Буття 15:1-21
Буття 15:1-21 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Після всього, що сталося, Аврамові прийшло Слово Господнє у з’яві. Господь мовив: «Не бійся, Авраме. Я — твій захист. І матимеш ти дуже велику винагороду». Але Аврам відповів: «О, Господи, мій Володарю! Яку винагороду Ти даси мені? Я й досі бездітний, а спадкоємцем моїм стане Еліезер із Дамаска». І додав Аврам: «Ти не дав мені дітей, тож слуга, народжений у домі моєму, успадкує все від мене». І Слово Господнє долинуло до нього: «Цей раб не успадкує від тебе нічого, а спадкоємцем твоїм стане твій власний син». Тоді Господь вивів Аврама надвір і сказав: «Поглянь на небо і спробуй полічити зірки. Якщо можеш». Тоді Він додав: «Матимеш стільки нащадків, як отих зірок у небі». І Аврам повірив у Господа. І Господь записав це Аврамові на карб як праведність. Потім Він мовив: «Я Господь, Який вивів тебе з Ура халдейського, щоб віддати цю землю тобі у власність». Аврам тоді спитав: «Господи, мій Володарю! Як я знатиму, що володію нею?» І відповів йому Господь: «Візьми для Мене трирічну телицю, трирічну козу і трирічного барана, а також горлицю і молодого голуба». Аврам приніс усе, як Господь звелів і порозрубував тварин навпіл. Тоді поклав одну половину проти другої, але птахів не розрубав. Трохи згодом злетілись на м’ясо великі птахи, але Аврам порозганяв їх. Коли сонце сідало і сон почав долати Аврама, глибока й жахлива темрява спустилася на нього. І сказав Авраму Господь: «Ти мусиш знати, що нащадки твої будуть чужинцями в чужій країні. І стануть вони рабами в тій країн і будуть гноблені чотириста років. Але Я судитиму той народ, що поневолить їх. І вийдуть тоді твої нащадки звідти з великими здобутками. А ти житимеш довго і в мирі, потім прилучишся до своїх пращурів, і поховають тебе. Твій народ повернеться на ці землі через чотири покоління, бо міра беззаконня аморійців іще не сповнилася». Після заходу сонця стало темно. І раптом стовп диму, немов із печі, і вогню, наче хто запалив смолоскип, пройшли між половинками розрубаних тварин. Того дня Господь уклав Угоду з Аврамом, кажучи: «Я віддаю цю землю твоїм нащадкам. Від ріки Єгипетської до великої ріки Євфрат. Це землі кенітів, кенизійців, кадмонійців, хиттитів, перизійців, рефаїв, аморійців, ханаанців, ґірґашитів та євуситів».
Буття 15:1-21 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
По цих-о подіях було слово Господнє Аврамові в видінні таке: Не бійся, Авраме, Я тобі щит, нагорода твоя вельми велика. А Аврам відізвався: Господи, Господи, що даси Ти мені, коли я бездітний ходжу, а керівник мого господарства він Елі-Езер із Дамаску. І сказав Аврам: Отож, Ти не дав нащадка мені, і ото мій керівник спадкоємець мені. І ось слово Господнє до нього таке: Він не буде спадкоємець тобі, але той, хто вийде з твойого нутра, він буде спадкоємець тобі. І Господь його вивів надвір та й сказав: Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити. І до нього прорік: Таким буде потомство твоє! І ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність. І промовив до нього: Я Господь, що вивів тебе з Уру халдейського, щоб дати тобі землю оцю, щоб став ти спадкоємець її. І промовив Аврам: Господи, Господи, з чого я довідаюся, що буду спадкоємець її? Він же промовив до нього: Візьми трилітнє теля, і трилітню козу, і трилітнього барана, і горлицю, і пташеня голубине. І взяв він для Нього все те, і розсік його пополовині, і дав кожну частину його відповідно до другої, але птаства не розсік. І зліталося хиже птаство на трупи, та Аврам відганяв його. Коли ж сонце схилялось на захід, то спав сон на Аврама. І ось спадає на нього жах темний, великий. І промовив Господь до Аврама: Добре знай, що потомство твоє буде приходьком в землі не своїй. І будуть служити вони, і будуть їх мучити чотири сотні літ. Але народ, якому служити вони будуть, Я засуджу; та вони потім вийдуть з великим маєтком. А ти до своєї рідні прийдеш у мирі, у старості добрій похований будеш. А покоління четверте повернеться сюди, бо досі не повний ще гріх амореянина. І сталось, коли зайшло сонце й була темрява, то ось появилась мов димуюча піч, та смолоскип огняний перейшов поміж тими кусками жертви. І того дня склав Господь заповіта з Аврамом, говорячи: Потомству твоєму Я дав оцю землю від річки Єгипту аж до річки великої, до річки Ефрата: хенеянина, і кенізеянина, і кадмонеянина, і хіттеянина, і періззеянина, і рефаеянина, і амореянина, і ханаанеянина, і ґірґашеянина, і евусеянина.
Буття 15:1-21 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
А після того, про що йшла мова, було до Аврама у видінні Господнє слово, що промовляло: Не бійся, Авраме, Я обороняю тебе. Твоя винагорода буде дуже велика. Відказує Аврам: Владико, що мені даси? Адже я відходжу бездітним. А син Масека, який народився в моєму домі, він — із Дамаска, Елієзер. Оскільки Ти не дав мені нащадків, — сказав Аврам, — то той, хто народився в моєму домі, — після мене стане спадкоємцем. І тут же був до нього Божий голос, що промовляв: Не цей успадкує по тобі, а той, хто вийде з твого лона, — він стане твоїм спадкоємцем. І вивів його надвір, і сказав йому: Поглянь на небо й порахуй зірки, — якщо зможеш їх порахувати. І продовжив: Таким буде твоє потомство. І повірив Аврам Богові — і це зараховано йому за праведність. Господь сказав йому: Я — Бог, Який вивів тебе з країни халдейців, щоб дати тобі цю землю в спадщину. Той же сказав: Владико Господи, як довідаюся, що успадкую її? А Господь сказав йому: Візьми Мені трилітню ялівку, трилітню козу, трилітнього барана, горлицю і голуба. Узяв він усе це для Нього, розсік навпіл і поклав кожну частину напроти іншої її половини, а птахів не порозсікав. На ті розсічені частини позліталися птахи, тож Аврам сів біля них. При заході сонця на Аврама напав глибокий сон; і ось, на нього находить темний великий страх. І було сказано Аврамові: Тож неодмінно знай, що твої нащадки будуть чужинцями — житимуть не на власній землі; їх зроблять рабами, заподіють їм зло і гнобитимуть їх чотириста років. Та над народом, якому будуть рабами, Я здійсню суд. І після того вони прийдуть сюди з великим майном. Ти ж відійдеш до своїх предків з миром, — будеш похований у глибокій старості. А четверте покоління повернеться сюди, бо сьогодні ще не наповнилася міра беззаконня аморейців. Коли заходило сонце, з’явилося полум’я; і ось: піч, що диміла, і вогненні спалахи пройшли між тими розсіченими частинами. У той день Господь уклав з Аврамом завіт, промовляючи: Твоїм нащадкам дам оцю землю: від Єгипетської ріки — до великої ріки, ріки Євфрат; — кенейців, кенезейців, кедмонейців, хетів, ферезейців, рафаїнців, аморейців, ханаанців, евейців, ґерґесейців і євусейців.
Буття 15:1-21 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Після того, як се сталось, було слово Господнє до Аврама у видїнню: Не бійсь, Авраме; я тобі щит, нагорода твоя велика буде вельми. Рече ж Аврам: Владико Господе, що менї даси? одпускаюсь я бездїтен, а наслїдник моєї худоби сей Дамашчанець Елиєзер. І рече Аврам: Не дав єси менї потомства, дак раб моєї господи наслїдник мій буде. І знов слово Господнє було до його і глаголе: Не буде він твоїм наслїдником, а той хто вийде з тебе, той буде наслїдник тобі. І вивів його з намета і рече: Позирни на небо та злїчи зорі, коли зможеш злїчити їх. І рече: Такі будуть потомки твої. І поняв Аврам віри Господеві, і він полїчив йому те за праведність. Рече ж до його: Я Господь, що вивів тебе із Ура Халдейського, щоб оддати тобі землю сю в наслїддє, наслїдствовати. І рече: Владико Господе, почому знати му, що наслїдити му її? Рече ж до його: Возьми менї телицю трилїтню, та козу трилїтню, та барана трохлїтка, та горлицю, та голубеня. Узяв же він усе те та й порозтинав пополам, і положив їх противолично одну частину до другої, а птиць не розтинав. Злетїлося ж птаство на труп розтятий; Аврам же зганяв його. А як заходило соньце твердий сон обняв Аврама, і страх у темряві великий напав на його. І речено було до Аврама: Знаючи знай, що переселятись буде потомство в землю не свою, і підневолять його, і тїснити муть його чотири ста лїт. Народові ж тому, що йому будуть підневолені, дам присуд я, а потім ізійдуть геть із майном великим. Ти ж одійдеш до отцїв твоїх з упокоєм, і поховають тебе в старощах добрих. У четвертому ж родї вернуться сюди; не сповнились бо гріхи Аморіїв і досї. Як же було соньце на западї та згусла темрява тодї, наче піч задимувала, і поломя огняне пройшло між розтятими частинами. У той день завітував Господь з Аврамом завіт, глаголючи: Потомству твойму дам землю сю від ріки Египецької до ріки великої, ріки Евфрата: Кеніїв, і Кенесіїв, і Кедмоніїв, І Хетіїв, і Ферезіїв, і Рефаїв, І Аморіїв, і Кананеїв, і Гергесіїв, і Ебусеїв.