали свій голос, вони зробили його землю пустелею, і знищили його міста, щоб там ніхто не поселявся. І сини Мемфея та Тафни тебе пізнали і наглумилися з тебе. Хіба не через те, що ти Мене покинула, з тобою це сталося? — говорить Господь, Бог твій. А нині, що тобі до єгипетської дороги, — аби пити воду Ґіона? І що тобі до дороги ассирійців, — щоб пити воду рік? Напоумить тебе твоє відступлення, і твоє зло тебе звинуватить. Тож пізнай і зрозумій, що тобі гірко, коли ти Мене покидаєш, — говорить Господь, Бог твій. І ти Мені не мила, — говорить Господь, Бог твій, — бо від віку ти розбила твоє ярмо, ти розтрощила твої кайдани, і ти сказала: Не служитиму, але піду на всякий високий пагорб, і під усяким крислатим деревом, там розкинуся в моїй розпусті!
Єремiя 2:11-20 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Чи перемінив коли котрий народ боги свої, хоч то не боги; мій же нарід проміняв славу свою на таке, що не здолїє помогти! Здивуйтеся сьому, небеса, задрожіть і злякайтесь, говорить Господь. Двояке бо ледарство вчинив нарід мій: мене, криницю води живої, покинули, а повирубували собі дїраві колодязї, що не держать води. Чи то ж Ізраїль раб, або домівник у раба? Чом же се він зробився невольником? (отсе бо) Зарикали проти його леви, дали голос із себе, і зробили його землю пустинею; городи його пущено на пожар, обезлюджено. Та й сини Мемфиса й Тафни пообгризали аж тїмя у тебе. Чи не тим же наробив ти таке собі, що покинув Господа, Бога твого, тодї, як він був провідником твоїм? А й тепер - за чим тобі дорога в Египет, пити воду з Нилу? або за чим тобі дорога в Ассирию, пити воду з її ріки? Безбожність твоя буде тобі карою, й зрада твоя - докором тобі, щоб ти спізнав і зрозумів, яке се лихо, і як гірка се річ, що ти покинув Господа, Бога твого, й що нема в тебе страху мого, говорить Господь, Бог Саваот. Бо з давних давен ломив я ярмо твоє, розривав ужевки твої, й ти мовляв: не буду служити ідолам; а між тим блудував єси на кожному високому горбі й під кожним гілястим деревом.