Авакум 2:4-20
Авакум 2:4-20 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Справді, той, хто зневіриться, не житиме згідно з нею, але праведний у вірі, житиме. Як вино може зрадити людину, так і погорда обдурює зухвалого. Він, як ненаситна смерть, не може задовільнити себе, руйнуючи та поневолюючи інші народи. Тож незабаром стане він притчею для народів й виставлятимуть його на посміховисько. Хтось скаже: „Це чоловік нагарбав чужого, але не втримає нічого, бо весь цей крам — лише борги!” Ти, чоловік, в кого багато сили, ти відібрав у інших гроші. Та згодом вони прокинуться й постануть проти тебе, збираючи усе, що ти загарбав в них. Тоді ти сам будеш здобиччю для народів й смертельно жахатимешся їх. За те, що ти пограбував багато народів, решта народів грабуватиме тебе за пролиту кров людську, за те насильство, що на землю впало, на міста і на всіх їхніх мешканців. Ви, хто завдяки здирству багатіє, накликаючи руїну на свій дім, хто звів розкішні й надійні оселі, щоб захистити себе від лиха! Наготував ти приниження своєму дому тим, що вигубив багато народів, та через те ти не збережеш й власного життя. Бо й каміння стін кричатиме, і дерев’яні крокви підхоплять той крик. Ви, князі жорстокі, хто зводить місто на крові, хто на злочині засновує поселення. Однак Господь Всемогутній знищить у вогні все те, що будували вони: уся їх праця — марна. Бо сповниться земля знанням про славу Господа, як водою наливається море. Горе тим, хто у гніві примушує інших страждати. Вони подібні до того п’янички, який збиває перехожих з ніг, та забирає їхній одяг, щоб подивитись на їх приниження. Але ж вони скуштують чашу гніву Господнього, та, випивши з неї, впадуть до землі, неначе сп’янілі. Бо за насильство та крадіжки худоби, що скоїв ти в Ливані, страх упаде на тебе за кров людську, за нещастя краю і кожного міста, і всіх, хто в них живе». Яка користь від боввана, або різьбленої подоби, чи постаті лжебога. Не покладайтеся на своє творіння, бо воно таке нікчемне й німе, воно не допоможе. Горе вам, хто говорить цурпалку або німому каменю: «Прокинься» чи «Вставай!» Чи може він чогось навчити? Він покритий золотом і сріблом, та духу в ньому немає. А Господь — у Своєму святому храмі. Нехай весь світ замовкне в повазі перед Ним.
Авакум 2:4-20 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Ось надута, не проста душа його в ньому, а праведний житиме вірою своєю. І що ж, як зрадливе вино, так горда людина спокою не знає: він роззявлює пащу свою, як шеол, і не насичується, як та смерть, і всіх людей він до себе збирає, і всі народи до себе згромаджує. Чи ж усі вони не складуть приповістки на нього та загадки насмішливої йому не прокажуть: Горе тому, хто для себе розмножує те, що не його! Аж доки це буде? Горе тому, хто чинить тяжкою заставу на себе! Хіба нагло не встануть оті, хто тебе буде гризти, і збудяться ті, хто тебе попихає, і за здобич ти станеш для них? За те, що ти грабував був багато народів, вся решта народів тебе пограбує за ту людську кров, і за насильство над краєм, над містом та над усіма, хто мешкає в ньому. Горе тому, хто неправедний зиск побирає для дому свого, щоб покласти гніздо своє на висоті, і тим із рук злого врятованим бути! Нарадив ти сором для дому свого, щоб кінець учинити численним народам, і ти прогрішився за душу свою. Бо камінь з стіни буде кликати, і йому відповість сволок із дерева. Горе тому, хто кров’ю місто будує, хто беззаконням встановлює город! Чи ж оце не від Господа Саваота, що народи трудяться для огню, і мучаться люди на марність? Бо пізнанням Господньої слави наповнена буде земля, як море вода покриває. Горе тому, хто свого ближнього напоює з келіху гніву свого, і поїть, щоб бачити сором його! Ти наситишся ганьбою більше, як славою. Пий також ти, та показуй свій сором! На тебе обернеться келіх правиці Господньої, ганьба ж на славу твою! Бо насилля твоє над Ліваном на тебе спаде, а грабунок худоби зламає тебе за кров людську, та за насилля над краєм, над містом та над усіма, хто мешкає в ньому. Який дасть пожиток бовван, що його вирізьбив творець його, і відлив, і вчитель неправди, що творець його мав охоту чинити богів цих німих? Горе тому, хто дереву каже: Збудись, мовчазливому каменю: Зрушся! Чи він буде навчати? Ось він сріблом та золотом викладений, але жодного духу в ньому нема! А Господь у Своїм храмі святім, мовчи перед обличчям Його, уся земле!
Авакум 2:4-20 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Якщо відступиться, Моя душа не матиме вподобання в ньому. А праведний житиме з Моєї віри. Образливий і зневажливий же муж — хвалько, ніщо не закінчить той, хто, наче ад, поширив свою душу, і цей ненаситний, як смерть, і збере до себе всі народи, і прийме до себе всіх людей. Хіба не візьмуть це все, як притчу проти нього і загадки, щоб розповідати про нього? І скажуть: Горе тому, хто множить собі те, що не є його. Аж доки? І тому, хто дуже обтяжує своє ярмо. Бо раптово повстануть ті, що його кусають, і збудяться ті, що змовляються проти тебе, і будеш їм на пограбування. Тому що ти пограбував численні народи, тебе пограбують усі народи, що залишилися, через кров людей, безбожність краю та міста і всіх, що в ньому живуть. О, хто збирає поганий збір для свого дому, щоб поставити на висоту своє гніздо, аби вирватися з руки злих. Ти порадив сором для твого дому, ти поклав край численним народам, і твоя душа згрішила. Тому що камінь зі стіни закричить, і жук з дерева це скаже. Горе тому, хто будує місто кров’ю й готує місто неправедністю. Чи не це в Господа Вседержителя? І численні народи пропали у вогні, і численні народи знемоглися. Адже земля наповниться пізнання Господньої слави, вона покриє їх, наче вода. О, хто напоює свого ближнього мутним напоєм і споює, щоб поглянути на їхні печери. Повноту безчестя замість слави пий, і ти і зрушся, і затрусися. Тебе обійшла чаша Господньої правиці, і зібрано безчестя на твою славу. Тому що безбожність Лівану тебе покриє, і страждання від звірів тебе налякає, через кров людей, безбожність краю та міста і всіх, що в ньому живуть. Яка користь різьбленого, що його вирізьбили? Він виготовив його литтям, оманливу фантазію, бо той, хто зліпив, повірив у своє ліплення, щоби зробити глухого ідола. Горе тому, хто каже до дерева: Отверезься, піднімися! — і до каменя: Піднесися вгору! І це є вигадка, бо це — литво із золота і срібла, і жодного духу в ньому немає! А Господь у Своєму святому храмі! Нехай Його обличчя вшановує вся земля.
Авакум 2:4-20 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Ось, серце горде не буде мати спокою, а праведний буде вірою своєю жити. Гордий чоловік похожий на вино, що граючи, не швидко втихає; він розширює серце своє, неначе те пекло, й як смерть, він усе голоден; він загортає всї народи, загарбує всякі племена. Та хиба ж вони не зложать про нього приповідку, хиба ж не будуть присьпівувати на сьміх: Горе тому, хто збогачує себе не своїм; нїби воно на довго? - та хто обтяжує себе закладами! Чи вони ж не встануть нагло на тебе? чи не будуть торгати тебе; чи не підіймуться проти тебе грабіжники, чи не попадеш ти на луп їм? Так як ти грабив многі народи, ограблять і тебе всї остальнї народи за пролив крові людської, за розбуреннє країни, міста й усїх осадників його. Горе тому, хто несправедливо добро про свій дом наживає, щоб звити гнїздо собі на висотї, й тим забезпечити себе від біди! Неславу придумав ти свойму дому, вигублюючи многі народи, й накликав гріх на душу свою. Каміннє з мурів взивати ме проти тебе, а сволоки деревяні будуть їм відповідати: Горе тому, хто город на крові будує, і строїть замки несправедливостю. Та ось що прийде від Господа Саваота: Ті люде працюють на поживу огню, племена мучаться надармо. Бо земля сповниться тими, що спізнали славу Господню, як води наповнюють море. Горе тобі, що подаєш ближньому твому напій з домішкою твоєї злоби, й впоюєш його, щоб бачити сором його! Та самий ти заситив себе стидом замість слави; пий же й ти та покажи наготу; бо до тебе повернеться кубок у правицї Господнїй, і впаде безчесть на твою славу. Кара бо за лиходїйство твоє на Ливанї здійметься проти тебе за витрату розпуджених животин, за пролив людської крові, за спустошеннє країни, міста й усїх, що в йому жили. Що за вжиток із того боввана, що його різьбарь витесав, - із того виливаного ложного вчителя, хоч різьбарь, вироблюючи нїмі ідоли, покладає надїю на свій виріб? Горе тому, що промовляє до дерева: вставай! а до нїмого каменя: Ну бо, прокинься! Чи він же озветься? Ось, він обложений золотом і сріблом, духа ж він не має. А Господь - у храму свому сьвятому; нехай вся земля мовчить перед ним!