Буття 50:1-11
Буття 50:1-11 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Йосип припав до обличчя свого батька, ридав над ним і цілував його. І наказав тоді Йосип своїм слугам-лікарям забальзамувати батька, і лікарі його забальзамували. На це в них пішло сорок днів, бо саме сорок днів необхідно для бальзамування. Єгиптяни сумували за ним сімдесят днів. Коли час жалоби за ним пройшов, Йосип звернувся до фараонових домашніх зі словами: «Якщо я маю прихильність в очах ваших, то скажіть, будь ласка, фараонові: „Мій батько змусив мене поклястися йому. Він сказав мені: „Послухай, я помираю. Поховай мене в тій печері, що я собі приготував у землі Ханаанській”. І зараз дозволь мені піти й поховати батька. А потім я повернусь”». Фараон відповів: «Іди й ховай свого батька, оскільки він змусив тебе присягнутися йому». І Йосип вирушив ховати свого батька. І всі фараонові слуги, старійшини його дому і всі старійшини землі Єгипетської пішли з ним. А також цілий Йосипів дім, його брати і дім його батька. Лише діти, отари і стада залишилися в землі Ґошенській. Колісниці та вершники також рушили з ними. То була дуже велика процесія. І прийшовши до токовища Атад, що на тому боці Йордану, вони гірко й голосно ридали. Йосипова жалоба тривала сім днів. Коли ж ханаанці, що жили поблизу, побачили ту скорботу на токовищі Атад, то мовили: «Як гірко Єгиптяни сумують!» І назвали вони те місце Авель-Мицраїм. Це по той бік ріки Йордан.
Буття 50:1-11 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І впав Йосип на лице батька свого, та й плакав над ним, і цілував його. І звелів Йосип рабам своїм лікарям забальзамувати батька його. І забальзамували ці лікарі Ізраїля. І сповнилося йому сорок день, бо так сповняються дні бальзамування. І оплакував його Єгипет сімдесят день. А як минули дні оплакування його, то сказав Йосип до дому фараонового, говорячи: Коли знайшов я ласку в очах ваших, то говоріть до ушей фараонових так: Батько мій заприсяг був мене, говорячи: Ось я вмираю. У гробі моїм, що я собі викопав у Країні ханаанській, там поховаєш мене. А тепер нехай я піду, і поховаю батька свого, та й вернуся. І сказав фараон: Піди, і поховай свого батька, як заприсяг він тебе. І пішов Йосип поховати батька свого, а з ним пішли всі раби фараонові, старші дому його, і всі старші єгипетського краю, і ввесь дім Йосипів, і браття його, і дім батька його. Тільки дітей своїх та дрібну й велику худобу свою вони позоставили в країні Ґошен. І вирушили з ним також колесниці та комонники. І був табір їх дуже великий. І прийшли вони до Ґорен-Атаду, що по другім боці Йордану, і плакали там великим та дуже ревним плачем... І він учинив батькові своєму семиденну жалобу. І побачили мешканці того Краю, ханаанеяни, жалобу в Ґорен-Атаді, та й сказали: То сильна жалоба для Єгипту! Тому-то кликнули ім’я його Авел-Міцраїм, що на тім боці Йордану.
Буття 50:1-11 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
І Йосиф, припавши до обличчя свого батька, заплакав за ним і поцілував його. Своїм слугам-бальзамувальникам Йосиф звелів підготувати до поховання тіло свого батька, і бальзамувальники підготували до поховання тіло Ізраїля. І сповнилося йому сорок днів, тому що стільки днів триває бальзамування. А Єгипет оплакував його сімдесят днів. Коли ж минули дні оплакування, Йосиф сказав вельможам фараона, промовляючи: Якщо я знайшов ласку перед вами, донесіть до вух фараона такі слова: Мій батько взяв з мене клятву, кажучи: У гробниці, яку я собі викопав у Ханаанській землі, — там мене поховаєш. Тож тепер я піду й поховаю мого батька, та й повернуся. А фараон відповів: Іди, поховай свого батька саме так, як з тебе взяв клятву. І Йосиф пішов поховати свого батька, і пішли з ним усі слуги фараона і вельможі його дому, і всі вельможі Єгипетського краю, і весь дім Йосифа, і його брати, і весь дім його батька. А рідних, овець і волів позалишали в ґесемській землі. І вирушили з ним також колісниці та вершники, тож утворився дуже великий табір. Вони прийшли до току Атада, що за Йорданом, і оплакали його великим та дуже сильним голосінням. І Йосиф учинив семиденну жалобу за своїм батьком. І мешканці Ханаанської землі побачили жалобу на току Атада, та й сказали: Це велика жалоба для єгиптян. Через це названо те місце, що за Йорданом: Жалоба Єгипту.
Буття 50:1-11 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І впав Йосиф на лице панотцеві свойму, плакав по йому і цїлував його. І повелїв Йосиф слугам-лїкарям своїм бальзамувати панотця свого, і набальзамували лїкарі Ізраїля. І сповнилось йому сорок день, бо стілько день лїчять про тих, що набальзамовали, і плакавсь по йому Египет сїмдесять день. Як же минули плакальні днї, каже Йосиф домові Фараоновому і промовив: Коли знайшов я ласку в вас ув очу, прошу вас, промовте в слух Фараонові слово таке: Панотець мій закляв мене говорючи: Се я вміраю. У гробовищі мойму, що купив я в Канаан землї, там поховай мене. Так оце благаю тебе, пусти мене ійти, та поховати панотця мого, і вернусь. І каже Фараон: Іди й поховай отця твого по слову клятьби твоєї: І пійшов Йосиф ховати батька свого, і піднялись із ним усї дворяне Фараонові, дуки господи його й усї дуки землї Египецької, І ввесь дом Йосифів і його батька дом, тільки малеча їх, та вівцї їх, да товарина їх, позоставались у Госен землї. І пїднялись із ними й колесницї й комонник, була громада велика вельми. І прийшли аж до току Атадового, що по тім боцї Йорданї, і ридали там риданнєм великим і тяжким вельми. І зробив там голосїннє панотцеві свойму семиденне. І бачили осадники Канаанські, похорон коло току Атадового й мовляли: Гіркі сї поминки Египтянів! Тим і проложено врочищу тому прізвище Авель-Мизраїм, по тім боцї Йорданї.