Якова 3:1-18
Якова 3:1-18 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Брати і сестри мої, небагатьом із вас доведеться стати вчителями, бо ви ж знаєте, що вчителів чекає більш суворий суд. Я попереджаю про це, оскільки всі ми часто впадаємо в гріх. І якщо людина не грішить у словах своїх, то вона досконала, та вміє тіло своє контролювати. Ми вкладаємо вуздечки до рота коням, щоб вони слухалися нас і ми могли керувати всім їхнім тілом. Це справедливо й щодо кораблів: хоч які вони великі, і хоч якими б їх сильними вітрилами носило, але ж воля керманича скеровує їх дуже невеличким кермом. Отак і язик наш, хоч і невеличка частка тіла, а багатьма ділами великими вихваляється. Від маленького полум’я може згоріти цілий ліс. Язик — це полум’я. Він є осередком зла поміж частин нашого тіла. Він оскверняє все тіло і спалює все наше буття. Сам же язик запалюється від пекельного вогню. Різноманітних звірів, птахів, плазунів, різні морські створіння людина може приборкати і приборкала. Але жодна людина не може приборкати язик. Він є злом нестримним, повним смертельної отрути. Ним ми прославляємо Господа і Отця і ним же проклинаємо людей, які створені за подобою Божою. Ті ж самі уста і благословляють, і проклинають. Брати і сестри мої, так не повинно бути. Хіба можуть з одного джерела текти чиста й брудна вода? Брати і сестри мої, чи може фіґове дерево родити оливки, а виноград — смокви? Отак і солона та прісна вода не течуть з одного джерела. Хто серед нас насправді мудрий та розумний? Нехай той доведе це доброю поведінкою, своїми смиренними вчинками, породженими мудрістю. Та якщо серце ваше сповнене гіркої заздрості й себелюбства, то у вас немає підстав вихвалятися, бо це просто приховування брехні за істиною. Це не та мудрість, що сходить з небес, а земна, недуховна й диявольська. Бо там, де є заздрість й себелюбство, там безладдя і усіляке лихо. А мудрість, що сходить з небес, насамперед чиста, по-друге, мирна, добра, покірлива, багата на милосердя і добрі справи. Вона неупереджена і щира. Плоди праведності отримають ті, хто мирно працює, щоб досягти миру.
Якова 3:1-18 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Брати мої, не багато хто ставайте учителями, знаючи, що ми отримаємо більше засудження. Бо всі ми багато спотикаємось. Хто не спотикається в слові, той досконала людина, яка може загнуздати й усе тіло. Ось ми вкладаємо вудила в рот коням, щоб вони слухались нас, і керуємо всім їхнім тілом. Ось і кораблі, хоч які вони великі і якими сильними гоняться вітрами, керуються дуже маленьким стерном, куди тільки хоче стерновий. Так і язик: маленький член, а багато хвалиться. Он маленький вогонь скільки лісу підпалює! І язик — це вогонь, світ неправедності. Язик так розташований між нашими членами, що оскверняє все тіло, і запалює коло буття, і сам запалюється від геєни. Бо всяке єство звірів і птахів, плазунів і морських істот приборкується і приборкане людським єством. А язик ніхто з людей приборкати не може; він — нестримне зло, повний смертоносної отрути. Ним ми благословляємо Бога й Отця і ним проклинаємо людей, створених за подобою Божою. З тих самих уст виходить благословіння і прокляття. Так не повинно, брати мої, бути. Хіба тече з того ж самого отвору джерела солодка й гірка вода? Хіба може, брати мої, смоковниця родити маслини чи виноградна лоза — смокви? Так і ніяке джерело не може давати солону й солодку воду. Хто серед вас мудрий і розумний? Нехай покаже свої діла доброю поведінкою з лагідністю мудрості. Якщо ж ви маєте в своєму серці гірку заздрість і сварливість, то не хваліться і не кажіть неправди на істину. Це не та мудрість, що сходить згори, а земна, душевна, бісівська. Бо де заздрість і сварливість, там безладдя і всяка погана справа. А мудрість згори, по-перше, чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милості й добрих плодів, неупереджена й нелицемірна. Плід же праведності сіється в мирі тими, хто творить мир.
Якова 3:1-18 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо. Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло. От і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо. От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий. Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса! І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни. Бо всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською, та не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної! Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу. Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було! Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка? Хіба може, брати мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград фіґи? Солодка вода не тече з солонця. Хто мудрий і розумний між вами? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням! Коли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду, це не мудрість, що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська. Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ! А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава. А плід правди сіється творцями миру.
Якова 3:1-18 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Брати мої, хай не буде багато таких, які стають учителями, знаючи, що приймемо більший осуд. Адже всі ми багато грішимо. Коли ж хто не грішить словом, — то досконалий чоловік, здатний приборкати й усе тіло. Ось і коням вкладаємо вуздечку в рот, щоб нам корилися, і керуємо всім їхнім тілом. Ось і кораблі, хоч які великі та гнані бурхливими вітрами, але керуються малим стерном, куди [лише] хоче стерновий. Так само і язик: хоч і малий орган, а дуже хвалиться. Ось який невеликий вогонь, а спалює такий великий ліс! І язик — це вогонь, світ неправди. Язик [так] поставлений між нашими органами, що опоганює все тіло і підпалює круг життя, а його самого запалює геєна. Адже всякий рід звірів і птахів, плазунів і риб приборкується, — вони освоєні людською природою. А язика ніхто з людей не може приборкати; він — зло невгамовне, повний смертоносної отрути. Ним благословляємо Господа й Отця і ним проклинаємо людей, які створені за Божою подобою. З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не годиться, брати мої, щоб так воно було! Хіба з одного джерела виходить солодка й гірка вода? Чи може, брати мої, смоківниця родити оливки, а виноградна лоза — смокви? І солончак не може давати солодкої води. Хто мудрий і досвідчений між вами? Нехай покаже свої діла в лагідній мудрості доброго способу життя. Коли ж маєте гірку заздрість і суперництво у ваших серцях, не хваліться і не говоріть неправди на правду. Це не та мудрість, яка сходить згори, а земна, душевна, бісівська. Тому що де заздрість та чвари, там безладдя і всяке лихе діло. А та мудрість, що згори, насамперед чиста, потім мирна, лагідна, покірна, повна милосердя і добрих плодів, безстороння, нелукава. Адже плід праведності сіється в мирі — і творцями миру.
Якова 3:1-18 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Не бувайте многі учителями, браттє моє, знаючи, що більший осуд приймемо. Багато бо грішимо всї. Коли хто в слові не грішить, се звершений чоловік, сильний обуздати і все тїло. Ось бо і коням узди в роти вкладаємо, щоб слухали нас, і все тїло їх повертаємо. Ось і кораблї, хоч які величезні, і страшенними вітрами носять ся, обертають ся малим стерном, куди воля стерника хоче. Так само й язик - малий член, а вельми хвалить ся. Ось малий огонь, а які великі речі палить! І язик огонь, сьвіт неправди; так, язик стоїть між членами нашими, сквернячи все тїло, і палючи круг природи, а запалюючись од геєнни. Всяка бо природа, зьвірей і птиць, гадів і морських (зьвірів) вгамовуєть ся і вгамовано природою чоловічою; язика ж нїхто з людей не може вгамувати; без упину бо (се) зло, повне отрути смертоносної. Ним благословляємо Бога і Отця, і ним кленем людей, що постали по подобию Божому. Із тих же уст виходить благословеннє і проклін. Не подобає, браттє моє любе, сьому так бути. Хиба криниця з одного джерела випускає солодке і гірке? Хиба може, браттє моє, смоківниця маслини родити, або виноградина смокви? Так само нї одна криниця не дає солоної і солодкої води. Хто мудрий та розумний між вами, нехай покаже з доброго життя дїла свої в лагідности і премудрости. Коли ж гірку зависть маєте та сварку в серцї вашому, то не величайтесь і не кривіть на правду. Не сходить ся премудрость звише, а земна (вона), душевна, бісовська. Де бо зависть та сварка, там безладдє і всяке лихе дїло. А та премудрость, що звише, найперше чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милости і добрих овочів, безсторонна і нелицемірна. Овощ же праведности сїєть ся в упокої тим, хто творить упокій.