Єремiя 12:1-4
Єремiя 12:1-4 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
О Господи, Ти — завжди справедливий, коли я сперечаюся з Тобою. Та я спитаю про те, що я вважаю є несправедливим. Чому життя у нечестивців таке щасливе? Чом змовникам вдаються їхні справи? Ти насадив їх, розрослись вони і навіть почали плодоносити. Ти — на устах у них, але далеко від сердець. Та ж Господи, мене Ти знаєш, бачив сам моє життя, Ти серце моє випробував неодночасно. Ти відбери їх, ніби тих овець, що на заріз призначені. Як довго ще землі тужити, як довго сохнути траві на полі? За лиходійства тих, хто населяє їх, і звірі, і птахи пощезли. Бо люди ці кажуть: «Єремія не зможе побачити, що нас чекає в наших днях прийдешніх, бо недовгі будуть дні його».
Єремiя 12:1-4 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Справедливий Ти, Господи, будеш, коли б я судився з Тобою, проте правуватися буду з Тобою: чому то дорога безбожним щаститься, чому то спокійні всі зрадники? Ти їх посадив і вони вкоренились, ростуть і приносять плоди. Ти близький в устах їхніх, та далекий від їхніх сердець. А Ти, Господи, знаєш мене, Ти бачив мене й дослідив моє серце, що з Тобою воно. Відлучи їх, немов на заріз ту отару, і признач їх на день побиття! Аж доки в жалобі земля пробуватиме, і сохнути буде трава всього поля за зло її мешканців? Гине худоба та птаство, бо сказали вони: кінця нашого Він не побачить!
Єремiя 12:1-4 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Ти, Господи, праведний, щоб я говорив у захист до Тебе, однак говоритиму Тобі про суди. Як це, що щастя є на дорозі безбожних, — пощастило всім, хто неслухняний через переступи? Ти їх насадив, і вони закоренилися, народили дітей і принесли плід. Ти є близько до їхніх уст, та далеко від їхніх нирок. І Ти, Господи, знаєш мене, Ти дослідив моє серце перед Собою. Очисти їх на день їхнього вирізання. Аж доки плакатиме земля, і висохне вся трава поля від злодіянь тих, які на ній живуть? Пропали худоба і птахи, бо вони сказали: Бог не побачить наших доріг!
Єремiя 12:1-4 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Праведним останеш ти, Господи, як би я хотїв судитись із тобою, а все таки буду я говорити до тебе про правосуд: чом се щаститься безбожним на їх дорозї, і добре дїєсь зрадливим? Ти понасаджував їх, і вони позакоренювались; ростуть і плодяться. Ти близько в них на устах, та далеко од серця їх. Мене ж Господи, ти знаєш, бачиш наскрізь і вивідуєш серце моє, яке воно до тебе. Відлучи їх, як вівцї на заріз, і наготуй їх на день убивання. Чи довго ще сумувати ме земля та сохнути ме зело на всїх полях? Через ледарство тих, що живуть на їй, зникає зьвірина й птаство; вони бо провадять: Він і не побачить, що з нами буде.