Буття 18:10-14
Буття 18:10-14 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Тоді один із чоловіків (Господь) сказав: «Я неодмінно повернуся сюди навесні, і Сарра, дружина твоя, матиме сина». Сарра в цей час стояла позаду біля входу до намету і слухала. І Авраам, і Сарра були вже дуже старими. У Сарри вже давно минув той час, коли вона могла б мати дітей. Тож вона засміялася про себе та й промовила: «Чи зможу я народити дитину? Я ж стара, і чоловік уже старий». Тоді Господь і каже Авраамові: «Чому Сарра сміється й сумнівається: „Чи зможу я народити дитину у такому похилому віці?” Чи є щось неможливе для Господа? Я повернуся навесні наступного року, і Сарра матиме сина».
Буття 18:10-14 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І сказав один з Них: Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого часу. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї... А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним. Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче. І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: Коли я зів’яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий! І сказав Господь до Авраама: Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зостарілась? Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, Сарра ж тоді матиме сина.
Буття 18:10-14 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Повертаючись, — сказав він, — зайду до тебе в той же час і годину, і твоя дружина Сарра матиме сина. А Сарра, яка була при вході намету, почула, бо стояла за ним. Авраам і Сарра були старі, похилого віку, і те, що звичайно буває в жінок, у Сарри припинилося. Тож Сарра засміялася про себе, говорячи: Адже це ще не сталося в мене дотепер, та й пан мій вже старий! І промовив Господь до Авраама: Чому ж це, глузуючи, Сарра сказала про себе: Невже я справді народжу? Адже я стара. Хіба сказане є неможливе для Бога? У такий же час і годину повернуся до тебе, і буде в Сарри син.
Буття 18:10-14 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Рече ж один: Вернусь оце до тебе через год о сїй добі, і вродить сина Сарра, жена твоя. Сарра ж почула під наметовими дверми позад його. Авраам же і Сарра були старі, повбивались у лїта, і перестало в Сарри звичайне жіноцьке. Осьміхнулася ж Сарра сама собі, думаючи: Оце б то звянувши та здобутись на таку втїху? Пан же мій старенький. І рече Господь Авраамові: Чого всьміхнулась Сарра сама собі, говорючи: Чи справдї ж бо менї вродити? я же собі стара вже. Хиба є що неможливе у Бога? О сїй добі вернусь до тебе через год, і буде в Сарри син.