Якова 1:21-27
Якова 1:21-27 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Отож відкиньте усіляку нечистоту й зло в своєму житті, яких так багато. Прийміть покірливо вчення Боже, що посіяне в серцях ваших і може спасти душі ваші. Виконуйте Слово Боже, а не лише слухайте Його, бо інакше ви обдурюєте самі себе. Хто тільки слухає Слово Боже, та не виконує його, той подібний до людини, яка дивиться на своє відображення в дзеркалі. Вона пильно дивиться на себе, а як відійде, тієї ж миті забуде, як виглядає. Досконалий Закон Божий несе свободу людям. І той, хто уважно вивчає його й живе згідно з ним, хто втілює його в своє життя, а не просто, вислухавши, забуває, той неодмінно отримає благословення Боже. Якщо хтось вважає себе побожним, та не вгамовує язика свого, він лише обманює себе. Побожність цієї людини нічого не варта. Побожність же, чиста й непорочна перед Богом і Отцем, виявляється в піклуванні про вдів та сиріт, які знаходяться в скруті, та у збереженні себе самого у чистоті від лихого світу.
Якова 1:21-27 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Тому, відкинувши всяку нечистоту і залишок злоби, з лагідністю прийміть посаджене слово, яке може спасти ваші душі. Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, які обманюють самих себе. Бо хто є слухачем слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка дивиться на своє власне обличчя в дзеркалі: вона подивилась на себе, відійшла й відразу забула, яка вона є. А хто заглядає в досконалий Закон свободи і пробуває в ньому, той, будучи не забудькуватим слухачем, а виконавцем діла, буде блаженним у своєму виконанні. Хто серед вас думає, що він побожний, і не загнуздує свого язика, а обманює своє серце, у того марна побожність. Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем полягає в тому, щоб відвідувати сиріт і вдів у їхній скорботі і берегти себе від осквернення світом.
Якова 1:21-27 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Тому то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби, і прийміть із лагідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі. Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють. Бо хто слухач слова, а не виконавець, той подібний людині, що риси обличчя свого розглядає у дзеркалі, бо розгляне себе та й відійде, і зараз забуде, яка вона є. А хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забудько слухач, але виконавець діла, і він буде блаженний у діянні своїм! Коли ж хто гадає, що він побожний, і свого язика не вгамовує, та своє серце обманює, марна побожність того! Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу.
Якова 1:21-27 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Тому, відкинувши всяку нечистоту і рештки злоби, з лагідністю прийміть посіяне Слово, що може спасти ваші душі. Будьте виконавцями Слова, а не лише слухачами, які обманюють самих себе. Бо коли хто є слухачем Слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі: тож побачив себе, відійшов і тут же забув, який він. А хто дивиться на досконалий закон свободи і перебуває в ньому, той не слухач-забудько, а виконавець діла; він буде блаженний у своїх діях. Коли хто думає, що він [між вами] побожний, але не приборкує свого язика, той лише обманює своє серце: його побожність — примарна. Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем — це відвідувати сиріт і вдів у їхньому горі, зберігати себе чистим від світу.
Якова 1:21-27 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші. Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих. Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї. Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був. Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробуває в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель дїла; такий буде щасливий у дїланню своїм. Коли хто думає, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра. Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.
