До євреїв 12:18-29
До євреїв 12:18-29 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Бо ви не приступили до гори дотикальної та до палючого огню, і до хмари, і до темряви, та до бурі, і до сурмового звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них. Не могли бо вони того витримати, що наказано: Коли й звірина до гори доторкнеться, то буде камінням побита. І таке страшне те видіння було, що Мойсей проказав: Я боюся й тремчу!... Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів, і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх до Бога, і до духів удосконалених праведників, і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева. Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає, що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом. А ще раз визначає заміну захитаного, як створеного, щоб зосталися ті, хто непохитний. Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом. Бо наш Бог то палючий огонь!
До євреїв 12:18-29 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Ви не прийшли до місця, яке можна побачити або торкнутись, подібно до гори, котру бачив народ ізраїльський, що горить вогнем, та вкрита темрявой, мороком й бурею. Ви не почули звуків сурми й голосу, що промовляв слова, після яких кожен благав, щоб більше не було до нього ніяких слів. Бо не могли вони витримати того, що було наказано їм: «Якщо хоча б тварина торкнеться тієї гори, то враз повинна бути побита камінням». Видовище було таким жахливим, що Мойсей промовив: «Я тремчу від страху». Але ви прийшли до гори Сіон, до міста Бога живого — Небесного Єрусалиму, до тисяч і тисяч радісних Ангелів, які зібралися разом на свято. Ви прийшли на зібрання першородних синів Божих, чиї імена написані на небесах. Ви прийшли до Бога — Судді всіх людей. Ви прийшли до душ праведників, які вже стали досконалими. Ви прийшли до Ісуса, Який приніс Новий Заповіт Своєму народу. Ви прийшли до крові, якою окропляють і яка свідчить нам про кращі речі, ніж кров Авелева. Будьте обережні і не відмовляйтеся слухати Господа, коли Він говорить. Якщо ті, хто відмовилися слухати Його попередження на землі, не уникли своєї долі, то чи не важче буде їм, коли Всевишній попереджатиме їх з небес? Того разу голос Його потряс землю, а тепер Він пообіцяв: «Ще раз Я потрясу не лише землю, а й небеса». Слова «ще раз» означають, що все створене — нестійке, що воно буде знищене, а те, чого потрясти неможливо, залишиться незміненим. Отже, якщо ми дістаємо царство, яке не можна потрясти, то будьмо вдячні, і служитимемо Богу з пошаною і страхом. Бо наш Бог, немов вогонь палючий, який може знищити нас.
До євреїв 12:18-29 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Бо ви підійшли не до відчутної на дотик гори, яка палала вогнем, не до мороку, й темряви, й бурі, не до трубного звуку й голосу слів, про який ті, що чули, просили, щоб більше не говорилося до них слово. Бо вони не могли витримати того, що наказувалось: Якщо й звір доторкнеться до гори, то нехай буде побитий камінням чи застрілений стрілою. І таке страшне було те видовище, що Мойсей сказав: Я в страху і тремтінні. А ви підійшли до гори Сіон, і до міста Бога живого, до небесного Єрусалима, і до безлічі ангелів, до загального зібрання і Церкви первістків, записаних на небесах, і до Бога, судді всіх, і до духів праведників, які стали досконалими, і до посередника Нового Завіту Ісуса, і до крові кроплення, яка говорить краще, ніж Авелева. Дивіться, не відцурайтесь від Того, Хто говорить; бо якщо ті не уникли кари, відцуравшись від того, хто промовляв на землі, то тим більше ми не уникнемо, якщо відвернемось від Того, Хто промовляє з небес. Тоді Його голос захитав землю, а тепер Він пообіцяв, кажучи: Ще раз Я затрясу не тільки землю, а й небо. А «ще раз» указує на усунення хиткого, як створеного, щоб залишилося непохитне. Тому, приймаючи непохитне царство, тримаймося благодаті, якою служíмо Богу угодно з благоговінням і страхом. Бо наш Бог — нищівний вогонь.
До євреїв 12:18-29 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Адже ви приступили не [до гори], до котрої можна доторкнутися, ні до палаючого вогню, і хмари, і темряви, і бурі, і звука сурми, і голосу мови; його почувши, вони просили, аби більше не звучало до них слово, тому що не могли знести наказу: Коли б і тварина доторкнулася до гори, то нехай буде побита камінням! І таким страшним було те видовище, що Мойсей сказав: Я наляканий і тремчу. Але ви приступили до гори Сіон, до міста Живого Бога, до небесного Єрусалима, до десятків тисяч ангелів, до торжества, до Церкви первістків, записаних на небі, до Бога — Судді всіх, до духів праведників, які досягли досконалості, до Посередника Нового Завіту — Ісуса — і до крові очищення, яка краще промовляє від крові Авеля. Пильнуйте, аби не відректися Того, Хто говорить. Якщо ті, котрі зреклися того, хто пророкував на землі, не уникнули кари, то тим більше ми, коли зрікаємося Того, Хто з неба, і голос Якого тоді захитав землею, і Який тепер обіцяв, кажучи: Ще раз Я захитаю не тільки землею, але й небом. Оце «ще раз» означає заміну того, що хитається, як такого, що створене, аби залишилося непохитним. Тому, одержуючи непохитне Царство, маємо благодать, якою служимо до вподоби Богові з побожністю і страхом. Адже наш Бог — це нищівний вогонь.
До євреїв 12:18-29 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Не приступили бо ви до гори, до котрої доторкаємої і до палаючого огню, і хмари, і темряви і бурі, і до трубного гуку, і голосу мови, котрий хто чув, то благали, щоб до них не мовило ся слово: (бо не видержали наказу: "Хоч і зьвір доторкнеть ся до гори, буде каміннєм побитий, або стрілою пробитий." І, таке страшне було видїннє, що Мойсей сказав: "Я в страсї і трепетї.") А приступили ви до Сионської гори і до города Бога живого, Єрусалима небесного, і до тьми ангелів, до громади і церкви первородних, на небесах написаних, і до суддї всїх, Бога, і до духів праведників звершених, і до Посередника завіта нового, Ісуса, і крови кроплення, що промовляє лучче, нїж Авелева. Гледїть, щоб не відректись глаголющого. Коли бо вони не втекли, одрікшись пророкувавшого на землї, то геть більше ми, одрікшись небесного, котрого голос тодї захитав землею, нинї ж обітував, глаголючи: "Ще раз потрясу не тілько землею, та й небом." Се ж: "ще раз" показує переміну потрясеного, яко створеного, щоб пробувало нерухоме. Тим же царство нерухоме приймаючи, маємо благодать, котрою треба нам служити до вподоби Богу з шанобою і страхом. Бо наш Бог - огонь пожирающий.