Буття 24:1-27

Поділитись

Буття 24:1-27 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)

А Авраам був старий, у літа ввійшов. І Господь Авраама поблагословив був усім. І сказав Авраам до свого раба, найстаршого дому свого, що рядив над усім, що він мав: Поклади свою руку під стегно моє, і я заприсягну тебе Господом, Богом неба й Богом землі, що ти не візьмеш жінки для сина мого з-посеред дочок ханаанеянина, серед якого я пробуваю. Бо ти підеш до краю мого, і до місця мого народження, і візьмеш жінку для сина мого, для Ісака. І сказав раб до нього: Може та жінка не схоче за мною піти до цієї землі, то чи справді поверну я твого сина до краю, звідки ти вийшов? І промовив до нього Авраам: Стережися, щоб ти не вернув мого сина туди! Господь, що взяв мене з дому батька мого й з краю мого народження, і що промовляв був до мене, і що присягнув мені, кажучи: Твоїм нащадкам Я дам оцю землю, Він пошле Свого Ангола перед обличчям твоїм, і ти візьмеш звідти жінку для сина мого! А коли ота жінка не схоче піти за тобою, то ти будеш очищений з цієї присяги своєї. Тільки сина мого ти туди не вертай. І раб поклав свою руку під стегно Авраама, пана свого, і йому присягнув на цю справу. І взяв той раб десять верблюдів із верблюдів пана свого, та й пішов. І взяв різне добро свого пана в руку свою. І він устав, і пішов в Месопотамію до міста Нахора. І поставив верблюди навколішки за містом при водній криниці надвечір, на час, як виходять жінки воду брати, та й промовив: Господи, Боже пана мого Авраама, подай же сьогодні мені це, і милість вчини з паном моїм Авраамом! Ось я стою над водним джерелом, а дочки мешканців міста виходять воду брати. І станеться, що дівчина, до якої скажу: Нахили но глека свого, я нап’юся, а вона відповість: Пий, і так само верблюди твої я понапуваю, її Ти призначив для раба Свого, для Ісака. І з цього пізнаю, що Ти милість учинив з моїм паном. І сталося, поки він закінчив говорити, аж ось виходить Ревека, що була народжена Бетуїлові, синові Мілки, жінки Нахора, Авраамового брата. А її глек на плечі в неї. А дівчина та вельми вродлива з обличчя; була дівиця, і чоловік не пізнав ще її. І зійшла вона до джерела, і наповнила глека свого, та й вийшла. І вибіг той раб назустріч їй, та й сказав: Дай но напитись води з твого глека! А та відказала: Напийся, мій пане! І вона поспішила, і зняла свого глека на руку свою, і напоїла його. А коли закінчила поїти його, то сказала: Також для верблюдів твоїх наберу я води, аж поки вони не нап’ються. І метнулась вона, і глека свого спорожнила до пійла. І ще до криниці побігла набрати, і набрала води всім верблюдам його. А чоловік той дивувався їй та мовчав, щоб пізнати, чи Господь пощастив дорогу йому, чи ні? І сталося, як перестали верблюди пити, то взяв той чоловік золоту сережку, пів шекля вага їй, і два наручні на руки її, на десять шеклів золота вага їм, та й сказав: Чия ти дочка? Скажи ж мені, чи в домі батька твойого є місце для нас ночувати? Вона відказала йому: Я дочка Бетуїла, сина Мілки, що його породила вона для Нахора. І сказала до нього: І соломи, і паші багато є в нас, також місце ночувати. І той чоловік нахилився, і вклонився Богові аж до землі, та й сказав: Благословенний Господь, Бог пана мого Авраама, що не опустив милости Своєї й вірности Своєї від пана мого! Я був у дорозі, Господь припровадив мене до дому братів мого пана.

Буття 24:1-27 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)

Авраам був уже дуже старий. Господь у всьому благословляв його. Авраам сказав своєму слузі, що найдовше служив йому й доглядав усе Авраамове майно: «Поклади руку під моє стегно. Присягни мені перед Господом, Богом неба і землі, що не візьмеш ти жінку для сина мого з дівчат народу ханаанського, серед якого ми живемо. Піди до моєї країни й мого народу і звідти приведи дружину для сина мого Ісаака». Слуга перепитав Авраама: «А якщо вона не схоче прийти зі мною сюди в цю землю? Чи маю я повернутися з твоїм сином до країни, яку ти залишив?» Авраам відповів: «Гляди, не веди туди мого сина. Господь, Бог Неба, привів мене сюди із дому батькового і з землі, де я народився. Господь сказав мені, поклявшись: „Я віддам цю землю твоїм нащадкам”. Він пошле свого Ангела поперед тебе, щоб ти знайшов там дружину моєму синові. Якщо ж вона не схоче йти з тобою, то будеш вільний від цієї присяги. Тільки ні в якому разі не веди туди мого сина». І тоді, поклавши руку під стегно свого господаря Авраама, слуга присягнув йому. Взявши у свого господаря десять верблюдів і різноманітні подарунки від нього, слуга зібрався й рушив до Месопотамії, в місто Нагорове. Надвечір, коли жінки ходять по воду, він зупинив своїх верблюдів поза містом коло криниці. Він промовив: «Господи, Боже господаря мого Авраама, зроби, щоб мені пощастило сьогодні. Змилуйся над господарем моїм Авраамом. Ось глянь, я стою тут коло криниці й дівчата з міста приходять сюди по воду. Нехай буде так: дівчина, яку я попрошу нахилити свого глечика і дати напитися, відповість мені: „Пий. Я й верблюдів твоїх понапуваю”. Нехай же вона буде тією, що Ти призначив слузі своєму Ісааку. Так я взнаю, що Ти змилувався над господарем моїм». Слуга ще не докінчив говорити, як до криниці прийшла Ревекка. Вона була дочкою Бетуїла, Сина Милки й Нагора, Авраамового брата. Вона тримала глечик на плечі. Дівчина була дуже вродлива, цнотлива, жоден чоловік не пізнав ще її. Зійшовши до криниці, вона набрала води й пішла назад нагору. Підбігши до неї, слуга мовив: «Прошу тебе, дай мені напитися з твого глека». Ревекка йому відповіла: «Пий, добродію». Вона тут же зняла глечик з плеча і, нахиливши, вона дала йому напитися. Напоївши його, вона промовила: «Я понапуваю і верблюдів твоїх». Хутко виливши воду з глечика у верблюже пійло, вона знову пішла до криниці. Тож понапувала вона всіх його верблюдів. Слуга ж стояв мовчки і стежив за нею, розмірковуючи, чи змилостився Господь, чи зробив його подорож вдалою. Коли верблюди напилися, він дав дівчині золоту сережку вагою в півшекеля та два золоті браслети на руки, вагою в п’ять мір. Авраамів слуга сказав їй: «Прошу тебе, скажи, чия ти дочка? Чи знайдеться місце в домі твого батька, щоб переночувати?» Ревекка відповіла йому: «Я дочка Бетуїла, сина Милки й Нагора». Ревекка додала: «У нас багато й соломи, й паші. Є також доста місця для ночівлі». Тоді слуга вклонився й почав молитися. Він промовляв: «Благословен Господь, Бог господаря мого Авраама. Він не відмовив у милості Своїй і вірності моєму господареві. Він привів мене до оселі, де мешкають родичі мого господаря».

Буття 24:1-27 Переклад Р. Турконяка (УТТ)

Авраам постарів, став дуже старим, а Господь поблагословив Авраама в усьому. Якось Авраам сказав своєму слузі, старшому над його домом, який був відповідальний за все його майно: Поклади свою руку під моє стегно і поклянися мені Господом Богом неба і Богом землі, що не візьмеш моєму синові Ісаакові дружини з-поміж дочок ханаанців, серед яких я живу, а підеш до моєї землі, звідки я походжу, до мого роду, і звідти візьмеш дружину моєму синові Ісаакові. Слуга ж сказав йому: А якщо жінка не захоче піти слідом за мною до цієї землі, то чи повернути твого сина в землю, звідки ти вийшов? Та Авраам сказав йому: Остерігайся, не повертай мого сина туди! Господь, Бог неба і Бог землі, Який узяв мене з дому мого батька та із землі, де я народився, — Він сказав мені й поклявся мені, кажучи: Цю землю Я дам тобі та твоїм нащадкам. Він пошле Свого ангела перед тобою, і ти візьмеш звідти дружину для мого сина Ісаака. А коли жінка не захоче піти з тобою до цієї землі, то будеш вільний від цієї клятви. Тільки мого сина не повертай туди! І поклав раб свою руку під стегно Авраама, свого пана, і поклявся йому в тій справі. З-поміж верблюдів свого пана слуга взяв із собою десять верблюдів, а також дещо з усього добра свого пана, устав і пішов у Месопотамію, до міста Нахора. А надвечір, коли виходять жінки набирати воду, він поставив верблюдів поза містом, біля криниці з водою, і сказав: Господи, Боже мого пана Авраама, пошли мені успіх сьогодні й вияви милість моєму пану Авраамові. Ось я зупинився біля джерела води, а дочки мешканців міста виходять брати воду; і як станеться, що дівчина, якій я лише скажу: Нахили до мене своє відро, щоб я напився, — скаже мені: Пий! Я дам напитися твоїм верблюдам, аж доки не нап’ються! — оцю приготував Ти Своєму рабові Ісаакові; і з цього дізнаюся, що Ти виявив милість моєму пану Авраамові. І сталося, перш ніж він закінчив про себе говорити, аж ось вийшла Ревека, яка народилася у Ватуїла, сина Мелхи, дружини Нахора, Авраамового брата, і вона мала відро на плечі. Дівчина була дуже вродлива на вигляд, — була дівиця, яка ще не знала чоловіка. Прийшовши до джерела, вона наповнила відро, та й пішла. А слуга вибіг їй назустріч і сказав: Дай напитися мені трохи води з твого відра. Вона ж відповіла: Пий, пане! І поспішно зняла відро на свою руку, і дала йому напитися, — аж перестав пити. А тоді вона сказала: І твоїм верблюдам начерпаю води, доки всі не нап’ються. Вона швидко пішла і випорожнила відро до корита, і знову побігла набрати до криниці, і вона дала пити всім верблюдам. А чоловік придивлявся до неї, щоби дізнатися, чи на добру дорогу спрямував його Господь, чи ні, і мовчав. Сталося, коли всі верблюди перестали пити, чоловік узяв золоті сережки, вартістю в драхму, і два браслети на її руки, — вагою десять одиниць золота вони, і запитав її, сказавши: Чия ти дочка? Скажи мені, чи є у твого батька місце для нас, аби переночувати? Вона відповіла йому: Я дочка Ватуїла, сина Мелхи, котрого вона народила Нахорові. А соломи і паші в нас багато, — сказала йому, — і місце є, аби переночувати. Тож чоловік, задоволений, поклонився Господеві, та й сказав: Благословенний Господь, Бог мого пана Авраама, Який не порушив справедливості й правди щодо мого пана. Господь мене успішно привів до дому брата мого пана.

Буття 24:1-27 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

Авраам же був старий, у лїтах приклонних, і Господь благословив Авраама в усьому. І каже Авраам рабові свойму, найстаршому в господї в його, що правив усїм достатком його: Ось положи руку твою під стегно моє. І заклену тебе Господом, Богом небесним і Богом земним, що не візьмеш синові мойму жени з дочок Канаанських, що між ними живу. А тільки в землю мою, де я родивсь, пійдеш і до роду мого, та й візьмеш жену синові мойму Ізаакові відти. Каже ж до його раб: Коли б то не схотїла йти молодиця слїдом за мною в землю сю, чи вернути сина твого в землю, що з неї вийшов єси? Каже ж до його Авраам: Остерегайся вертати сина мого туди. Господь, Бог неба й Бог землї, що вивів мене з господи панотця мого із землї, що в нїй родився, той що глаголав менї, і що клявся менї глаголючи: Тобі оддам землю сю й насїнню твойму, той пошле ангела свого перед тобою, дак і візьмеш жену синові мойму Ізаакові звідти. Коли ж би не схотїла молодиця пійти за тобою, чист будеш од закляття мого; тільки сина мого не вертай туди. І положив раб руку свою під стегно Авраамові, панові свойму, та й клявсь йому про сю річ. І взяв раб десятеро верблюдів з між верблюд пана свого і з усякого добра в господаря свого, та й пійшов, бо всї добра господаря його були в його руцї, та знявсь і пійшов у Мезопотамію, у Нахорів город. І поставив верблюди під городом навколїшки коло колодязя водяного надвечір, як виходять жінки брати воду. І каже: Господе, Боже пана мого Авраама, погоди менї сьогоднї і сотвори милость панові мойму Авраамові. Оце я став коло колодязя водяного, дочки ж міських людей виходити муть брати воду. І нехай буде дївчина, що їй скажу: Нахили водоносного глека твого напитись менї, і промовить менї: Пий, я й верблюди твої понаповаю, нехай вона буде та, що наготовив рабові твойму Ізаакові, і по сьому відатиму, що сотворив єси милость панові мойму, Авраамові. І сталось, перш нїж він промовив, аж ось Ребека й виходить, що родилась Бетуїлові, Милчиному синові, жінки Нахорової, брата ж Авраамового, і держачи водоноса на плечі свойму. Дївиця ж була дуже вродлива, дївувала ще, нїхто не взнав її. Війшовши ж до колодязя, сповнила водоноса свого та й ійде вгору. Побіг же раб на вперейми, та й каже: Дай менї напитись з водоноса твого. Вона ж каже: Пий, добродїю. І хутенько зняла водоноса на руку, та й дала йому напитись до схочу. І напоївши каже: І верблюдам твоїм наливати му докіль понапиваються. І хутенько спорожнила водоноса в пійло та й метнулась ізнов до колодязя черпнути води та й улила верблюдам усїм. Чоловік же придивлявся до неї мовчки, щоб зрозуміти, чи погодив Бог у дорозї йому, чи нї. Сталося ж, як перестали всї верблюди пити, узяв чоловік каблучку золоту, вагою в пів секля, та двї запинки на руки їй, у десять секлїв ваги. І поспитав її та й каже: Чия єси дочка? Скажи менї, чи єсть у панотця твого в госпzдї місце про нас на ночлїги? Вона ж каже йому: Дочка я Бетуїлова, сина Милчаного, що його вродила Нахорові. І каже йому: І соломи й харчі в нас доволї, і місце є про ночлїги. І дякуючи Господу чоловік поклонивсь, І каже: Благословен Господь, Бог пана мого Авраама, що не оставив без милостї своєї й правди пана мого, і менї погодив Господь прибути в домівку брата пана мого.