Дiї 28:11-31
Дiї 28:11-31 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Через три місяці відпливли ми на олександрійському кораблі, який зимував на острові. На його кормі був зображений знак богів-близнюків Діоскурів. Діставшись до Сиракуз, ми пробули там три дні. Звідти ми відпливли й прибули до Реґії. Наступного дня повіяв південний вітер, і ми вирушили далі, а на другий день ми припливли до Путеолі, де знайшли братів, які запросили нас тиждень погостювати у них. Так ми прибули до Рима. Там брати почули про нас і вийшли нас зустрічати аж до Аппієвої площі й Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові й підбадьорився. Коли прибули ми до Рима, то Павлові було дано дозвіл жити окремо, але під охороною воїна. Через три дні зібрав він найвпливовіших юдеїв. І як посходилися вони, промовив до них: «Браття, хоч нічого я не вчинив проти нашого народу, ані проти звичаїв наших предків, мене видали в Єрусалимі римлянам як в’язня. Римляни допитали мене й хотіли відпустити, бо я не винен ні в чому такому, за що карають на смерть. Та юдеї з тим не погодилися. Тож я був змушений звернутися до суду цезаря, але я зробив це зовсім не для того, щоб звинуватити свій народ. Ось чому я просив про зустріч і розмову з вами: бо за надію Ізраїлеву мене закуто в ці кайдани». Вожді юдеїв відповіли Павлові: «Ми не одержували з Юдеї ніяких листів про тебе. Але нам хотілося б почути від тебе самого про твої погляди, бо ми знаємо, що проти цього нового руху повсюди виступають люди». Вони домовилися з Павлом на певний день, і тоді ще більше народу прийшло туди, де він зупинився. З ранку й до вечора Павло розмовляв і свідчив про Царство Боже. Він намагався переконати їх про Ісуса, спираючись на Закон Мойсеїв і на пророків. Декого переконали його слова, але інші не вірили. Люди почали розходитися, не дійшовши згоди. Тоді Павло на завершення мовив так: «Добре сказав Дух Святий, коли говорив з праотцями вашими устами пророка Ісаї: „Іди до народу цього і скажи: „Ви будете слухати, слухати, але не зрозумієте, ви будете дивитися, дивитися, але не побачите. Бо зачерствіло серце народу цього. Слух у людей цих притупився, і очі вони позаплющували. Бо інакше могли б побачити на власні очі, почути на власні вуха, зрозуміти серцем своїм, і тоді повернулися б до Мене, і Я б їх зцілив”. Через те нехай буде вам відомо, що Бог послав Своє спасіння поганам. Вони й почують!» [І як сказав він це, юдеї пішли, палко сперечаючись поміж собою]. Цілих два роки прожив Павло в будинку, що наймав за власний кошт. І приймав він усіх, хто приходив його провідати. Павло проповідував Царство Боже і навчав про Господа Ісуса Христа. Він говорив дуже сміливо й відверто, і ніхто не перешкоджав йому.
Дiї 28:11-31 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Через три місяці ми відпливли на олександрійському кораблі зі знаком Діоскурів, який зимував на острові. Припливши в Сіракузи, ми пробули там три дні. Звідти, попливши кружним шляхом, ми прибули в Регій, а як через один день подув південний вітер, то на другий день ми припливли в Путеоли. Там ми знайшли братів, і вони вблагали нас залишитись у них на сім днів; і так ми пішли в Рим. Звідти брати, почувши про нас, вийшли нам назустріч до площі Аппія і Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богу і підбадьорився. Коли ми прийшли в Рим, сотник передав в’язнів воєначальнику, а Павлові було дозволено жити окремо з воїном, який стеріг його. Через три дні Павло скликав перших серед іудеїв і, коли вони зійшлися, сказав їм: Мужі-браття, не зробивши нічого проти іудейського народу чи отцівських звичаїв, я ув’язненим переданий з Єрусалима в руки римлян. Вони, допитавши мене, хотіли мене звільнити, тому що ніякої причини для смерті в мені не було. Та оскільки іудеї заперечували, то я був змушений апелювати до кесаря, але не для того, щоб звинуватити в чомусь свій народ. З цієї причини я й покликав вас, щоб побачитись і поговорити з вами, бо за надію Ізраїлю я обв’язаний цим ланцюгом. Вони сказали йому: Ми ні листів про тебе не отримували з Іудеї, ні хтось із братів, що приходив, не повідомляв чи не казав про тебе щось погане. Але ми бажаємо почути від тебе, що ти думаєш, бо про цю секту нам відомо, що проти неї скрізь говорять. Призначивши йому день, вони у великій кількості прийшли до нього в помешкання, і він з ранку до вечора викладав і свідчив їм про Царство Боже, переконуючи їх стосовно Ісуса із Закону Мойсея і Пророків. І одні вірили його словам, а інші не вірили. Будучи ж незгодними між собою, вони стали розходитися після того, як Павло сказав одне слово: Добре сказав Святий Дух нашим отцям через пророка Ісаю: Піди до цього народу і скажи: Будете слухати-слухати — і не зрозумієте, будете дивитись-дивитись — і не побачите. Бо загрубіло серце цього народу, і він став ледве чути на вуха і закрив свої очі, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутись і щоб Я не зцілив його. Тож хай буде вам відомо, що спасіння Боже послано язичникам, вони й почують. Коли він сказав це, іудеї пішли, сильно сперечаючись між собою. І жив Павло цілих два роки у своєму найнятому домі і приймав усіх, хто приходив до нього, проповідуючи Царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з усією сміливістю і без перешкод.
Дiї 28:11-31 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А по трьох місяцях ми відпливли на олександрійському кораблі, що мав знака братів Діоскурів, і що на острові він перезимував. І, як ми допливли в Сіракузи, пробули там три дні. А звідти, пливучи понад берегом, прибули ми до Реґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путеолі, де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули ми до Риму. А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфору та до Тритаверни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілішав. А коли прибули ми до Риму, Павлові дозволено жити осібно, ураз із вояком, що його сторожив. І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звичаїв отцівських, та проте мене видано з Єрусалиму ув’язненого в руки римлян. Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було. Та юдеї противилися, тому змушений був я відкликатися на суд кесарів, але не для того, щоб народ свій у чомусь оскаржити. Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, бо то за надію Ізраїлеву я обкутий цими кайданами... А вони відказали йому: Не одержали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе. Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відомо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються. А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в господу. А він їм від ранку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідоцтва давав, і переконував їх про Ісуса Законом Мойсея й Пророками. І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили. Вони між собою незгідні були й повиходили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю, промовляючи: Піди до народу цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не будете, дивитися будете оком, але не побачите! Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують на вуха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив! Тож нехай для вас буде відоме, що послано Боже спасіння оце до поган, і почують вони! Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою. І цілих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто приходив до нього, і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборонно навчав про Господа Ісуса Христа!
Дiї 28:11-31 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
А по трьох місяцях ми відпливли олександрійським кораблем зі знаком Діоскурів, що перезимував на острові. Допливши до Сіракуз, ми пробули там три дні. Відпливши звідти, прибули до Реґії. А як через день повіяв південний вітер, то наступного дня ми прибули до Путеол, де знайшли братів, а вони вмовили нас пробути з ними сім днів. Таким чином, ми підійшли до Рима. А звідти брати, почувши про нас, вийшли нам назустріч аж до форуму Апія і до Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові й підбадьорився. Коли ж ми прийшли в Рим, [сотник передав в’язнів воєводі], а Павлові дозволено було перебувати окремо зі своїм сторожем, воїном. І сталося, що через три дні Павло скликав знатних юдеїв. Коли вони зійшлися, сказав їм: Мужі-брати, хоч я нічого не зробив проти народу або батьківських звичаїв, мене передали з Єрусалима в’язнем у руки римлян, які, розсудивши мою справу, хотіли відпустити, бо жодної провини, вартої смерті, не було на мені. Та юдеї були проти, тому я змушений був покликатися на кесаря, — не для того, щоб народ мій у чомусь звинуватити. Саме з цієї причини попросив, щоб вас побачити й порозмовляти, бо заради надії Ізраїля закований я в ці кайдани. А вони відказали йому: Ми ні листа про тебе не одержали з Юдеї, і жоден із братів, прийшовши, не сповістив і не сказав чогось злого про тебе. Хочемо від тебе почути, що думаєш, бо про цю секту відомо нам, що їй скрізь чинять опір. У призначений день багато хто прийшов до нього в господу. Він від ранку аж до вечора говорив їм, засвідчуючи про Боже Царство, переконував їх про Ісуса із Закону Мойсея і пророків. Та деякі вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили. Коли ж не погодилися одні з одними та стали відходити, Павло промовив так: Добре сказав Дух Святий через пророка Ісаю до ваших батьків, проголошуючи: Іди до цього народу і скажи: Слухом почуєте, та не зрозумієте; вдивляючись, будете дивитися, та не побачите. Адже серце цього народу загрубіло, і вухами важко стали сприймати, і свої очі примружили, аби часом не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутися, — щоб Я оздоровив їх. Тож нехай буде вам відомо, що це Боже спасіння послано до язичників, — і вони почують! [І як він це казав, відійшли юдеї, ведучи між собою велику суперечку]. А він цілих два роки перебував на власному утриманні й приймав усіх, хто приходив до нього, проповідуючи Боже Царство і з усією відвагою безборонно навчаючи про Господа Ісуса Христа.
Дiї 28:11-31 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
По трох же місяцях одвезлись ми кораблем Александрийським, надписаним Диоскур, що зимував на острові, і припливши в Сиракузу, пробули (там) три днї. А звідтіля відпливши, прибули в Регию, і за один день, як настав полуденний вітер, прийшли другого дня в Путеоли, де знайшовши братів, ублагані були від них перебути у них сїм день; і так прийшли в Рим. Звідтіля, почувши брати про нас, повиходили назустріч нам аж до Апиєвого торгу та Трох Гостинниць. Побачивши їх Павел і подякувавши Богу, набрав ся сьмілости. Як же прийшли ми в Рим, сотник передав вязників воїводї; Павлу ж дозволено жити окроме з воїном, що стеріг його. Стало ся ж по трох днях, скликав Павел первих із Жидів, і, як посходились вони, рече до них: Мужі брати, нїчого не зробивши противного народові або звичаям отцївським, передан я, яко вязник, у руки Римлянам. Розпитавши вони мене, хотїли випустити, бо нїякої вини смерти не було в менї. Як же противились Жиди, був я змушений покликатись до кесаря, не яко би мав чим обвинувати нарід мій. Тим же скликав я вас, щоб побачити вас та поговорити, бо за надїю Ізраїлеву залїзом сим оковано мене. Вони ж промовили до него: Ми анї письма про тебе не одержували з Юдеї, анї прийшовши хто з братів, звістив або сказав про тебе що лихе. Та бажаємо від тебе чути, що ти думаєш; бо про сю єресь відоме нам, що всюди противлять ся їй. Призначивши ж йому день, поприходили до него в оселю многі, і викладував він їм, сьвідкуючи про царство Боже, і впевняючи їх про Ісуса й з закону Мойсеєвого й з пророків, од ранку до вечера. І деякі увірували в слова його, а инші не увірували. І, будучи в незгодї між собою, розійшлись, як промовив Павел одно слово: що добре промовив сьвятий Дух через Ісаїю пророка до батьків ваших, глаголючи: Йди до людей сих та скажи: Слухом будете слухати, та й не зрозумієте, і дивлячись будете дивитись, та й не побачите: бо серце сього народу затвердїло, й ушима тяжко чують, і очі свої позаплющували, щоб не видїли очима, і ушима не чули, і серцем не розуміли, і не навернулись, щоб я сцїлив їх. Відоме ж нехай вам буде, що послане поганам спасеннє Боже вони чути муть. І, як промовив сї слова, пійшли Жиди, маючи велике змаганнє між собою. Пробував же Павел цїлих два роки в найнятій хатї своїй, і приймав усїх, хто приходив до него, проповідуючи царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з усією сьміливостю, без заборони.