Дiї 2:5-18
Дiї 2:5-18 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом. А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!... Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять? Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились? Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії, і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни, юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими! І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має? А інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим! Ставши ж Петро із Одинадцятьма, свій голос підніс та й промовив до них: Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх! Бо не п’яні вони, як ви думаєте, бо третя година дня, а це те, що пророк Йоіл передрік: І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися. І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть!
Дiї 2:5-18 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
У той час побожні юдеї з усіх країн світу жили в Єрусалимі. Коли пролунав цей звук, зібрався великий натовп, і всі люди дивувалися з цього, бо кожен із них почув свою рідну мову. Люди були вражені. Вони здивовано перепитували один одного: «Чи всі ці люди, які розмовляють, не ґалилеяни? Як же могло таке статися, що тепер кожен із нас чує від них свою рідну мову? Серед нас же тут парфяни, мидяни й еламіти! Тут мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту і Азії, Фриґії та Памфилії, з Єгипту і лівійських земель поблизу Кирени, гості з Рима, як юдеї, так і новонавернені, критяни й араби. Ми всі чуємо, що ці люди говорять про величні Божі діла нашими рідними мовами!» Усі присутні були здивовані й збентежені, та все перепитували одне одного: «Що б це могло означати?» А інші навпаки, насміхалися з них, говорячи: «Вони випили надто багато вина». Тоді Петро встав з одинадцятьма апостолами, і голосно звернувся до людей: «Брати юдейські і ви всі, хто мешкає в Єрусалимі, дозвольте сказати, що це все означає. Добре вслухайтеся в мої слова! Ці люди не п’яні, як ви думаєте, адже тільки дев’ята ранку. А сталося якраз те, про що пророк Йоїл говорив: „В останні дні, — говорить Бог, — Я проллю Мій Дух на всіх людей, і ваші сини і дочки будуть пророкувати, а ваші юнаки бачитимуть з’яви, старим же снитимуться сни. Так, у ті дні Я проллю Дух Мій на слуг Моїх: чоловіків і жінок — і ті почнуть пророкувати.
Дiї 2:5-18 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
А в Єрусалимі проживали іудеї, люди побожні, з кожного народу під небом. І коли донісся цей шум, зібрався народ і прийшов у замішання, тому що кожен чув, як вони говорять його власною мовою. І всі вони, вражені й здивовані, казали один одному: Чи ж не всі ці, що говорять, галілеяни? Як же ми чуємо кожен свою власну мову, у якій народилися? Парфяни, мідяни, еламіти, мешканці Месопотамії, Іудеї і Каппадокії, Понту й Асії, Фрігії і Памфілії, Єгипту й областей Лівії, прилеглих до Кірени, при́йшлі з Рима, як іудеї, так і прозеліти, критяни й аравітяни — чуємо, як вони говорять нашими мовами про величні діла Божі. І всі вони, вражені і спантеличені, казали один одному: Що б це значило? А інші, насміхаючись, казали: Вони напилися солодкого вина. Петро ж, уставши з Одинадцятьма, підніс свій голос і промовив до них: Мужі іудейські і всі мешканці Єрусалима! Хай буде це відомо вам і вислухайте мої слова! Вони не п’яні, як ви думаєте, бо зараз третя година дня; але це те, про що було сказано через пророка Іоіля: В останні дні, — каже Бог, — Я виллю Мого Духа на кожну плоть, і ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, і ваші юнаки будуть бачити видіння, і вашим старцям будуть снитися сни. І навіть на Моїх рабів і Моїх рабинь у ті дні виллю Мого Духа, і вони будуть пророкувати.
Дiї 2:5-18 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
А в Єрусалимі перебували юдеї та побожні люди з кожного народу, який під небом. Коли ж стався цей шум, зібрався натовп, і були збентежені, коли почули, що кожний говорить до них їхньою власною мовою. Вони в нестямі дивувалися і говорили [один до одного]: Хіба всі ці, які говорять, не галилейці? Як же це, що ми чуємо кожний своєю рідною мовою, в якій ми народилися? Партянці й мідянці, еламітці й ті, хто з Месопотамії, з Юдеї та Кападокії, з Понту й Азії, Фригії і Памфилії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Киринеї, і захожі римляни, юдеї і прозеліти, критяни й араби, — чуємо, як вони говорять нашими мовами про Божу велич! Тож усі дивувалися і, розгублені, говорили одне одному: Що ж це має бути? Інші, глузуючи, казали, що вони понапивалися вина. А Петро, ставши з одинадцятьма, підвищив свій голос і сказав їм: Мужі юдейські й усі мешканці Єрусалима! Нехай буде це вам відоме, — прислухайтеся до моїх слів! Вони не п’яні, як ви думаєте, бо щойно третя година дня. Але це те, що провістив пророк Йоіл: І буде останніми днями, — каже Бог, — Я виллю від Духа Мого на всяке тіло, і будуть пророкувати ваші сини і ваші дочки, а ваші юнаки видіння побачать, і вашим старцям будуть снитися сни. І в ті дні виллю від Духа Мого на Моїх рабів і на Моїх рабинь, і будуть пророкувати.
Дiї 2:5-18 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Домували ж у Єрусалимі Жиди, люде побожні, з усякого народу під небом. Як же роздав ся сей голос, зійшлось множество, і стрівожились, бо чув кожен, що вони говіркою їх розмовляють. Здуміли ся ж усї і дивувались, говорячи один до одного: Чи не всї оце сї, що розмовляють, Галилейцї? Як же се чуємо кожний власну говірку свою, в якій родились, Парфяне, й Мидяне, й Єламити, й що домуємо в Мезопотамії, і в Юдеї, і Каппадокиї, і Понтї, і Азиї, і Фригиї, і Памфилиї, й Єгиптї, і в сторонах Ливийських, що коло Киринеї, і захожі Римляне, й Жиди, і нововірцї, Критяне й Араби, чуємо, що вони розмовляють нашими мовами про величчє Боже? Здуміли ся ж усї, і в сумнїві казали один до одного: Що се має бути? Инші ж, сьміючись, казали, що молодим вином повпивались. Ставши ж Петр з одинайцятьма, зняв голос свій і промовив до них: Люде Юдейські, і всї жителї Єрусалимські, нехай се відомо вам буде, і вислухайте слово моє. Сї бо не пяні, як думаєте, бо третя година дня. А єсть се, що промовив пророк Йоіл: І буде останнього дня, глаголе Бог, виллю я Духа мого на всяке тїло; й пророкувати муть сини ваші і дочки ваші, і молодцї ваші видїння бачити муть, і старшим вашим сни снити муть ся; і на слуг моїх і на служниць моїх виллю в ті днї Духа мого, й пророкувати муть.