Буття 37:28-35
Буття 37:28-35 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Коли мидіанські купці проходили повз них, вони витягли Йосипа з колодязя й віддали його купцям, а ті зібрали його в Єгипет. Коли Рувим повернувся до ями й побачив, що Йосипа там нема, він розірвав на собі одяг в ознак суму. Тоді він підійшов до своїх братів і сказав: «Хлопця там немає! Що ж мені тепер робити?» Взяли тоді брати Йосипове вбрання і, забивши козла, вимастили вбрання кров’ю. Принісши його до свого батька, вони сказали: «Ось що ми знайшли. Поглянь, чи не сина твого це одяг». Впізнав Яків і каже: «Це мого сина вбрання. Дикий звір загриз його, напевно, розірвав на шматки». І розірвав Яків на собі одяг, бо був у великому сумі, а потім одягнувши волосяницю на стегна, багато днів горював за своїм сином. Усі Якові сини й дочки поприходили, щоб утішити його, але він відмовився від того, щоб вони утішали його, кажучи: «Я горюватиму за сином своїм аж до самісінької смерті».
Буття 37:28-35 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І коли проходили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йосипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту. А Рувим вернувся до ями, аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою... І вернувся він до братів своїх, та й сказав: Немає хлопця! А я, куди я піду? А вони взяли Йосипове вбрання, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров. І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання твого сина воно, чи ні? А він пізнав його та й сказав: Вбрання мого сина... Дикий звір його з’їв... Справді розшарпаний Йосип! І роздер Яків одіж свою, і зодягнув веретище на стегна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своєму... І зачали всі сини його та всі дочки його потішати його. Але він не міг утішитися, та й сказав: У жалобі зійду я до сина мого до шеолу. І плакав за ним його батько.
Буття 37:28-35 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
І проходили люди — мадіянці-купці, а брати витягли і вивели Йосифа з ями. Вони віддали Йосифа ізмаїльцям за двадцять золотих, і ті відвели Йосифа в Єгипет. А Рувим повернувся до ями і не побачив Йосипа в ямі. Він роздер на собі одяг, повернувся до своїх братів і сказав: Хлопця нема, а я — куди тепер піду? Вони ж взяли Йосифового плаща, зарізали козла і вимазали плаща кров’ю. І відіслали барвистого плаща, віднесли своєму батькові, та й сказали: Це ми знайшли, упізнавай, чи це плащ твого сина, чи ні? І той упізнав його, і сказав: Це плащ мого сина; лютий звір його загриз, звір викрав Йосифа. Тож Яків роздер на собі одяг, одягнув мішковину на свої стегна і оплакував свого сина багато днів. Зібралися ж усі його сини й дочки, — вони прийшли втішити його, але він не бажав утішатися, кажучи: З плачем піду я до мого сина, до аду. Так плакав за ним його батько.
Буття 37:28-35 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І йшли мимо купці Мидіянські; і витягли вони Йосифа з колодязя, і продали Йосифа Ізмайлитянам за двайцять срібняків; і поведено Йосифа в Египет. Вернувся ж Рубен до колодязя, аж Йосифа нема в колодязї, і розірвав одїж свою. І прийшов до браттї своєї й каже: Хлопця нема, а я, куди менї теперенькі йти? Узяли ж вони одежу Йосифову, і закололи кізлика, та й помазали одежу кровю; І послали одежину квіччасту рукавчату, і принесено її до батька, і казали: Се ми знайшли; познавай, чи се одежа сина твого, чи нї. І впізнав, і каже: Одежа сина мого! Зьвір лютий іззїв його, зьвір ухопив Йосифа. І розірвав Яков одїж свою, і нагорнув на чересла свої веретище, і плакав по синові свойму днї многі. Посходилися ж усї його синове й дочки розважати його, та не слухав розважання говорючи: Пійду до сина мого сумуючи на той сьвіт у землю. Так убивався по йому батько його.