Даниїл 12:1-13
Даниїл 12:1-13 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І повстане того часу Михаїл, великий той князь, що стоїть при синах твого народу, і буде час утиску, якого не було від існування люду аж до цього часу. І того часу буде врятований із народу твого кожен, хто буде знайдений записаним у книзі. І багато-хто з тих, що сплять у земному поросі, збудяться, одні на вічне життя, а одні на наруги, на вічну гидоту. А розумні будуть сяяти, як світила небозводу, а ті, хто привів багатьох до праведности, немов зорі, навіки віків. А ти, Даниїле, заховай ці слова, і запечатай цю книгу аж до часу кінця. Багато-хто дослідять її, і так розмножиться знання. І побачив я, Даниїл, аж ось стоять два інші Анголи, один тут при цьому березі річки, а один там при тому березі річки. І сказав він до мужа, одягненого в льняну одіж, що був над водою річки: Коли буде кінець цим дивним речам? І почув я того мужа, одягненого в льняну одіж, що був над водою річки. І звів він до неба свою правицю та свою лівицю, і присягнув вічно Живим: це буде за час, за часи і за пів часу, і коли скінчиться розбивання сили святого народу, все це сповниться. А я це слухав і не розумів. І сказав я: Мій пане, який цьому кінець? І він сказав: Іди, Даниїле, бо заховані й запечатані ці слова аж до часу кінця. Багато-хто будуть очищені, і вибіляться, і будуть перетоплені; і будуть несправедливі несправедливими, і цього не зрозуміють усі несправедливі, а розумні зрозуміють. А від часу, коли буде припинена стала жертва, щоб була поставлена гидота спустошення, мине тисяча двісті й дев’ятдесят день. Благословенний той, хто чекає, і досягне до тисячі трьох сотень тридцяти й п’яти день! А ти йди до кінця, і відпочинеш, і встанеш на свою долю під кінець тих днів!
Даниїл 12:1-13 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
У той час підніметься Ангел Михаїл, великий князь, що охороняє твій народ. То буде час страждань, яких не було раніше від початку людства. Але в ті часи твій народ: кожен, чиє ім’я можна знайти в Книзі, — спасеться. Безліч тих, що сплять у поросі земному, прокинуться, дехто на вічне життя, інші — на ганьбу й вічний сором. Мудрі світитимуться, мов сяйво небесне, а ті, хто навернув багатьох до справедливості, мов зорі віковічні. Але ти, Даниїле, заховай і запечатай слова сувою до остатніх часів. Багато людей будуть ходити й шукати, як здобути це знання. Тоді я, Даниїл, подивився, а там переді мною стоять іще двоє: один на цьому березі потоку, а другий — на протилежному. Один із них сказав чоловікові у полотняному вбранні, що був над водами потоку: «Скільки часу пройде до того, як ці дивовижні події збудуться?» Чоловік у полотняному вбранні, що був над водами потоку, підвів свою праву й ліву руки до Небес, і я почув, як він клянеться Тим, Хто живе вічно, кажучи: «Це станеться через час, часи й половину часу. Після того, як опір святого народу буде геть зламано, всі ці переслідування припиняться». Я чув, але не зрозумів. Тож я запитав: «Мій пане, що ж вийде з усього цього?» Він відказав: «Іди своїм шляхом, Даниїле, бо ці слова заховані й запечатані до остатніх часів. Чимало людей очистяться, стануть бездоганними, але нечестиві залишаться нечестивими. Жоден із нечестивих не зрозуміє, але ті, хто мудрі, зрозуміють. Від того часу, як щоденна жертва буде скасована і встановиться мерзотність, що викличе спустошення, мине тисячі двохсот дев’яноста днів. Благословен той, хто чекатиме й дійде до кінця тисячі трьохсот тридцяти п’яти днів. А щодо тебе, йди своїм шляхом до кінця. Ти спочинеш, а потім, в остатню годину, встанеш з мертвих, щоб отримати призначену тобі спадщину».
Даниїл 12:1-13 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І встане в той час Михаїл, князь великий, що встоює за синами народу твого; й настане час лютий, якого не бувало від того часу, як постали люде, до сього часу; але спасуться в сей час зпоміж твого народу всї, що будуть знайдені записаними в книзї. І багато з тих, що сплять в поросї земному, прокинеться, одні на вічне життє, другі на вічний сором і ганьбу. І розумні сияти муть, неначе сьвітила на небі, а навернувші многих до праведностї - неначе зорі, повік, на завсїди. А ти, Даниїле, заховай сї слова й запечатай сю книгу на останнїй час; багато прочитає її, і побільшає знаннє. Тодї я, Даниїл, подививсь, і от стоять двоє инчих, один на сьому березї ріки, другий на тому березї ріки. І сказав я мужові в лняній одежі, що стояв над водами ріки: Коли буде кінець сих чудних подїй? І чув я, як муж в лняній одежі, що стояв над водами ріки, зняв праву й лїву руку до неба, заклявся Тим, що живе повік, що на кінцї часу й часів і півчасу і коли зовсїм впаде сила сьвятого народу, все те станеться. Я чув се, але не зрозумів і через те сказав: Мій добродїю: що ж після сього буде? І відповів він: Ійди, Даниїле; бо втаєні й запечатані сї слова до часу останнього. Многі обчистяться, вбіляться і будуть, наче в огнї, перетоплені (в спокусї); а безбожні будуть безбожно поступати, й не зрозуміє сього нїхто з нечестивих, а мудрі зрозуміють. Від часу перестання щоденної жертви й постановлення гидоти в пустцї мине тисяча двістї девятьдесять днїв. Щасливий той, хто ждати ме й діжде до тисячі трьохсот трийцяти й пяти день. А ти йди до свого кінця, і спочнеш, і встанеш, щоб одержати твою частку на кінцї днїв.