Екклезiяст 4:4-8
Екклезiяст 4:4-8 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
І збагнув я, що вся праця і все, що вона дає, суть заздрощі й суперництво між людьми. Це теж марнота, це теж вітер в полі. Ось люди кажуть: «Складає дурень руки й цим себе вбиває». Можливо, правда це, але я кажу, що краще вдовольнятися малим, ніж увесь час жадати більшого багатства. І знов спостерігав я марноту під сонцем. Жив одинак, не мав ні сина, ані брата. Однак трудився безупинно. Та все ж багатство не втішало зір його. Він запитав себе: «Для кого гну я спину? Чом позбавляю радості себе?» Це теж марнота. Запитання непросте.
Екклезiяст 4:4-8 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру!... Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере своє тіло, краща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру!... І знову я бачив марноту під сонцем: Буває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у нього нема, та немає кінця всьому зусиллю його, і не насититься око багатством його, і він не повість: Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу? Марнота й оце, і даремна робота воно...
Екклезiяст 4:4-8 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
І я побачив увесь труд і всю сміливість творіння, бо воно — ревнощі чоловіка до свого друга. Це — марнота і бажання духа. Безумний схрестив свої руки і з’їв своє тіло. Краще повні пригорщі спокою, ніж повні дві пригорщі праці та бажання духа. І я повернувся, і побачив марноту під сонцем. Є один, і немає другого, немає в нього ні сина, ні брата. І немає кінця всьому його трудові, та його око не насичується багатством. Для кого ж я працюю і позбуваю мою душу доброти? І це — марнота та погана плутанина.
Екклезiяст 4:4-8 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Бачив я таки, що всяка праця й всяка користь з роботи викликує зависть між людьми. Та й се - марнота й мука духові. Дурень той, хто седить, склавши руки, й гризе власне тїло, приговорюючи: Лучше жменя в спокою над пригорщі, повні працї й марного силкування. І знов я обернувся, та й побачив марноту під сонцем: Людина собі одинока, нї сина, нї брата, а не перестає працювати, очі його ненаситні на багацтво. Та кому ж се я дбаю, й позбавляю душу мою всякого добра? Та й се - марнота й недобра робота!