Буття 37:12-24
Буття 37:12-24 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Якось Йосипові брати пішли пасти батькові отари до Сихема. Ізраїль і каже йому: «Твої брати пасуть зараз у Сихемі. От і ти підеш до них». Йосип каже: «Гаразд!» Тоді Ізраїль каже йому: «Йди зараз, подивися, чи все гаразд із братами й отарами. Коли повернешся, то розкажеш мені». І послав Ізраїль Йосипа з долини Хеврон до Сихема. То він і пішов собі. Коли Йосип прошкував полем, зустрівся йому чоловік, котрий спитав його: «Що ти тут шукаєш?» Йосип відповів: «Я шукаю своїх братів. Чи не скажеш мені, будь ласка, де вони пасуть отари?» Той чоловік і каже: «Вони пішли звідси, бо я чув, як вони казали: „Ходімо в Дотан”». То Йосип подався слідом за своїми братами і знайшов їх у Дотані. Вони побачили його здалеку. Доки він наближався до них, вони змовилися вбити його. Вони казали одне одному: «Погляньте, он іде той сновида. Давайте вб’ємо його й кинемо до сухої криниці, а самі скажемо, що його розірвав дикий звір. Тоді побачимо, що вийде зі снів його». Почувши це, Рувим вирішив урятувати Йосипа і сказав: «Не треба вбивати його». Рувим додав: «Не будемо проливати кров. Киньмо його в колодязь у пустелі, але не піднімемо руку на нього». Рувим хотів урятувати Йосипа, щоб він повернувся до батька. Коли Йосип підійшов до своїх братів, вони схопили його й зідрали гарний різнобарвний плащ, що був на ньому. Потім кинули Йосипа до колодязя. Колодязь був порожній, води в ньому не було.
Буття 37:12-24 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем. І сказав Ізраїль до Йосипа: Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них! А той відказав йому: Ось я! І сказав він до нього: Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему. І знайшов його один чоловік, а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: Чого ти шукаєш? А той відказав: Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають? І сказав той чоловік: Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну. І пішов Йосип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні. А вони побачили його здалека, і поки він наблизився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його. І сказали вони один одному: Ось іде той сновидець! А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з’їв його! І побачимо, що буде з його снами. І почув це Рувим, і визволив його з руки їхньої, і сказав: Не губімо душі його! І сказав до них Рувим: Не проливайте крови, киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки не кладіть на нього, щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його. І сталося, коли прийшов Йосип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було. І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, не було в ній води.
Буття 37:12-24 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Якось пішли його брати пасти овець свого батька в Сихем. А Ізраїль сказав Йосифові: Хіба не пасуть твої брати в Сихемі? Іди, посилаю тебе до них. А той відповів йому: Ось я. Тож Ізраїль йому сказав: Коли підеш, подивися, чи твої брати і вівці здорові, та й принеси мені вістку. І послав його з Хевронської долини, і той пішов у Сихем. І, як він блукав у долині, натрапив на нього чоловік. Тож запитав його чоловік, кажучи: Що шукаєш? Він же відповів: Шукаю моїх братів; підкажи мені, де вони пасуть? А чоловік йому сказав: Вони відійшли звідси, та я чув, як вони говорили: Підемо в Дотаїм. Тож пішов Йосиф за своїми братами і знайшов їх у Дотаїмі. Ті побачили його здалека і, перш ніж він наблизився до них, задумали лихе, — щоб його вбити. Тож брати заговорили між собою: Ось іде той сновида. Тому тепер ходімо, вб’ємо його! Ми вкинемо його в одну з ям і скажемо: Лютий звір загриз його; і побачимо, що буде з його снами. Та Рувим, почувши, вирвав його з їхніх рук і сказав: Не губімо його душі! Не проливайте крові, вкиньте його он у ту яму в пустелі та рук не накладайте на нього, — сказав їм Рувим, щоб вирвати його з їхніх рук та повернути його батькові. І сталося, коли Йосиф прийшов до своїх братів, то вони здерли з Йосифа барвисте вбрання, яке було на ньому, і взяли, та й укинули його до ями — у порожній колодязь, в якому не було води.
Буття 37:12-24 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І погнались брати його з отецькими вівцями в Сихем. І каже Ізраїль до Йосифа: Чи не пасуть браттє твоє в Сихемі? Іди навідайся до них. Каже ж йому: Готов! Каже ж йому: Іди, синку, та наглянь, чи все гаразд у браття твого, чи все гаразд між вівцями, і принеси вістку. Та й послав його з Геброн долини, і прийшов у Сихем. І стьрів його чоловік якийся, аж він блукає по полю. Питає ж його чоловік: Чого шукаєш? Він же каже: Браття мого шукаю. Повідай, де пасуть. Каже ж йому чоловік: Погнались ізвідсї; чув бо, як мовляли: Поженимось у Дотан. І пійшов Йосиф слїдом за браттєм своїм, і зустьрів їх у Дотанї. Загледїли ж його оддалеки, перш нїж наближився до них, і змовились на його, щоб убити його. Каже ж брат до брата: От сновидець той ійде. Нумо вбємо його та вкиньмо в який колодязь, та й казати мемо: Зьвір лютий пожер його; от і побачимо, що станеться з тих снів його. Чуючи ж се Рубен, одняв його з рук у їх, та й каже: Не губімо душі. Каже ж Рубен: Не проливайте крові, а вкиньте в степовий колодязь, руки ж не кладїть на його; се, щоб визволити його з рук у них, та й оддати панотцеві. І сталось, як прийшов Йосиф до браття свого, стягли з Йосифа одїж його квіччасту рукавчату, що була на йому. І взяли його, та й укинули в колодязь; колодязь же сухий був, води не було.