Осiя 7:3-16
Осiя 7:3-16 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Свого царя своїми злочинами тішать, вельмож своїх брехнею (лжебогами) потішають. Пекар ставить тісто в піч, тож не розводить багаття. Та народ ізраїльський веде себе інакше: постійно вуглі ворушить, та жару підбавляє. На Цареві свята вони все жару підбавляють, влаштовуючи п’яні гульбища. Вельможі п’яніють від вина, та п’ють вони із богохульцями разом. Вони замислюють лихе, серця розпалюючи, наче піч. Мов жаром невтомним, палають змовами серця, та ніч усю горить жага до грішних справ, та вранці з новою силою палає. Усі вони мов піч гарячі, аж пожирають правителів своїх. Пали їхні всі царі, не звернеться до Мене жоден у молитвах. Ефраїм з народами змішався. Він, мов млинець, що підгорів з одного боку, бо не перевертали його вчасно. Чужинці зжерли його силу, а він й не знає про те нічого. Він сивиною вкритий, та про те не має й гадки. Ізраїлева пиха свідчить проти нього ж. Вони не повертаються до Господа, до свого Бога, і не шукають Бога навіть нині, коли халепа та біда усюди. Немов пуста і безголова горлиця той Ефраїм. Вони Єгипет кликали, пішли за поміччю до Ассирії. Якщо підуть вони за поміччю до інших народів, то розкину Я на них тенета. Їх скину вниз, немов птахів небесних, Я покараю їх за їхні зібрання та змови, коли шукатимуть допомоги у поган, а не у Мене. Тож горе їм, бо геть пішли від Мене; спустошення — ось їхня доля, бо зрадили вони Мене. Я б сповна їм усе віддав, але ж вони про Мене брешуть. Не звернуться вони до Мене щиро, тільки голосять у своїх ліжках. І ріжуть одне одного, благаючи, щоб Я дав їм збіжжя й молоде вино, та насправді, вони ж бо відвернулися від Мене. Хоча Я їх навчав, зміцнив їх, вони все проти Мене замишляли. Як повертаються до того, хто не Бог, вони, немов отой зрадливий бумеранг, не повертаються до Мене. Вельможі, які пишалися своєю силою, від меча впадуть через свої безчесні язики, з них насміхатимуться у Єгипетському краї.
Осiя 7:3-16 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Вони злістю своєю втішають царя, а своїми обманами зверхників. Усі вони чинять перелюб, мов піч, яку пекар розпалює, що напалювати перестає, як тісто замісить та вкисне воно. У святковий день нашого царя похворіли князі від жару вина, і він простяг до насмішників руку свою. Бо їхнє нутро, як піч, у них палає їхнє серце: всю ніч спить їхній гнів, а на ранок горить, як палючий огонь. Вони всі гарячі, як піч, і суддів своїх пожирають. Усі царі їхні попадали, між ними нікого нема, хто б кликав до Мене. Змішався Єфрем із народами, Єфрем став млинцем, що печеться неперевернений. Його силу чужі пожирають, та про те він не знає, вже й волосся посивіло в нього, а того він не знає. І гордість Ізраїля свідчить на нього, і до Господа, Бога свого вони не вертаються, і не шукають Його у всім цім. А Єфрем став, як голуб, нерозумний, немудрий: закликають в Єгипет, а йдуть в Асирію. Як підуть вони, розтягну Свою сітку над ними, стягну їх додолу, мов птаство небесне, за злобою їхньою Я їх караю. Горе їм, бо від Мене вони відійшли, погуба на них, бо повстали вони проти Мене! Хоч Я викупив їх, та вони проти Мене говорять неправду. І вони в своїм серці не кличуть до Мене, як виють на ложах своїх, точать сварку за хліб та вино, і відступають від Мене. А Я їх картав, їхні рамена зміцняв, а вони зло на Мене задумують... Вони навертаються, та не до Всевишнього, стали, немов той обманливий лук... Упадуть від меча їхні князі за гордість свого язика, це їхня наруга в єгипетськім краї!
Осiя 7:3-16 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
В їхньому злі вони розвеселили царів і в їхній неправдивості — володарів. Усі перелюбники — як палаюча піч, щоб смажене випекти полум’ям, від замішання лою, аж доки воно не вкисне. У дні наших царів, володарі почали обурюватися від вина, Він простягнув Свою руку з напастями. Тому що їхні серця розгорілися, наче піч, коли вони лютують: цілу ніч Єфрем був сповнений сном, вранці загорівся був, немов полум’я вогню. Усі розпеклися, як піч, і пожерли їхніх суддів. Усі їхні царі впали, не було в них того, хто закликав до Мене. Єфрем, він замішався в народах, Єфрем став коржем, що не обертається. Чужі пожерли його силу, а він не взнав. І в нього виступили сиві волоски, і він не взнав. І впокорена буде гордість Ізраїля перед його обличчям, і вони не повернулися до їхнього Господа Бога, і не шукали Його в цьому всьому. І Єфрем був, як нерозумна голубка, що не має серця. Він прикликав Єгипет, і вони пішли до ассирійців. Так, як вони йдуть, Я накину на них Мою сіть. Так, як птахів неба, зведу їх, напоумлю їх чутками про їхню скорботу. Горе їм, бо вони відійшли від Мене. Вони нещасні, бо були нечесні супроти Мене. Я їх визволив, а вони сказали проти Мене неправду. І не заволали до Мене їхні серця, але тільки кричали на їхніх ліжках. За пшеницю і вино різалися. Вони були Мною напоумлені, і Я скріпляв їхні руки, а вони на Мене замислювали зло. Повернулися до нічого, стали, наче натягнений лук. Їхні володарі впадуть від меча через нестриманість їхнього язика. Це їхня гидота в єгипетській землі.
Осiя 7:3-16 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Лиходїйством своїм звеселяють вони царя, оманами своїми - князїв. Всї вони палають перелюбством, як піч, розпалена пекарем, що не підкладує дров, як замісить тїсто й воно вкисне. День царський у нас! князї розгорячились до впаду вином, а царь простягає руку свою до висьмівників. Зрада запалює їх серце, як піч; пекарь їх спить всю ніч, а вранцї горить вона палаючим огнем. Всї вони, мов ті розпалені печі, палають; та й своїх суддїв глитають; падає царь за царем, не озвавшись до мене. Ефраїм перемішався з народами чужими; Ефраїм, мов паляниця, не обертана (на жару), спалився. Поїдають його силу чужоземцї, а йому про те й байдуже, вже посивіло й волоссє, він же й не бачить. Гордощі Ізраїля понизені в їх таки очах, а таки вони не обернулись до Господа, Бога свого й не шукали його. Ефраїм - немов той голуб безглуздий; кличе Египтян, ійде в Ассирию. Та коли вони туди пійдуть, закину я на них сїть мою; мов те птаство піднебесне, я їх половлю-повалю, та й скараю, як се чула їх громада. Горе їм, що вони відхилились зпід руки моєї; загибок їм, що так зрадливо відцурались від мене! Я рятував їх, вони ж неправду говорили проти мене. Не обертались усїм серцем своїм до мене, коли голосили на постелях своїх; горнуться до хлїба й вина, а від мене далеко відходять. Я навчав їх, скріпляв у них руки, а вони придумували ворохобню проти мене. Вони обертались, та не до Всевишнього, поробились - як той лук несправний; поляжуть від меча князї їх за язик свій гордий; се буде насьміхом над ними в землї Египецькій.