2-а Самуїлова 20:1-22
2-а Самуїлова 20:1-22 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Сталося так, що там був баламут Шеба, син веніаминія Бікрі. Він засурмив у сурму й вигукнув: «Не маємо ми долі у Давида. Не маєм спадщини в сина Єссея! Ізраїлю! Ходімо по своїх наметах». І всі ізраїльтяни покинули Давида. Вони пішли за Шебою, сином Бікрі. Але люди Юдеї супроводжували царя від Йордану до Єрусалима. Коли Давид повернувся додому в Єрусалим, він відіслав десять наложниць, яких залишав стерегти дім, в окрему оселю, приставивши до них вартових. Він забезпечив їх, але вже не спав з ними. Так їх тримали в заточенні все життя аж до смерті. Цар звернувся до Амази: «Заклич усіх людей Юдеї до мене, щоб з’явилися через три дні. І ти також будь». Амаза вирушив збирати юдеїв, але робив це довше часу, призначеного царем. Давид сказав Авішаю: «Шеба, син Бікрі нашкодить нам більше, ніж Авесалом. Візьми слуг свого хазяїна й наздожени його, інакше він знайде укріплені міста і втече від нас». Тож воїни Йоава, керетяни, пелетійці та всі інші могутні воїни під командуванням Авішая вирушили навздогін Шебі. Вони виступили з Єрусалима, щоб наздогнати Шебу, сина Бікрі. Коли вони проходили повз велику скелю в Ґівеоні, їм назустріч вийшов Амаза. Йоав був у військовому плащі, опоясаний ременем, з якого звисав меч у піхвах. Коли він ступив крок назустріч, меч випав із піхов. Йоав звернувся до Амаза: «Як живеш, брате мій?» Потім Йоав притягнув Амазу правою рукою за бороду, щоб поцілувати. Амаза не звернув уваги на меч у руці Йоава. Йоав ударив ним прямо в живіт. Нутрощі Амази впали на землю. В другому ударі потреби не було, бо Амаза помер. А потім Йоав із братом Авішаєм погналися за Шебою, сином Бікрі. Якийсь із воїнів Йоава зупинився перед Амазою і сказав: «Хто підтримує Йоава і хто за Давида, нехай ідуть за Йоавом!» Амаза лежав, стікаючи кров’ю, посеред дороги. Якийсь чоловік помітив, що всі воїни зупиняються, що кожен, наблизившись до Амази, зупиняється перед ним. Він відтягнув того з дороги в поле й накинув на нього плащ. Коли Амазу відтягли з дороги, всі воїни поспішили за Йоавом, щоб наздогнати Шебу, сина Бікрі. Шеба дістався Авель, того що Бет-Маака, пройшовши через усі племена Ізраїлю, через увесь край бірійців, які, зібравшись, приєдналися до нього. Все військо Йоава підійшло до Авель-Бет-Маага й оточило місто. Воїни насипали вал біля зовнішнього боку укріпленої стіни. Коли вони почали розбивати стіну, якась мудра жінка з міста вигукнула: «Послухайте! Послухайте! Скажіть Йоаву, щоб він прийшов, аби я могла поговорити з ним!» Той підійшов, і вона спитала: «Ти Йоав?» «Так», — відповів він. Вона мовила далі: «Послухай, що твоя рабиня має сказати». «Слухаю», — відповів він. Вона вела далі: «Колись давно була приказка: „Знайдеш відповідь в Авелі”. Так завжди й було. Ми — мирне й правовірне в Ізраїлі місто. Чому ти хочеш знищити Господній спадок?» «Нічого подібного, ні в якому разі, — заперечив Йоав. — Нізащо не хочу я ні зруйнувати, ні знищити його! Це зовсім не так. Справа в тому, що чоловік на ймення Шеба, син Бікрі, з гірських країв Ефраїму, підніс руку на царя Давида. Видай цього чоловіка, і я відступлю від міста». Жінка сказала Йоаву: «Його голову викинуть тобі через стіну». Жінка звернулася з мудрою порадою до всіх жителів міста, і вони відрубали голову Шебі, сину Бікрі, й перекинули її Йоаву. Він засурмив, і всі воїни Йоава відійшли від міста й розійшлися по своїх наметах. Сам Йоав повернувся до царя в Єрусалим.
2-а Самуїлова 20:1-22 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І трапився там негідний чоловік, а ім’я йому Шева, син Біхрі, веніяминівець. І засурмив він у сурму та й сказав: Немає нам частки в Давиді, і нема нам спадщини у сина Єссеєвого! Ізраїлю, усі до наметів своїх! І пішов кожен ізраїльтянин від Давида за Шевою, сином Біхрі, а юдеянин позостався при своєму цареві від Йордану й аж до Єрусалиму. І прийшов Давид до свого дому в Єрусалим. І взяв цар десять жінок наложниць, яких настановив був пильнувати дім, та й віддав їх до дому сторожі; і він їх годував, але до них не приходив. І були вони ув’язнені аж до дня своєї смерти, удівство за життя чоловіка. І сказав цар до Амаси: Склич мені юдеян у три дні, а ти стань отут! І пішов Амаса, щоб скликати Юду, та спізнився від означеного часу, про який він умовився. І сказав Давид до Авішая: Тепер Шева, син Біхрі, зробить нам зло більше від Авесалома. Візьми ти слуг свого пана, та й поженися за ним, щоб він не знайшов собі твердинних міст, і не щез із наших очей. І вийшли за ним Йоавові люди, і керетянин, і пелетянин та всі лицарі, і повиходили вони з Єрусалиму, щоб гнатися за Шевою, сином Біхрі. Вони були при великому камені, що в Ґів’оні, а Амаса вийшов проти них. А Йоав був зодягнений в шату свою, а ній пояс із мечем, прип’ятим на стегні його в піхві, з якої легко виходив і входив. І сказав Йоав до Амаси: Чи гаразд тобі, брате мій? І Йоав узяв правою рукою Амасу за бороду, щоб поцілувати його. А Амаса не остерігся меча, що був у Йоавовій руці. І той ударив його ним у живіт, і вилив нутро його на землю, і не повторив йому, а той помер... І Йоав та брат його Авішай гналися за Шевою, сином Біхрі. А один з Йоавових слуг став над ним та й говорив: Хто жадає Йоава, і хто за Давида, за Йоавом! А Амасу валявся в крові на середині битої дороги. І побачив той чоловік, що ввесь народ став, то стягнув Амасу з битої дороги на поле, і накинув на нього одежину, бо бачив, що кожен приходив до нього та ставав. Як був він стягнений з битої дороги, пішов кожен чоловік за Йоавом, щоб гнатися за Шевою, сином Біхрі. А той перейшов серед усіх Ізраїлевих племен до Авелу та до Бет-Маахи, і серед усіх береян, і були вони зібрані, і теж пішли за ним. А Йоавові люди прийшли й облягли його в Авелі Бет-Маахи, і насипали при місті вала, що стояв на передмур’ї. А ввесь народ, що був з Йоавом, заходився завалити мура. І покликала мудра жінка з міста: Слухайте, слухайте, скажіть но Йоавові: Підійди сюди, й я буду говорити до тебе! І він підійшов до неї, а та жінка сказала: Чи ти Йоав? А він відказав: Я. І вона сказала йому: Послухай слів своєї невільниці!. А він відказав: Я слухаю. І сказала вона, говорячи: Колись треба було переговорювати, а саме, конче запитатися в Авелі, і так закінчили б справу. Я із спокійних та вірних міст Ізраїля, ти ж шукаєш погубити місто та матерів серед Ізраїля. Пощо ти нищиш спадщину Господню? А Йоав відповів та й сказав: Борони Боже, борони мене, Боже! Присягаю, що не знищу й не вигублю! Це не так, бо чоловік з Єфремових гір, Шева, син Біхрі, ім’я йому, підніс свою руку на царя на Давида. Дайте його самого, й я піду від міста. І сказала та жінка до Йоава: Ось голову його кинуть тобі через мур! І пішла та жінка до всього народу в своїй мудрості, і відрубали голову Шеви, сина Біхрі, та й кинули до Йоава. А той засурмив у сурму, і розійшлися від міста кожен до наметів своїх. А Йоав вернувся в Єрусалим до царя.
2-а Самуїлова 20:1-22 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Був там один прозваний беззаконним сином, а його ім’я — Савей, син Вохорія, чоловік-веніаминівець. Він затрубив у ріг і сказав: Немає нам частки в Давиді, ні спадку для нас в сині Єссея! Кожний чоловік до свого поселення, Ізраїле! І кожний чоловік Ізраїля пішов від Давида за Савеєм, сином Вохорія, а муж Юди пристав до їхнього царя — від Йордану і аж до Єрусалима. Коли Давид прийшов у Єрусалим до свого дому, то цар взяв десятьох жінок, своїх наложниць, яких залишив стерегти дім, і помістив їх у домі сторожі, і годував їх, та не ввійшов до жодної з них, і їх утримували аж до дня їхньої смерті — живі вдови. І промовив цар до Амессая: До трьох днів склич мені мужів Юди, ти ж сам будь тут. Тож Амессай пішов скликати Юду, та забарився за часом, який йому назначив Давид. І сказав Давид Авессі: Тепер зло нам учинить Савей, син Вохорія, більше, ніж Авесалом, тож тепер ти візьми із собою слуг твого володаря і поженися за ним, щоб часом не знайшов собі укріплені міста і не сховався від наших очей. І за ним вийшли мужі Йоава, і хереттійці, і фелеттійці, і всі сильні, а вийшли з Єрусалима, щоб гнатися за Савеєм, сином Вохорія. І вони були біля великого каменя, що в Ґаваоні, і Амессай увійшов перед них. А Йоав був одягнений у плащ поверх свого одягу, і на ньому був підперезаний меч, прикріплений до його стегон у своїх піхвах, і меч легко виходив і входив. І сказав Йоав Амессаєві: Чи ти здоровий, брате? А правою рукою Йоав схопив бороду Амессая, начебто, щоб його поцілувати. І Амессай не остерігся меча, що в руці Йоава, і Йоав уразив його ним у живіт, і вилилася на землю його утроба. І він не повторив йому, і той помер. Йоав і Авесса, його брат, гналися за Савеєм, сином Вохорія. І над ним став муж зі слуг Йоава, і сказав: Хто той, який за Йоавом і хто за Давидом, за Йоавом. А Амессай валявся в крові посеред стежки, і побачив чоловік, що весь народ стає, тож відтягнув Амессая зі стежки на поле, і накинув на нього плащ, оскільки він побачив, що кожний, хто підходив до нього, ставав. Коли ж був усунений зі стежки, кожний чоловік Ізраїля пройшов услід за Йоавом, щоб гнатися за Савеєм, сином Вохорія. А він пройшов усі племена Ізраїля до Авеля і до Ветмахи, і всі зібралися в Харрі, і пішли за ним. І прийшли, і взяли його в облогу в Авелі й Ветмасі. І насипали насип коло міста. Він був біля стіни, тож весь народ, який з Йоавом, задумав повалити стіну. А мудра жінка закликала зі стіни і сказала: Послухайте, послухайте, скажіть же Йоавові: Наблизься аж сюди, і заговорю до нього. І наблизився він до неї, а жінка запитала: Чи ти є Йоав? Він же сказав: Я! Вона ж сказала йому: Послухай слова твоєї рабині! А Йоав сказав: Я слухаю! І вона заговорила, промовляючи: Слово сказали між прадідами, кажучи: Обов’язково запитувалося в Авелі та в Дані, чи вірні Ізраїля не спромоглися здійснити те, що постановили; обов’язково запитають в Авелі й так, чи вони не спромоглися здійснити. Я є мирне місто із сильних міст Ізраїля, ти ж шукаєш знищити місто — місто-матір у Ізраїлі. Навіщо нищиш Господню спадщину? А Йоав відповів і сказав: Милосердя мені, милосердя мені, коли знищу і коли вигублю. Чи не так діло, що чоловік з гори Єфрема, його ім’я Савей, син Вохорія, і він підняв свою руку на царя Давида. Дайте мені його самого, і відійду від міста! І сказала жінка Йоаву: Ось його голова буде скинена тобі з мура! І прийшла жінка до всього народу, і заговорила до всього міста у своїй мудрості. І відтяла голову Савея, сина Вохорія, і скинула Йоавові. І він затрубив у ріг, і кожний чоловік розійшовся з міста до свого житла. А Йоав повернувся в Єрусалим до царя.
2-а Самуїлова 20:1-22 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Був там якось чоловік негодяй, Беняминїй, на ймя Себа Бихриєнко. Сей затрубив у трубу та й кликнув: Нема нам нїякої спільностї з Давидом анї долї в синї Ессейовому. Рушаймо по домах, Ізрайлитяне! І відпали всї Ізрайлитяне від Давида до Себи Бихриєнка; навпаки ж Юдеї остались при цареві свойму від Йорданї аж до Ерусалиму. Вернувши Давид у Ерусалим до своєї палати, повелїв перевести десять наліжниць, що покинув доглядати палату, ув окремнїй будинок і там обмислив їх усячиною, однак не пригортавсь до їх. Так і жили вони замкнені до своєї смертї вдовицями. Тодї повелїв царь Амазї: Поскликай до мене Юдеїв в три днї; стань і сам передо мною тут. І пустивсь Амаз в дорогу скликати Юдеїв. Як загаявся ж довше, нїж йому призначено, Рече Давид Авессї: Оце Себа Бихриєнко доведе нас до лихої години, гірш Абессалома. Возьми людей твого пана та й жени за ним, щоб не опанував утвердженого якого города та не уйшов нам. От і пійшли з ним люде Йоабові, й всї хелетеї й фелетеї і всї хоробрі. І рушили вони з Ерусалиму, наздоганяючи Себу Бихриєнка. Як були вони коло величезного каменя, показавсь перед ними Амаз. Йоаб же був одягнений в тїсну воїнську одежу та й приперезаний мечем, що висїв у його при боцї, та легко в піхву входив і з неї виходив. І промовив Йоаб до Амаза: Здоров, брате! Та й узяв Йоаб правою рукою Амазу за бороду, щоб його поцїлувати. Амаза ж не постеріг меча у Йоаба, а той пхнув його в черево, так що утроба з його випала на землю, й не повторяв уже удару, й той умер. Тепер кинувсь Йоаб і брат його Абесса нагонця за Себою Бихриєнком. Один же з Йоабового війська став і покликував: Хто держиться Йоаба й хто за Давида, рушай за Йоабом! Амаз же скровавлений лежав на дорозї, й бачивши той, що всї люде зупиняються над ним, одволїк Амазу з дороги на поле та й накинув його одежиною, щоб проходячі не зупинялись над ним. Як одволочено його з дороги, то ввесь люд простував слїдом за Йоабом, щоб наздоганяти Себу Бихриєнка. Він же пройшов по всїх поколїннях Ізрайлевих аж до Абел-Бет-Мааха й через цїлий Берим, і всї добірні мужі збірались і йшли за ним. І прийшли вони й облягли його в Абел-Бет-Маасї, й насипали проти городу вал, і підступали під мур, і всї люде, що були при Йоабові, взяли розбивати мур. Аж ось крикнула одна мудра женщина з муру міського: Слухайте! слухайте! Скажіть Йоабові: Ійди сюди, я перемовлюсь із тобою! Як же він прийшов, питає женщина: Ти Йоаб? І каже він: Я. І каже вона йому: Вислухай слова раби твоєї. І відказав: Слухаю. І промовила вона так: У давні давна була така приповідка: хто хоче питати, нехай питає ув Абелї, й так чинено. Я з мирних, вірних (міст) в Ізраїлї, а ти хочеш зруйнувати город, матїр городів ув Ізраїлї. На що руйнуєш наслїддє Господнє? І відказав Йоаб: Далеке се від мене. Не хочу я нї руйнувати, нї бурити! Ось в чому річ: один чоловік із гори Ефраїмової, на ймя Себа, син Бихрів, зняв руку на царя Давида. Видайте менї його, а я відступлю від города. І промовила женщина до Йоаба: Зараз перекинуть голову його тобі через мур. Тодї пійшла вона з своїм мудрим словом перед народ. І відтяли голову Себі Бихриєнкові, та й кинули Йоабові. Тодї звелїв він затрубити в труби, й усе військо відступило від города та й розійшлося по своїм шатрам, а Йоаб вернувсь до царя в Ерусалим.