Iсая 43:16-21
Iсая 43:16-21 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Ось що каже Господь, Який відкрив шлях через море, стежку в штормових водах. Який вивів колісницю й коня, військо й воїна, що полягли і вже не підвелися, щезли, згасли, мов світильник: «Не згадуйте того, що сталося давно, не думайте про минуле. Ось погляньте, Я збираюся зробити щось нове, воно вже з’являється. Невже ви не відчуваєте? Я прокладу дорогу в пустелі, ріки в безводних степах. Мене прославлятимуть дикі звірі: шакали та страуси — бо Я принесу воду в пустелю, ріки в безводні степи. Я напою Свій обраний народ, людей, яких Я сотворив для Себе і які Мене прославлятимуть.
Iсая 43:16-21 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Так говорить Господь, що дорогу на морі дає, а стежку в могутній воді, що випровадив колесницю й коня, військо та силу, що разом лягли і не встали, зотліли, як льон, та погасли... Не згадуйте вже про минуле, і про давнє не думайте! Ось зроблю Я нове, тепер виросте. Чи ж про це ви не знаєте? Теж зроблю Я дорогу в степу, а в пустині річки. Буде славити Мене польова звірина, шакали та струсі, бо воду Я дам на степу, а в пустині річки, щоб напувати народ Мій, вибранця Мого. Цей народ Я Собі вформував, він буде звіщати про славу Мою.
Iсая 43:16-21 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Так говорить Господь, Який дав дорогу в морі та стежку в могутній воді, Хто одночасно вивів колісниці, коня і сильний народ: вони заснули і не встануть, згасли, як погашений льон. Не згадуйте попереднє і не думайте про давнє! Ось Я зроблю нове, те, що тепер сходить, і пізнаєте це. І зроблю в пустелі дорогу і ріки в безводній землі. Мене поблагословлять дикі звірі, сирени і пташенята горобців, бо я дав воду в пустелі та ріки в безводній землі, щоб напоїти Мій вибраний рід, Мій народ, який Я оберіг, щоб він розповів про Мої милості.
Iсая 43:16-21 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Так говорить Господь, той, що відкрив дорогу в морі, в глибинах водних - стежку, Той, що вивів колесницї й конї; військо й силу; а вони всї разом лягли, щоб уже не встали; потахли, наче каганець, - погасли. Та ви про минуле не згадуєте, про давне не думаєте. Проте я вчиню щось нове; воно, наче б уже сталось; чи вже ж ви й сього не схочете знати? Я пробю дорогу в пустинї, на степах пролию ріки. Буде мене вихваляти зьвіррє степове, шакалі та струсї, за те дам воду в пустинї, - ріки в степі сухому, щоб поїти (новий) вибраний нарід мій. Нарід сей виобразую я для себе; він мене прославить.