Iсая 41:1-10
Iсая 41:1-10 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Господь говорить: «Далекі береги і острови, послухайте мене безмовно! Нехай народи наберуться сили, наблизяться, а потім заговорять, зустрінемось разом на справедливому суді. Хто розбудив того, хто йде зі сходу і здобуває перемогу, хоч би де ступив? Господь йому передає народи і упокорює царів. Він їх на порох перетворює мечем, а луком — на солому, що летить за вітром. Їх переслідує він, але сам ніколи не страждає, крокує землями, у яких раніше не бував. Хто це зробив, хто спричинив усе це? Хто з самого початку історію вершить? Це Я, Господь, — це Я був на початку, Я буду і наприкінці». Далекі береги та острови побачили й злякались, від жаху затремтіли всі кінці землі, зібралися, зійшлись докупи. Вони одне одному допомагають і підбадьорюють одне одного, промовляючи: «Будь міцним!» Краснодеревник підбадьорює майстра, що працює з золотом, а коваль, що молотком формує метал, заохочує того, хто готує метал біля коваля. Коваль говорить про спайку: «Добре зроблено», — і закріпляє боввана цвяхами, щоб не перекинувся. Господь говорить: «А ти, Ізраїле, — Мій слуго, ти, Якове, якого Я обрав, — нащадок Мого обранця Авраама, якого я любив. Тебе зібрав Я із усіх кінців землі, з куточків найвіддаленіших я тебе покликав: „Ти — Мій слуга, тебе Я вибрав і не відштовхнув тебе”. Не бійся, Я з тобою, не хвилюйся, бо Я твій Бог. Тебе зміцню й допоможу тобі, звитяжною правицею підтримаю тебе.
Iсая 41:1-10 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Послухайте мовчки Мене, острови, а народи, чекайте навчання Мого! Хай підійдуть і скажуть: Приступімо всі разом на суд! Хто зо сходу того пробудив, що його супроводить в ході перемога? Він народи дає перед ним та царів на топтання, їхнього меча обертає на порох, його лука в солому розвіяну. Він жене їх, спокійно дорогою йде, якою він не переходив ногами своїми. Хто вчинив та зробив це? Той, хто роди покликав віддавна: Я, Господь, перший, і з останніми Я той же Самий! Бачили це острови та жахалися, кінці землі трипотіли, наближувались та приходили. Один одному допомагає і говорить до брата свого: Будь міцний! І підбадьорує майстер золотаря, а той, хто молотом гладить, того, хто б’є на ковадлі, і каже про споєння: Добре воно! і його зміцнює цвяхами, щоб не хиталось. Та ти, о Ізраїлю, рабе Мій, Якове, що Я тебе вибрав, насіння Авраама, друга Мого, ти, якого Я взяв був із кінців землі та покликав тебе із окраїн її, і сказав був до тебе: Ти раб Мій, Я вибрав тебе й не відкинув тебе, не бійся, з тобою бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю.
Iсая 41:1-10 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Посвятіть себе Мені, острови, бо володарі змінять силу. Хай наблизяться і хай скажуть разом, тоді хай сповістять суд. Хто підняв праведність зі сходу, прикликав її за Своїми стопами, і вона піде? Дасть перед народами і здивує царів, і кине на землю їхні мечі та їхні луки, як викинуту полову. І переслідуватиме їх, і в мирі пройде дорога Його ніг. Хто це здолав і зробив? Закликав її Той, Хто кличе її з давніх родів, Я — Бог перший, і на те, що приходить, Я є. Народи побачили і налякалися, наблизилися кінці землі та зійшлися разом; кожний, судячи ближнього, щоб допомогти братові, скаже: Скріпився будівничий чоловік і коваль, який б’є молотком, заразом б’є. Коли ж скаже: З’єднання добре, укріпили їх цвяхами, покладуть їх і не порушаться. Ти ж, Ізраїлю, Якове, Мій слуга, якого Я вибрав, потомство Авраама, яке Я полюбив, якого Я взяв з кінців землі, і з його сторожових веж Я покликав тебе й сказав тобі: Ти — Мій слуга! Я тебе вибрав і Я тебе не залишив, не бійся, бо Я з тобою! Не блукай, бо Я — твій Бог, Який тебе укріпив і тобі допоміг, і тебе укріпив Своєю праведною правицею.
Iсая 41:1-10 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Слухайте мовчки мене, острови, ви же, народи, поновіте свою силу, а тодї приступіть й говоріть; станьмо разом на суд. Хто збудив-покликав од сходу мужа праведного, велїв йому йти за собою, підневолив йому народи та покорив царів? Та ж се він обернув їх мечем його в порох, - луком його в солому, рознесену вітром. Ось, він уганяє за ними, верстає байдужно дорогу, якою нїколи не ходив своїми ногами. Хто се вчинив і довершив? Той, хто від почину покликає до жизнї народи. Я - Господь, первий (з усього) й останній, я - все той самий? Побачили острови й полякались, окрайни землї затремтїли. Вони посходились до купи; Кожен помагає свому товаришові й приговорює свойму братові: кріпись! Мідник додає духа виливальникові, а той, що бляшки вигладжує, кріпить того, що виковує на ковалї, та собі приговорює: добре споєне, та ще й цвяхами збиває, щоб добре держався. Ти ж, Ізраїлю, слуго мій, ти, Якове, вибраний у мене, ти, Авраамове, друга мого, насїннє, - Ти, що я його взяв від кінцїв землї, та покликав від її окраїн, і сказав тобі: ти мій слуга, я вибрав тебе й не одкину тебе, Не бійся, бо я з тобою; не лякайся, бо я - Бог твій; я додам тобі сили, буду помагати, і піддержу тебе вірною правицею моєю.