Iсая 53:2-12
Iсая 53:2-12 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Він виріс перед Всевишнім, мов кволий паросток, як корінь у сухій землі. Не було в Ньому ні краси, ні величі, які б звертали на себе увагу. Не було в Ньому принади, яка б привернула нас до Нього. Люди зневажали й уникали Його, як такого, хто постійно хворів. Достоту Він знав, що таке страждання, на Кого люди відмовляються дивитись, Його зневажали. Звичайно, Він узяв на Себе наші страждання й терпів наші болі, але ми гадали, що саме його покарав Бог, побив і змусив страждати. Але Його рани були за наші переступи, Його було вражено за наші лихі вчинки. Покарання, що зцілювало нас, упало на Нього, і завдяки Його ранам ми зцілилися. Усі ми розбрелися, як вівці, хто куди; кожен пішов своїм шляхом. Господь змусив Його страждати від покарання, яке заслужили ми всі. З ним жорстоко повелися, та Він був покірливий, Він не розтулив уста, мов ягня, якого повели на бійню, мов овечка, яку стрижуть. Його схопили, присудили до смерті беззаконно, і ніхто не замислювався над Його долею. Його розлучили з цим живим світом, покарали за провини Мого народу. Його поховали в могилі злочинців, у ямі з багатіями, хоч Він не зробив нічого поганого і не сказав неправди. Але Господь схвалив гноблення Свого стражденного. Коли принесе Він Свою душу як втішну жертву, то побачить Він нащадків, довго проживе, через Нього здійсниться воля Господня. Після нестерпних страждань Він побачить світло і матиме велику втіху з того, що пізнав. Так говорить Господь: «Цей праведник, Мій слуга, зробить багатьох людей праведними, бо візьме на Себе покарання за їхні гріхи. Тому зроблю Його рівним серед найбільших, і Він матиме Свою частку в здобичі сильних. Бо Він віддав Себе на смерть, дав вважати Себе таким же, як злочинці вистраждав кару за гріхи багатьох, викупив їхні переступи».
Iсая 53:2-12 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Бо Він виріс перед Ним, мов галузка, і мов корінь з сухої землі, не мав Він принади й не мав пишноти; і ми Його бачили, та краси не було, щоб Його пожадати! Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хоробами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його... Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив... А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас! Він гноблений був та понижуваний, але уст Своїх не відкривав. Як ягня був проваджений Він на заколення, й як овечка перед стрижіями своїми мовчить, так і Він не відкривав Своїх уст... Від утиску й суду Він забраний був, і хто збагне Його рід? Бо з краю живих Він відірваний був, за провини Мого народу на смерть Його дано... І з злочинцями визначили Йому гроба Його, та Його поховали в багатого, хоч провини Він не учинив, і не було в Його устах омани... Та зволив Господь, щоб побити Його, щоб муки завдано Йому. Якщо ж душу Свою покладе Він як жертву за гріх, то побачить насіння, і житиме довгії дні, і замір Господній рукою Його буде мати поводження! Він через муки Своєї душі буде бачити плід, та й насититься. Справедливий, Мій Отрок, оправдає пізнанням Своїм багатьох, і їхні гріхи понесе. Тому то дам уділ Йому між великими, і з потужними буде ділити здобич за те, що на смерть віддав душу Свою, і з злочинцями був порахований, хоч гріх багатьох Сам носив і заступавсь за злочинців!
Iсая 53:2-12 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Він зійшов перед ним, як дитина, як корінь у спраглій землі, у ньому немає ні вигляду, ні слави. І ми його побачили, та він не мав ні вигляду, ні краси. Але його вигляд зневажений, він знесилений понад усіх людей, людина, яка була зранена, і обізнаний терпіти хворобу, бо відвертається його обличчя, він був збезчещений і вважався за ніщо. Він несе наші гріхи і за нас страждає, а ми вважали, що він у болі і в рані, і в скорботі. Він же зранений був через наші беззаконня і терпів хворобу через наші гріхи. На ньому — покарання задля нашого миру, його раною ми зцілилися. Ми всі заблукали, як вівці, кожний збився зі своєї дороги. І Господь його видав за наші гріхи. А він через заподіювання зла не відкриває уст. Як вівця, він був ведений на заріз і, як ягня, без голосу перед тим, хто його стриже, так не відкриває він своїх уст. У впокоренні взято його суд. Про його рід хто розповість? Адже його життя забирається із землі, — через беззаконня мого народу його повели на смерть. І дам нечестивих замість його поховання і багатих — замість його смерті, бо він не вчинив беззаконня, і в його устах не знайдено омани. І Господь бажає його очистити від рани. Якщо дасте за гріхи, ваша душа побачить потомство, яке довго житиме. І Господь бажає забрати страждання його душі, показати йому світло і наповнити знанням, оправдати праведного, який служить для добра багатьом, і він понесе їхні гріхи. Через це він успадкує багатьох і розділить здобич сильних, тому що його душа була віддана на смерть, і він був зачислений до беззаконних. А він поніс гріхи багатьох і через їхні гріхи був виданий.
Iсая 53:2-12 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Він бо виступив перед ним, як пагонець, і як паросток із землї сухої; а нема в йому нї виду, нї величностї; й ми бачили його, та не було в йому вподоби, щоб надила нас до него. Він - маловажений і в погордї у людей; чоловік, зазнавший горя й болїв, так що ми від него одвертали лице своє; гордили ним, та й ми його нї за що мали. Та він взяв болестї й недуги наші на себе; а нам здавалось, що се Бог його покарав, побив та понизив. Він же поранений був за гріхи наші й мучений за беззаконня наші; се кара за ввесь мир наш упала на него, й ми його ранами оздоровлені. Всї ми блукали, як вівцї, кожен ходив своєю дорогою, - провини ж усїх нас вложив Господь на него одного. Його брано на допит, та він терпів добровільно й не отвирав уст своїх; неначе вівцю на заріз, його ведено, й як ягня перед постригачем нїмує, так і він не одчиняв уст своїх. З узів і від суду пірвано його, хоч рід його - хто його збагне? Вирвано його з землї живущих; за проступки людей моїх притерпів він смерть. Визначили гріб йому з злодїями, та його погребано в багатого, бо не вчинив він гріха, й неправди не було в устах його. Та Господу вгодно було його вбити, то ж віддав його на муки; но як він принесе життє своє в жертву примирення, то й узрить потомство довговічне, й рука його доведе волю Господню до щасливого успіху. Вдоволений споглядати ме він на працю життя свого, а ведучи до пізнання його (Бога), він, праведник, слуга мій, оправдає многих, гріхи ж їх понесе на собі. Тим же то я дам йому пай між можними, й з сильними дїлити ме здобич, за те, що оддав свою душу (життє) на смерть, і до лиходїїв дав себе прилїчити, хоч він приймив на себе гріхи многих, і за проступників зробився посередником.
