Дiї 22:1-30
Дiї 22:1-30 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Павло сказав: «Браття й батьки, вислухайте, що скажу я на свій захист». Коли юдеї почули, що Павло говорить до них єврейською мовою, то зовсім замовкли. Він продовжував: «Я юдей, народився в Тарсі, в Кілікії, виріс у цьому місті. Наставником моїм був Ґамалиїл, який навчив мене законів наших предків. Я віддано служив Богу, як і ви всі сьогодні. Я нещадно переслідував послідовників „Дороги Господньої”: арештовував жінок і чоловіків й кидав їх до в’язниці. Це можуть підтвердити первосвященики і всі члени ради старійшин. Саме від них я одержав листи до братів юдейських у Дамаску і пішов туди, щоб схопити Ісусових послідовників й привести їх як в’язнів до Єрусалиму для покарання. Але ось що сталося по дорозі до Дамаска, куди я прямував. Приблизно опівдні яскраве світло з небес раптом осяяло мене. Я впав на землю й почув голос, який звертався до мене: „Савле! Савле! Чому ти переслідуєш Мене?” Я запитав: „Хто ти, Господи?” Він відповів мені: „Я Ісус із Назарета, Якого ти переслідуєш”. Ті, хто були зі мною, бачили це сяйво, але не чули голосу, зверненого до мене. Я запитав: „Що мені робити, Господи?” І Господь відповів: „Підведися і йди в Дамаск, там тобі буде сповіщено, що Я призначив тобі робити”. Я був осліплений тим сяйвом, тож мої супутники за руку відвели мене в Дамаск. У тому місті мешкав відданий знавець Закону на ім’я Ананій, він мав добру славу поміж усіма юдеями, які жили там. Він прийшов до мене і сказав: „Брате Савле! Нехай зір повернеться до тебе!” І тієї ж миті я зміг побачити його. Ананія мовив далі: „Бог наших предків обрав тебе спізнати волю Його, побачити Праведного й почути Його голос. Бо ти перед усім народом маєш бути свідком того, що бачив і чув. Ну, а тепер чого ти чекаєш? Встань і прийми хрещення, змий гріхи свої, закликаючи ім’я Господа”. І сталося так, що коли я повернувся до Єрусалиму й молився у храмі, то було мені видіння. У ньому я побачив Ісуса, Який наказав мені: „Збирайся й негайно залиш Єрусалим, бо люди тут не приймуть твоє свідчення про Мене”. І я сказав: „Господи, ці люди знають, що ходив я по синагогах, арештовував і побивав тих, хто вірять у Тебе. І коли пролилася кров Твого свідка Степана, я стояв там й схвалював те вбивство, і навіть охороняв речі тих, хто розправлявся з ним”. Тоді Ісус сказав мені: „Іди. Я посилаю тебе в далеку дорогу до поган”». До цих слів юдеї слухали Павла, а потім загукали: «Смерть йому! Він не повинен жити!» Вони кричали, зриваючи з себе одяг і здіймаючи куряву. Через те командир наказав відвести Павла до фортеці й учинити йому допит з батогами. Він хотів з’ясувати, чого вони так кричали на Павла. Та коли вони зв’язали його, щоб бити батогами, Павло звернувся до сотника, який стояв поруч: «Хіба це по закону без суду бити батогами римського громадянина?» Почувши таке, сотник пішов до командира й сказав: «Що ж ти робиш? Цей чоловік — римський громадянин». Тоді командир підійшов до Павла й запитав: «Скажи, ти римський громадянин?» «Так», — відповів той. Командир зауважив: «Мені коштувало великих грошей придбати це громадянство». Тоді Павло промовив: «А я народився в ньому». Ті, хто збирались допитувати його, відразу відступили, а командир дуже злякався, збагнувши, що він зв’язав римського громадянина. Усе ж таки командир хотів з’ясувати достеменно, в чому ж юдеї звинувачують Павла. Тож наступного дня він звелів зібрати старійшин і весь Синедріон. Знявши з Павла ланцюги, він привів його до юдейського зібрання.
Дiї 22:1-30 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Мужі-браття і отці! Вислухайте мій теперішній захист перед вами. Почувши, що він говорить до них єврейською мовою, вони ще більше стихли. І він сказав: Я іудей, народжений в Тарсі Кілікійському, а вихований у цьому місті біля ніг Гамаліїла, навчений у строгому дотриманні отцівського Закону, ревнитель Бога, як і всі ви сьогодні. Я гнав цей Шлях до смерті, зв’язуючи й видаючи у в’язниці чоловіків і жінок, як може засвідчити про мене навіть первосвященник і всі старійшини, у яких я навіть листи взяв до братів і пішов у Дамаск, щоб і тамтешніх привести зв’язаними в Єрусалим на покарання. Коли ж я йшов і наближався до Дамаска, близько полудня раптом осяяло мене велике світло з неба. Я упав на землю й почув голос, що казав мені: Савле, Савле, що ти гониш Мене? Я відповів: Хто Ти, Господи? Він сказав мені: Я Ісус Назарянин, Якого ти гониш. Ті, що були зі мною, побачили світло і налякалися, а голосу Того, Хто говорив до мене, не почули. Я сказав: Що мені робити, Господи? Господь сказав мені: Устань і йди в Дамаск, і там буде сказано тобі про все, що тобі призначено робити. І оскільки від слави того світла я не міг бачити, то ті, що були зі мною, повели мене за руку, і так я прийшов у Дамаск. Один же чоловік, Ананія, благочестивий за Законом, який мав добре свідчення від усіх іудеїв, що жили в Дамаску, прийшов до мене і, підійшовши, сказав мені: Брате Савле, прозри! І в ту ж мить я побачив його. Він сказав: Бог наших отців вибрав тебе, щоб ти пізнав Його волю, побачив Праведника і почув голос із Його вуст. Бо ти будеш Йому свідком перед усіма людьми про те, що бачив і чув. А тепер чого зволікаєш? Устань, охрестись і обмий свої гріхи, покликавши ім’я Господнє. Коли ж я повернувся в Єрусалим і молився в Храмі, то впав у нестяму і побачив Його, що казав мені: Поспіши і скоріше вийди з Єрусалима, тому що тут не приймуть твого свідчення про Мене. Я сказав: Господи, вони знають, що я ув’язнював і бив у синагогах тих, що вірують у Тебе; і коли проливалася кров Твого свідка Стефана, я теж там стояв, і схвалював його вбивство, і стеріг одяг тих, що вбивали його. А Він сказав мені: Іди, бо Я пошлю тебе далеко до язичників. До цих слів вони слухали його, а після цього піднесли свій голос, вигукуючи: Геть такого з землі, він не повинен жити! Оскільки вони кричали, скидали одяг і кидали в повітря порох, то тисяцький наказав відвести його у фортецю, звелівши бичуванням допитати його, щоб дізнатися, з якої причини вони так кричали проти нього. Коли ж його розтягли ременями, Павло сказав сотнику, що стояв: Хіба вам дозволено бичувати римського громадянина, та ще й без суду? Почувши це, сотник пішов і сповістив тисяцького: Дивись, що ти збираєшся робити, бо цей чоловік — римський громадянин. Тоді тисяцький підійшов і сказав йому: Скажи мені, ти римський громадянин? Він сказав: Так. Тисяцький відповів: Я за великі гроші придбав це громадянство. Павло сказав: А я і народився в ньому. Тоді відразу відступили від нього ті, що збиралися допитувати його, а тисяцький злякався, дізнавшись, що той римський громадянин і що він зв’язав його. Наступного дня, бажаючи напевно дізнатись, у чому іудеї звинувачують його, він звільнив його від кайданів, і наказав прийти первосвященникам і всьому Синедріону, і, вивівши Павла, поставив його перед ними.
Дiї 22:1-30 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Мужі-браття й батьки! Послухайте ось тепер виправдання мого перед вами! Як зачули ж вони, що до них він говорить єврейською мовою, то тиша ще більша настала. А він промовляв: Я юдеянин, що родився в кілікійському Тарсі, а вихований у цім місті, у ніг Гамаліїла докладно навчений Закону отців; горливець я Божий, як і всі ви сьогодні. Переслідував я аж до смерти цю путь, і в’язав, і до в’язниці вкидав чоловіків і жінок, як засвідчить про мене первосвященик та вся старшина. Я від них був узяв навіть листи на братів, і пішов до Дамаску, щоб тамтешніх зв’язати й привести до Єрусалиму на кару. І сталося, як у дорозі я був, і наближавсь до Дамаску опівдня, то ось мене нагло осяяло світло велике з неба! І я повалився на землю, і голос почув, що мені говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він мені відказав: Я Ісус Назарянин, що Його переслідуєш ти... А ті, що зо мною були, правда, бачили світло, але не почули вони того голосу, що мені говорив. А я запитав: Що я, Господи, маю робити? Господь же до мене промовив: Уставай та й іди до Дамаску, а там тобі скажуть про все, що тобі призначено робити. А від ясности світла того невидющим я став... І присутні зо мною за руку мене повели, і до Дамаску прибув я. А один муж Ананій, у Законі побожний, що добре свідоцтво про нього дають усі юдеї в Дамаску, до мене прибув, і, ставши, промовив мені: Савле брате, стань видющий! І я хвилі тієї побачив його... І озвавсь він до мене: Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його. Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми про оте, що ти бачив та чув! А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його! І сталось, як вернувся я в Єрусалим, і молився у храмі, то в захоплення впав я, і побачив Його, що до мене сказав: Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідоцтва твого про Мене... А я відказав: Самі вони, Господи, знають, що я до в’язниць садовив та бив по синагогах отих, хто вірував у Тебе. А коли лилась кров Твого свідка Степана, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожив... Але Він до мене промовив: Іди, бо пошлю Я далеко тебе, до поган! І аж до слова цього його слухали. Аж ось піднесли вони голос свій, гукаючи: Геть такого з землі, бо жити йому не годиться!... І як вони верещали, і одежу шпурляли, і кидали порох у повітря, то звелів тисяцький у фортецю його відвести, і звелів бичуванням його допитати, щоб довідатися, з якої причини на нього вони так кричали. І як його розтягли для ремінних бичів, то Павло сказав сотникові, що стояв: Хіба бичувати дозволено вам громадянина римського та ще й незасудженого? Якже сотник це почув, то подався до тисяцького, і завідомив, говорячи: Що хочеш робити? Бож римлянин цей чоловік! Підійшов тоді тисяцький, та й поспитався його: Скажи мені, чи ти римлянин? А він: Так! відказав. Відповів на те тисяцький: За великі гроші громадянство оце я набув... А Павло відказав: А я в нім і родився! І відступили негайно від нього оті, що хотіли допитувати його. І злякався тисяцький, довідавшись, що той римлянин, і що він ізв’язав був його. А другого дня, бажавши довідатись правди, у чому юдеї його оскаржають, він звільнив його та звелів, щоб зібралися первосвященики та ввесь синедріон. І він вивів Павла, і поставив його перед ними.
Дiї 22:1-30 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Мужі-брати і батьки! Вислухайте тепер моє виправдання перед вами. Почувши, що заговорив до них єврейською мовою, ще більше притихли. А він сказав: Я — чоловік-юдей, який народився в Тарсі в Килікії, вихований у цьому ж місті, біля ніг Гамалиїла, докладно навчений батьківського закону: я — ревнитель Бога, як усі ви сьогодні. Я цей напрям учення переслідував аж до смерті, в’яжучи і передаючи до в’язниці чоловіків і жінок, — як засвідчать про мене всі старші й первосвященик. Від них я одержав листи до братів у Дамаску й пішов, аби зв’язаними привести в Єрусалим для покарання тих, які там були. Але сталося, коли я йшов і наближався до Дамаска, десь опівдні раптом з неба засяяло довкола мене велике світло. Я впав на землю і почув голос, який говорив мені: Савле, Савле, чому Мене переслідуєш? Я відповів: Хто Ти, Господи? Сказав мені: Я — Ісус Назарянин, Якого ти переслідуєш. А ті, хто був зі мною, побачили світло [і перелякалися], але голосу, який говорив до мене, не чули. Я запитав: Господи, що мені робити? А Господь промовив до мене: Встань, іди в Дамаск, а там скажуть тобі про все, що потрібно тобі робити! І оскільки від того яскравого світла я не бачив, то ті, хто був зі мною, вели мене в Дамаск за руку. А один Ананій, побожний, згідно із Законом, муж, про якого добре свідчать усі юдеї — мешканці [Дамаска], — прийшов до мене, став і сказав мені: Савле, брате, прозрій! І в тій хвилині я побачив його. Він же сказав: Бог наших батьків призначив тебе, щоб ти пізнав Його волю і побачив Праведного та почув голос з Його уст, бо ти будеш Йому свідком перед усіма людьми про те, що побачив і почув. А тепер чого очікуєш? Устань, охрестися та обмий свої гріхи, прикликавши Його Ім’я! І сталося, коли я повернувся до Єрусалима і молився в храмі, — в пориві захоплення я побачив Його… Він говорив до мене: Поспіши, швидше виходь з Єрусалима, бо не приймуть твого свідчення про Мене! А я сказав: Господи, вони самі знають, що я кидав до в’язниць та бив по синагогах тих, які вірять у Тебе, а коли лилася кров Твого свідка Степана, то я сам стояв і, схвалюючи [його вбивство], стеріг одяг тих, які його вбивали! Та Він сказав мені: Іди, тому що Я пошлю тебе далеко — до народів. Слухали його аж до цього слова, а тоді піднесли свої голоси, вигукуючи: Геть такого із землі, бо не годиться йому жити! Вони кричали, кидали одяг і жбурляли порох у повітря. Тож тисяцький звелів відвести його до казарми, наказавши бичуванням допитати його, щоби зрозуміти, з якої причини так кричали проти нього. А коли розтягли його ременями, то Павло сказав сотникові, який стояв: Хіба вам дозволено бичувати чоловіка — римлянина і не засудженого? Почувши, сотник підійшов до тисяцького й сповістив, кажучи: [Вважай], що хочеш робити, бо цей чоловік — римлянин! Наблизившись, тисяцький запитав його: Скажи мені, ти римлянин? Він відказав: Так. А тисяцький відповів: Я набув це громадянство за великі гроші. Павло ж сказав: А я в ньому й народився. Тоді від нього негайно відступили ті, які мали його допитувати, а тисяцький налякався, довідавшись, що він римлянин і що він його зв’язав. А наступного дня, бажаючи краще дізнатися, у чому його звинувачують юдеї, звільнив його [з кайданів] і наказав, аби прийшли первосвященики й увесь синедріон. І, привівши Павла, поставив його перед ними.
Дiї 22:1-30 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Мужі брати й батьки, вислухайте тепер моє оправданнє перед вами. Почувши ж, що Жидівською мовою говорив до них, ще більш утихомирились.) І рече: Я справдї чоловік Жидовин, роджений у Тарсї Киликийському, зрощений же у сьому городї при ногах Гамалиїла, навчений добре отцївського закону, бувши ревнителем Бога, якож ви всї тепер. Я сей путь гонив до смерти, вяжучи та віддаючи в темницї чоловіків і жінок; яко ж і архиєрей засьвідкує менї, і вся старшина, від котрих і листи взявши до братів, ішов я в Дамаск, щоб звязавши привести у Єрусалим тих, що там були, щоб скарано їх. Стало ся ж менї, як ішов я і наближавсь до Дамаску, о полуднї зразу осияло мене велике сьвітло з неба. І впав я на землю, і почув голос, глаголючий менї: Савле, Савле, чого мене гониш? Я ж озвавсь: Хто єси, Господи? І рече до мене: Я Ісус Назорей, котрого ти гониш. Ті ж, що були зо мною, видїли сьвітло і полякались; голосу ж не чули, що глаголав менї. Сказав же я: Що робити менї, Господи? Господь же рече до мене: Уставши йди в Дамаск; а там скажеть ся тобі про все, що постановлено тобі робити. Як же не бачив я від сяєва того сьвітла, то ведений за руку від тих, що були зо мною, увійшов я в Дамаск. Ананїя ж, чоловік один побожний по закону, доброї слави у всїх тамешнїх Жидів, прийшовши до мене і ставши, рече менї: Савле брате, прозри. І я тієї ж години побачив його. Він же рече: Бог отцїв наших вибрав тебе розуміти волю Його, й видїти Праведника, й чути голос із уст Його. Бо будеш сьвідком Йому перед усїма людьми у тому, що ти бачив і чув єси. А тепер чого гаєш ся? уставши охрестись, та обмий гріхи твої, призвавши імя Господнє. І сталось, як вернувсь я в Єрусалим та моливсь у церкві, то був у захопленню, і видїв Його, глаголючого менї: Поспіши та вийди боржій з Єрусалиму, бо не приймуть сьвідчення твого про мене. А я сказав: Господи, вони знають, що я вкидав у темницї та бив по школах тих, що вірували в Тебе. І як пролилась кров Стефана, сьвідка Твого, я сам стояв і похваляв убийство його, стережучи одежі убийцїв його. І рече до мене: Іди: бо я до поган далеко пішлю тебе. Слухали ж його аж до сього слова, а тепер зняли голос свій, кажучи: Геть із землї такого! не жити йому. Як же кричали вони та кидали одежу, та підкидали порохом на воздух, звелїв тисячник вести його в замок, і казав бійкою допитуватись у него, щоб дознатись, чого так гукають на него. Як же розтягнуто (вязано) його реміннєм, рече Павел до сотника стоячого: Хиба годить ся вам чоловіка Римлянина, та й несудженого, бити? Почувши ж сотник, приступивши до тисячника, сповістив, говорячи: Дивись, що хочеш робити; чоловік бо сей Римлянин. Прийшовши тисячник промовив до него: Скажи менї, чи Римлянин єси ти? Він же рече: Так. І відказав тисячник: За велику суму здобув я се горожанство. Павел же рече: Я ж і родивсь (у йому). Зараз тодї відступили від него ті, що мали в него допитуватись; і тисячник злякав ся, довідавшись, що се Римлянин, і що він його закував. Назавтра ж, хотївши довідатись певно, за що винуватять його, зняв з него кайдани, і звелїв прийти архиєреям і всїй радї їх і, вивівши Павла, поставив перед ними.