2-а Самуїлова 21:1-14
2-а Самуїлова 21:1-14 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
За правління Давида три роки підряд у країні лютував голод. І тому Давид шукав зустрічі з Господом. Господь сказав: «А все це через Саула та його дім, залитий кров’ю, через те, що він убив ґівеонців». Цар покликав ґівеонців і мав з ними розмову. Самі Ґівеонці не були ізраїльтянами, вони були рештками аморійців. Ізраїльтяни присяглися пощадити їх, але Саул намагався їх винищити, бо відданий був Ізраїлю та Юдеї. Давид спитав ґівеонців: «Що мені для вас зробити? Як мені залагодити минуле, щоб ви благословили Господній спадок?» Ґівеонці відповіли: «Немає в нас такого права — вимагати срібла чи золота в Саула чи в його родини; не маємо права і вбивати когось в Ізраїлі». «Хоч би що ви зажадали, я зроблю для вас», — сказав Давид. Вони відповіли царю: «Якщо говорить про того чоловіка, який нищив нас, який замислив нас вигубити, щоб не було нам місця в Ізраїлі, тоді видай нам сімох його нащадків, яких ми повісимо й виставимо перед Господом на горі Ґівеа Саулового, обраного Господом». І погодився цар: «Я видам їх вам!» Цар помилував Мефівошета, сина Йонатана, Саулового сина, оскільки Давид присягнув Йонатану, сину Саула, перед Господом. Проте цар узяв Армоні та Мефівошета, двох синів Різпи, дочки Ая, яких Різпа народила від Саула, та ще п’ятьох синів дочки Саула Мерав, яких вона народила від Адріела, сина меголатця Барциллая. Він видав їх ґівеонцям, які їх убили й виставили на горі перед Господом. Усі семеро загинули разом: їх стратили в перші дні жнив, саме тоді, як починався збір ячменю. Різпа, дочка Ая, взяла волосяницю й розкинула її для себе на скелі. З початку жнив до самих дощів, які полилися з небес на тіла загиблих, вона не дозволяла птахам удень сідати на тіла, а звірам — уночі. Коли Давид почув, що зробила дочка Ая Різпа, яка була наложницею Саула, він пішов і взяв у жителів Явеш-Ґілеада кістки Саула та його сина Йонатана. (Люди Явеш-Ґілеада потай винесли їх з площі Бет-Шана, де їх повісили филистимляни, коли вбили Саула в Ґілбоа). Давид приніс звідти кістки Саула та його сина Йонатана, а ще зібрав кістки й тіла сімох повішених. Вони поховали кістки Саула та його сина Йонатана в гробниці Саулового батька Кіша в землях Веніаминових, і зробили все, як наказав цар. Після цього Бог змилостився над землею.
2-а Самуїлова 21:1-14 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І був голод за днів Давида три роки, рік за роком. І шукав Давид Господнього лиця, а Господь сказав: Кров на Саула та на його дім за те, що повбивав він ґів’онітян. І покликав цар ґів’онітян та й сказав їм про це. А ґів’онітяни, вони не з Ізраїлевих синів, а з останку амореянина, а Ізраїлеві сини були присягнули їм. Та Саул шукав, щоб повбивати їх через свою горливість для синів Ізраїля та Юди. І сказав Давид до ґів’онітян: Що я зроблю вам і чим надолужу, щоб ви поблагословили Господню спадщину? І сказали йому ґів’онітяни: Не треба нам ані срібла, ані золота від Саула та від дому його, і не треба нам забивати чоловіка в Ізраїлі. А він сказав: Що ви скажете, зроблю вам. І сказали вони до царя: Чоловік той, що вигубив нас, і що замишляв на нас, щоб нас винищити, щоб ми не стали в усій Ізраїлевій границі, нехай буде нам дано семеро мужа з синів його, і ми повішаємо їх для Господа в Ґів’аті Саула, Господнього вибранця. А цар сказав: Я дам. Та змилосердився цар над Мефівошетом, сином Йонатана, Саулового сина, через Господню присягу, що була поміж ними, між Давидом та між Йонатаном, Сауловим сином. І взяв цар двох синів Ріцпи, дочки Айї, яких вона породила Саулові, Армонія та Мефівошета, і п’ятьох синів Мелхоли, Саулової дочки, що вона породила Адріїлові, синові мехолатянина Барзіллая, та й дав їх у руку ґів’онітян, і вони повішали їх на горі перед Господнім лицем. І впали семеро разом, а були вони побиті в перших днях жнив, коли початок жнив ячменю. А Ріцпа, дочка Айїна, взяла веретище, і простягла його собі на скелі, і була там від початку жнив аж поки не зійшли на них води з неба, і не дала вона спочити на них птаству небесному вдень, а польовій звірині вночі... І було донесено Давидові, що зробила Ріцпа, Айїна дочка, Саулова наложниця. А Давид пішов, і взяв кості Саула та кості сина його Йонатана від господарів ґілеадського Явешу, що викрали були їх із майдану Бет-Шану що їх повісили там филистимляни того дня, коли филистимляни побили Саула в Ґілбоа. І виніс він звідти кості Саула та кості сина його Йонатана, і зібрали кості повішаних. І поховали кості Саула та сина його Йонатана в Веніяминовому краї, в Целі, в гробі батька його Кіша. І зробили все, що наказав був цар, і потому Бог був ублаганий Краєм.
2-а Самуїлова 21:1-14 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
У період царювання Давида було три роки голоду, рік за роком. І Давид шукав Господнього обличчя. І сказав Господь: Неправда на Саулі та на його домі через його криваві вбивства, якими вчинив розправу над ґаваонцями! Тож цар Давид покликав ґаваонців і переговорив з ними. А ґаваонці не є синами Ізраїля, оскільки вони є з останку Аморея, та сини Ізраїля поклялися їм. Саул же шукав приводу побити їх, коли він ревнував за синами Ізраїля і Юди. І промовив Давид до ґаваонців: Що вчиню вам і чим надолужу, щоб ви поблагословили Господню спадщину? А ґаваонці йому сказали: Немає нам діла до срібла і золота із Саулом і з його домом, і немає нам чоловіка, щоб убити в Ізраїлі! Та він сказав: Що ви скажете, те вчиню вам! І вони відповіли цареві: Чоловік, який вибив би нас і переслідував нас, який задумав вигубити нас, вигубимо його, щоб не було його в усій околиці Ізраїля. Хай буде нам дано сім мужів з його синів, і повісимо їх на сонці перед Господом у Ґаваоні Саула, як вибраних Господу. І сказав цар: Я дам! Та цар пощадив Мемфівостея, сина Йонатана, сина Саула, через Господню клятву, яка була між ними, між Давидом і між Йонатаном, сином Саула. І взяв цар двох синів Ресфи, дочки Аї, яких вона народила Саулові, Ермонія та Мемфівостея, і п’ять синів Міхоли, дочки Саула, яких народила Есріїлові, синові Верзеллія, моулатійця. І він видав їх у руку ґаваонців, і вони повісили їх на сонці на горі перед Господом, і цих сім полягли разом. І вони померли в дні жнив, у перші дні на початку жнив ячменю. І взяла Ресфа, дочка Аї, мішок, і прикріпила його до скелі на початку жнив ячменю, аж доки не випала на них вода з неба, і не давала птахам неба вдень і звірам поля вночі спочити на них. А Давидові сповістили, що вчинила Ресфа, дочка Аї, наложниця Саула. (І вони ослабли, і захопив їх Дан, син Йои, з нащадків велетнів). А Давид пішов і взяв кості Саула та кості Йонатана, його сина, у мужів синів Явіса ґалаадського, які викрали їх зі стіни Ветсана, бо поклали їх там филистимці в день, коли филистимці розгромили Саула в Ґелвуї. Він виніс кості Саула звідти і кості Йонатана, його сина, і зібрав кості повішаних. І поховали кості Саула і кості Йонатана, його сина, і кості повішаних у землі Веніаміна на схилі гори в гробниці Кіса, його батька, і вчинили все, що цар заповів. Після цього Бог вислухав землю.
2-а Самуїлова 21:1-14 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
За Давидового царювання був в землї голод через три годи, рік за роком. І питав Давид Господа. І відказав Господь: Се через Саула та його дом кровожадний, бо він вигубив Габаонїїв. Тодї прикликав царь Габаонїїв і говорив з ними. Габаонїї же не були з синів Ізрайлевих, а були останком з Аморїїв; а Ізрайлитяне були їм заклялись*; та Саул хотїв повигублювати їх, нїби з ревности про Ізрайлитян та Юдеїв. От і питає Давид Габаонїїв: Що б менї вчинити вам і чим приєднати б вас, щоб ви благословили наслїддє Господнє? І відказали Габаонїї: Не вимагаємо від Саула й дому його нї срібла, нї золота, та й не хочемо, щоб кого в Ізраїлї страчено. А він сказав їм: Чого ж ви допевняєтесь, щоб я вам учинив? І кажуть вони цареві: Того чоловіка, що вичеркував нас, хочемо так вигубити, щоб не було з роду його нїкого по всему займищу Ізрайлевому; З його потомків нехай видадуть нам сїм чоловіка, щоб ми повішали їх перед Господом в Гиві Саула, вибраного Господом. І відказав царь: Видам їх. Пощадив однак же царь Мемфівостея, сина Йонатанового Сауленкового, задля побратимства, що вони заприсягли перед Господом, Давид і Йонатан, син Саулів. За те взяв царь обох синів Рицпиних, дочки Айєвої, що вона вродила Саулові, Армона й Мемфівостея, й пятьох синів від Саулової дочки Мероби, що їх породила Адріелеві Берзеллїєнкові, з Мехоли. І віддав їх в руки Габаонїям, а вони повісили їх перед Господом на горі. І погибли всї семеро вкупі; а погибли вони у перві днї в жнива, коли розпочинались жнива ячмінні. Рицпа ж, дочка Айєва, узяла шерстяну верету й розстелила на тій горі, й пильнувала тїл від почину жнив, аж докіль дощ із неба поливсь на їх, і не допускала, рушати їх птаству піднебесному в день, а польовому зьвірю в ночі. І донесено Давидові, що вдїяла Саулова наліжниця Рицпа, дочка Айєва. І пійшов Давид і забрав костї Саула й костї Йонатана від городян Явиських в Галаадї, що взяли їх були тайком з майдану в Бет-Санї, де їх повішали були Филистії тодї, як побили Саула на Гелбуї. І перенїс він костї Саулові й костї сина його Йонатана звідти; тодї позбірали й костї повішених, Та й поховали костї Саулові й сина його Йонатана й костї повішених, у займищі Беняминовому, у Зелї, в отецькому Кисовому гробі. Так сповнено все, що приказав царь, і з того часу змилосердивсь Господь над землею.