Книга Суддiв 2:6-23
Книга Суддiв 2:6-23 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Коли Ісус розпустив людей, то кожне ізраїльське коліно пішло жити на ті землі, що випали їм за жеребом. І служив цей народ Господу в часи, коли жив Ісус, і в часи, коли жили старійшини, які пережили Ісуса і які були свідками всіх великих справ, що здійснив Господь для Ізраїлю. Ісус, син Навина, слуга Господа, помер, коли йому було сто десять років. Його поховали на його землі у Тимнат-Хересі, в Ефраїмових горах, на північ від гори Ґааш. І от усе те покоління приєдналося до предків своїх, і з’явилося нове покоління, яке не знало Господа і всього того, що Він зробив для Ізраїлю. Ізраїльтяни чинили зле в очах Господа, бо почали вклонятися лжебогу Ваалу. Вони відвернулися від Господа, Бога своїх предків, який вивів їх із землі Єгипетської. Вони пішли за богами, яким поклонялися люди, що жили навколо них, і почали їм поклонятися. І це розгнівило Господа. Вони відмовилися від Господа і почали служити Ваалу і Ашері. Гнів Господній запалився на Ізраїль, Він віддав Ізраїль ворогам на наругу. І більше ізраїльтяни не могли вже протистояти ворогам. Щоразу, як виходили на битву, Господь насилав нещастя на них, як і попереджав їх колись у Своїй клятві. І великий розпач охопив їх. І тоді Господь обрав суддів, і вони рятували ізраїльтян від грабіжників. Та ізраїльтяни не слухались і суддів, бо зрадливо віддавали себе іншим богам і їм поклонялися. Вони легко зрадили шляху, яким ішли їхні предки, що підкорялися заповідям Господнім. Нове покоління цього не робило. Коли ж Господь призначав суддів для них, то був із тими суддями, і вони завжди рятували народ ізраїльський від ворогів. Бо Господь співчував тим стражданням, яких зазнавали ізраїльтяни від своїх переслідувачів та гнобителів. Але коли суддя помирав, вони знову зраджували й поводилися гірше за своїх попередників, бо йшли за іншими богами, їм служили й поклонялися. Вони не відмовилися від цього, не звернули зі свого хибного шляху. Тож гнів Господній запалився на Ізраїль. Господь сказав: «Цей народ порушив Угоду, яку Я уклав з його предками, і не слухається Мого голосу. За те Я, зі свого боку, більше не виганятиму перед ним інші народи, які Ісус залишив перед смертю. Він це зробив, щоб випробувати ізраїльтян і побачити, чи підуть вони, а чи ні, дорогою заповідей Господніх, як ішли їхні предки». Отож Господь дозволив тим народам залишитись і не вигнав їх одразу. І не віддав їх під Ісусову руку.
Книга Суддiв 2:6-23 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А Ісус відпустив народ, і Ізраїлеві сини розійшлися кожен до свого спадку, щоб посісти той Край. І служив народ Господеві по всі дні Ісуса та по всі дні старших, які продовжили дні свої по Ісусі, що бачили всякий великий чин Господа, якого зробив Він Ізраїлеві. І вмер Ісус, син Навинів, раб Господній, віку ста й десяти літ. І поховали його в межах спадщини його, у Тімнат-Хересі, в Єфремових горах, на північ від гори Ґааш. І також усе це покоління було прилучене до батьків своїх, а по них настало інше покоління, що не знало Господа, а також тих діл, які чинив Він Ізраїлеві. І Ізраїлеві сини чинили зло в Господніх очах, і служили Ваалам. І вони покинули Господа, Бога батьків своїх, що вивів їх із єгипетського краю, та й пішли за іншими богами, за богами тих народів, що були в їхніх околицях, і вклонялися їм, і гнівили Господа. І покинули вони Господа, та й служили Ваалові та Астартам. І запалав Господній гнів на Ізраїля, і Він дав їх у руку грабіжників, і вони їх грабували. І Він передав їх у руку навколишніх їхніх ворогів, і вони не могли вже встояти перед своїми ворогами. У всьому, де вони ходили, Господня рука була проти них на зло, як говорив був Господь, і як заприсягнув їм Господь. І Він дуже їх тиснув. І поставив Господь суддів, і вони рятували їх від руки їхніх грабіжників. Та вони не слухалися також своїх суддів, бо блудили за іншими богами, і вклонялися їм. Вони скоро відхилялися з тієї дороги, якою йшли їхні батьки, щоб слухатися Господніх наказів. Вони так не робили! А коли Господь ставив їм суддів, то Господь був із суддею, і рятував їх із руки їхніх ворогів по всі дні того судді, бо Господь жалував їх через їхній стогін через тих, що їх переслідували та гнобили їх. І бувало, як умирав той суддя, вони знову псувалися більше від своїх батьків, щоб іти за іншими богами, щоб їм служити та щоб їм вклонятися, і вони не кидали чинів своїх та своєї неслухняної дороги. І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він сказав: За те, що люд цей переступив Мого заповіта, що Я наказав був їхнім батькам, і не слухалися Мого голосу, тож Я більше не виганятиму перед ними нікого з тих народів, що Ісус позоставив, умираючи, щоб випробувати ними Ізраїля, чи держатимуться вони Господньої дороги, щоб нею ходити, як держалися їхні батьки, чи ні. І Господь позоставив тих людей, щоб їх скоро не виганяти, і не дав їх у руку Ісусову.
Книга Суддiв 2:6-23 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Ісус відіслав народ, і кожний з ізраїльських синів пішов до свого дому і до свого спадку, щоб успадкувати землю. І народ служив Господу всі дні Ісуса і всі дні старійшин, які довго жили з Ісусом, які пізнали кожне велике Господнє діяння, яке Він зробив для Ізраїля. І помер Ісус, Господній раб, син Навина, у стодесятилітньому віці. Його поховали на горі його спадку в Тамнатарі, на горі Єфрема, на північ від гори Ґааси. І весь той рід приєднався до їхніх батьків, а після них постало наступне покоління, — вони не знали Господа і діло, яке Він звершив для Ізраїля. Тож ізраїльські сини чинили зло перед Господом, і служили Ваалам. Вони залишили Господа, Бога їхніх батьків, Який вивів їх із єгипетської землі, і пішли за іншими богами, за богами народів, які довкола них. Вони поклонялися їм і викликали гнів Господа, вони залишили Господа і служили Ваалові та астартам. І Господь запалав гнівом на Ізраїля і віддав їх у руки грабіжників, і пограбували їх. І віддав їх у руки їхніх ворогів, які довкола, і вони не змогли встояти перед обличчям своїх ворогів в усьому, у чому чинили зло. І Господня рука була їм на зло, — як і сказав Господь, і як поклявся Господь, Він дуже їх пригнобив. Тоді Господь підняв їм суддів, і спас їх з руки тих, хто їх грабував. Та вони не слухалися своїх суддів, бо зраджували з іншими богами, поклонялися їм і розгнівили Господа. Вони швидко звернули з дороги, по якій ішли їхні батьки, щоби слухатися Господніх заповідей, — не чинили так. І коли Господь піднімав їм суддів, то Господь був із суддею і спасав їх з руки їхніх ворогів усі дні судді, бо Господь був зворушений їхнім стогоном перед обличчям тих, які їх грабували і чинили їм зло. І ставалося, що коли помирав суддя, то вони поверталися і знову псувалися більше від їхніх батьків, щоб ходити за їхніми богами, аби служити їм і поклонятися їм. Не позбулися своїх звичок і не відступили від своєї злої дороги. І запалав гнівом Господь на Ізраїля, і сказав: Оскільки цей народ залишив Мій завіт, який Я заповів їхнім батькам, і вони не слухалися Мого голосу, то Я не буду більше виганяти з-перед них жодного з народів, які залишив Ісус, — і залишив їх, щоб випробувати ними Ізраїля, чи дотримуватимуться Господньої дороги, аби ходити нею, як дотримувалися їхні батьки, чи ні. Тож Господь залишив ці народи, щоб не вигнати їх швидко, і не віддав їх у руки Ісуса.
Книга Суддiв 2:6-23 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Як же відпустив Йозуа нарід, лаштувались тодї сини Ізраїля в дорогу, щоб осягти землю в державу - кожен у свою наслїдню державу. І служив нарід Господеві покіль жив на сьвітї Йозуа та значнїщі люде, що попереживали Йозуу й що вбачали всї великі дїї Господнї, що він чинив Ізрайлеві. І вмер Йозуа Нуненко, Господень раб у сто і в десять год віку. І поховали його в займищі наслїдньої держави його, у Тамнат-Сараї на Ефраїм-горах, на півночі від Гаас-гори. Як же й увесь той рід відійшов до батьків своїх, а після них прийшов на сьвіт рід инший, люде, що Господа не знали, нї його дїл, що він чинив Ізраїлеві, То почали сини Ізраїля чинити, що Господеві було не до вподоби, і покланятись Баалам. Вони покинули Господа, Бога батьківського їх, що вивів їх з Египту, та бігали за иншими богами, за богами народів, що жили навкруги й припадали ниць перед ними, і гнївили Господа. Як покинули ж вони Господа й почали вшановувати Баала да Астарти, Запалав тодї гнїв Господень на Ізраїля і віддав їх він жаківникам (грабителям), щоб жакували їх, і подав їх на поталу ворогам їх навкруги, так що вони не здолїли встоювати перед ворогами своїми. Куди нї виступали вони, рука Господня була проти них на халепу їх, як погрожував їм Господь і як присягавсь їм Господь. Сим робом довів їх до великої нужди. Та возносив їм Господь суддїв, і суддї рятували їх із потали їх жаківників. Тільки ж бо вони й суддїв своїх не слухали, а блудували з чужими богами, припадаючи перед ними. Хутко звернули вони з тієї дороги, що нею ходили батьки їх, слухаючи заповідей Господнїх; не так чинили вони. Возносячи ж Господь їм суддїв, був із суддями і рятував їх, покіль жив на сьвітї суддя, з рук ворогїв їх. Бо змилосерджувавсь Господь задля їх жалю на їх напасників і тїснителїв. Як умирав же суддя, дак витворяли вони ще гірше нїж батьки їх, ходючи слїдом за другими богами, щоб їм служити і припадати перед ними. Не покидали свого робу нї своєї дороги злої. Тодї знов палав гнїв Господень на Ізраїля, і глаголав Господь: Через те, що сей люд переступив мою вмову, що я постановив був із їх батьками, і не слухає моїх заповідей, Не проганяти му й я перед ними нї одного з тих народів, що позоставляв Йозуа, коли вмирав, Щоб випробовувати ними Ізраїля, чи буде він уважати на Господню путь, щоб нею ходити, як уважали на її батьки їх, чи нї. Тим і позоставляв Господь сї народи там, не прогнавши їх зараз, і не подав їх Йозуйові на поталу.