Ездра 3:10-13
Ездра 3:10-13 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А коли клали основу Господнього храму, то поставили облаченних священиків із сурмами, а Левитів, Асафових синів, із цимбалами, щоб славити Господа за уставом Давида, Ізраїлевого царя. І відповіли вони хвалою та подякою Господеві, Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя на Ізраїля. А ввесь народ викликував гучним покликом, славлячи Господа за основу Господнього дому! А багато-хто зо священиків і Левитів та з голів батьківських родів, старші, що бачили перший храм, при заснуванні його, того храму, своїми очима, плакали ревним голосом, а багато-хто покликували піднесеним голосом у радості... І не міг народ розпізнати голосу поклику радости від голосу плачу народу, бо народ сильно викликував, а голос був чутий аж далеко...
Ездра 3:10-13 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Коли будівельники заклали підвалини храму Господнього, священики, вбрані у ризи, з сурмами, а також левити (сини Асафа) із цимбалами зайняли свої місця, щоб Господа славити, як і наказав цар ізраїльський Давид. По черзі вони співали пісні хвали та подяки: «Хвала Богу за милість Його. Любов Його щира навічно». І всі люди голосно вигукували, прославляючи Господа, бо було вже закладено підвалини храму Господнього. Але багато із старших священиків, левитів, вождів родин раніше бачили колишній храм, тож уголос ридали, побачивши підвалини нового. Але водночас багато інших людей кричали від радості. Такий великий галас здійняв народ, що далеко його було чути, та не можна було розрізнити гук радості й плач печалі.
Ездра 3:10-13 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
І заклали основу, щоби будувати Господній дім, і стали священики, одягнені з трубами, і левіти та сини Асафа із цимбалами, щоб оспівувати Господа за настановами Давида, царя Ізраїля; і відповіли прославленням і подячними молитвами до Господа: Бо Він добрий, бо навіки Його милосердя над Ізраїлем! І весь народ подав великий голос, щоб співати для Господа при закладенні основи Господнього дому. І численні зі священиків і левітів, і голови родинних ліній, старійшини, які на свої очі бачили перший дім на його основі і цей дім, заголосили гучним голосом, а юрба голосила з радістю, щоб піднести пісню. І народ не розрізняв голосу вигуків радості від голосу плачу народу, бо народ волав великим голосом, і голос було чути аж здалека.
Ездра 3:10-13 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Як же мулярі заложили храм Господнїй, тодї поставили сьвященників в їх ризах з трубами, а левітів, синів Асафових, з кимвалами, щоб славити Господа по постанові Давида, царя Ізрайлевого. І почали вони навперемінки сьпівати: "Хвалїть" та "Оповідайте про Господа, бо добрий, бо віковічня ласка його до Ізраїля"; і весь народ кричав грімким голосом, прославляючи Господа за те, що заложено дом Господень. Одначе багато зпоміж сьвященників та левітів і голов у поколїннях, дїдів, що бачили давнїйший храм, плакали голосно при закладинах сього храму в їх очах, але багато й викликувало з радощів дуже голосно. Та народ не міг розібрати криків радісних і голосїння народнього, бо народ викликував голосно, й голос чути було далеко.