2-а царiв 11:1-16
2-а царiв 11:1-16 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А коли Аталія, мати Ахазії, побачила, що помер її син, то встала та й вигубила все цареве насіння. А Єгошева, дочка царя Йорама, сестра Ахазії, взяла Йоаша, сина Ахазії, та й викрала його з-поміж вбиваних царських синів, його та няньку його, і сховала в спальній кімнаті. І сховали його від Аталії, і він не був забитий. І ховався він із нею в Господньому домі шість років, а Аталія царювала над краєм. А сьомого року послав Єгояда, і взяв сотників із карійців та бігунів, і привів їх до себе до Господнього дому, і склав із ними умову, і заприсягнув їх у Господньому домі, і показав їм царського сина. І він наказав їм, говорячи: Оце та річ, яку зробите. Третина з вас, що приходите в суботу, будете виконувати сторожу царського дому. А третина буде в брамі Сур, а третина у брамі за бігунами, і будете виконувати сторожу дому на зміну. А дві частині з вас, усі, що відходять у суботу, будуть виконувати сторожу Господнього дому при цареві. І оточите царя навколо, кожен із своєю зброєю в руці своїй; а хто ввійшов би до рядів, нехай буде забитий. І будете ви з царем при виході його та при вході його. І зробили сотники все, що наказав священик Єгояда. І взяли кожен людей своїх, що приходять у суботу та виходять у суботу, і прийшли до священика Єгояди. І дав священик сотникам списи та щити, що належали цареві Давидові, що були в Господньому домі. І поставали бігуни, кожен зо зброєю своєю в руці своїй, від правого боку дому аж до лівого боку дому, при жертівнику та при домі, навколо біля царя. А він вивів царевого сина, і поклав на нього корону та нараменники. І зробили вони його царем, і помазали його, і вдарили в долоні та й крикнули: Нехай живе цар! І почула Аталія голос бігунів та народу, і прийшла до народу до Господнього дому. І побачила вона, аж ось цар стоїть за звичаєм на помості, а при царі зверхники та сурми, а ввесь народ краю тішиться та сурмить у сурми. І роздерла Аталія шати свої та й крикнула: Зрада, зрада! А священик Єгояда наказав сотникам, поставленим над військом, і сказав до них: Випровадьте її поза ряди, а хто піде за нею, того забийте мечем! Бо священик сказав: Нехай вона не буде забита в Господньому домі! І зробили їй прохід, і вона прийшла Кінським входом до царського дому, і там була забита.
2-а царiв 11:1-16 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Коли Аталія, Агазієва мати, побачила, що її син мертвий, вона винищила всю царську родину. Однак Єгошеба, дочка царя Йорама й сестра Агазії, забрала з-поміж царських синів, яких невдовзі мали стратити, Йоаша, сина Агазії. Вона сховала його та його няньку в опочивальні від Аталії, щоб його не вбили. Він переховувався з нянькою у храмі Господа протягом шести років, поки Аталія правила країною. На сьомий рік Єгояда послав за командирами карійців та охоронцями і звелів, щоб вони прибули до нього в храм Господній. Він уклав з ними угоду й привів їх до присяги в храмі Господньому. Потім він показав їм царського сина. За тим він наказав таке: «Ось що ви мусите зробити: з усіх, хто буде в трьох загонах, які нестимуть варту в суботу, третина сторожитиме царську оселю, третина з першого загону стоятиме біля брами Сур, а третина — біля брами за вартою, яка по черзі охоронятиме храм. А всі ті, хто в двох інших загонах, які не несуть, зазвичай, службу в суботу, будуть усі охороняти храм при царі. Станьте довкола царя. Кожний мусить мати в руках зброю. Кожного, хто наближатиметься до ваших лав, має бути страчено. Не відходьте ні на крок від царя, хоч куди б він ішов». Сотники виконали все точно так, як наказав священик Єгояда: кожен з них узяв своїх воїнів, як тих, хто мав вартувати в суботу, так і тих, хто був вільний від служби, й прийшов до священика Єгояда. Він роздав командирам підрозділів списи й щити, які колись належали царю Давиду і зберігалися у храмі Господньому. Вартові, кожен зі зброєю в руках, поставали довкола царя, біля вівтаря, від південної до північної сторони храму. Єгояда вивів царського сина й увінчав його короною, вручив йому копію Угоди, і вони проголосили його царем. Його помазали, а люди заплескали в долоні й загукали: «Хай живе цар!» Коли Аталія почула галас вартових і народу, вона пішла до них у храм Господній. Поглянувши, вона помітила царя, котрий стояв, як заведено, біля колони. Командири підрозділів та сурмачі стояли біля нього, а всі люди раділи й сурмили в сурми. Тоді Аталія розірвала на собі одяг й заволала: «Зрада! Зрада!» Тоді священик Єгояда наказав сотникам, які командували військом: «Виведіть її крізь стрій і віддайте мечу всіх, хто піде за нею. Бо священик сказав: „Її не можна стратити, поки вона перебуває у храмі Господньому”». Тож солдати схопили і вбили Аталію як тільки-но вона дійшла до того місця на царському подвір’ї, де розміщувалася конюшня.
2-а царiв 11:1-16 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Коли Ґотолія, матір Охозії, побачила, що померли її сини, вона вигубила всіх царських нащадків. Та Йосавея, дочка царя Йорама, сестра Охозії, взяла Йоаса, сина її брата, і викрала його з-посеред царських синів, яких убивали, — його та його опікунку, — у приховану спальну кімнатку. Вона заховала його з-перед Ґотолії, і він не був убитий. Він був з нею шість років, захований у Господньому домі, а Ґотолія царювала над землею. У сьомому році священик Йодай послав і взяв сотників (хоррейців і расімців) і привів їх до себе в Господній дім, уклав з ними Господній завіт і взяв з них клятву перед Господом, і тоді Йодай показав їм сина царя. Він дав їм вказівку, наказуючи: Ось справа, яку зробите: у суботу третина з вас нехай увійде і будете на варті царського дому в брамі, третина — в брамі доріг, і третина біля брами — за охоронцями. І будете на варті дому. А дві групи з вас, кожний, хто виходить у суботу, будете на варті Господнього дому біля царя. І обступите царя довкола, кожний зі своєю зброєю в його руці, а той, хто ввійде між ряди, помре! І так було із царем, коли він виходив, і коли він входив. І зробили сотники все, що наказав розумний Йодай, і кожний взяв своїх мужів, які входили в суботу, і тих, які виходили в суботу, і вони прийшли до священика Йодая. А священик дав сотникам списи і щити царя Давида, які були в Господньому домі. І стали охоронці — кожний зі своєю зброєю в його руці — від правої сторони дому аж до лівої сторони дому, жертовника, і дому — навколо біля царя. І він вивів сина царя, і поклав на нього корону і свідчення, і зробив його царем та його помазав. І всі заплескали руками, і загукали: Нехай живе цар! Ґотолія почула галас народу, який біг, і прийшла до народу в Господній дім. І вона поглянула, і ось біля колони стоїть цар, згідно із судом, а біля царя — співи та труби. І весь народ землі радів і трубив у труби. І Ґотолія роздерла свій одяг, і закричала: Змова, змова! А священик Йодай дав вказівку сотникам, наглядачам війська, і наказав їм: Виведіть її назовні з рядів, і хто йде позаду неї, нехай неодмінно умертвить її мечем! Оскільки священик сказав: Хай не помре вона в Господньому домі! І наклали на неї руки, і вона ввійшла в царський дім дорогою через Кінський вхід, і там вона померла.
2-а царiв 11:1-16 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Як довідалася ж Аталїа, мати Охозії, що син її вмер, узялась до дїла та й вигубила всю царську родину. Йосабет же, дочка царя Йорама, а сестра Охозієва, взяла Йоаса Охозієнка, та й вивела потай зсеред царевичів, що їх убивано, разом із його мамкою в опочивальню; й утаїла його від Аталїі, щоб його не страчено. І переховувано його при їй у домі Господньому шість лїт, тим часом як Аталїя царювала над землею. У сьомому роцї послав Йодай та й взяв сотників і прибічників, і завів їх із собою в храм Господень. Там зробив з ними вмову й заприсяг їх в храму Господньому та й показав їм царевича. І дав їм наказ: От що вчинїте: третина вас, що приходить у суботу, буде сторогувати при царській палатї; Третина у воротях Сур; третина у воротях позад дому щитоносцїв; і держіте сторожу над домом, щоб не було ушкоди; А дві частї з вас, із усїх, що відходять у суботу, будуть держати сторожу при храму Господньому коло царя: І обступіть царя навкруги, кожен із своєю зброєю в руцї, й хто протиснувся б у ряди, тому смерть; і будьте при царі, як він виходити ме й як уходити ме. І вчинили сотники притьма так, як наказав первосьвященник Йодай, й взяв кожний людей своїх, що приходили в суботу й відходили в суботу, й прийшли до сьвященника Йодая. І роздав сьвященник сотникам списи й щити царя Давида, що були в храму Господньому. І поставали прибічники, кожен із зброєю в руцї своїй, від правого боку храму до лївого боку жертівника й дому, навкруги царя. І вивів він царевича й вложив на його вінець і украси, й поставили його царем, й помазали його та й викликували, плещучи в долонї: Нехай живе царь! Почувши ж Аталїя виклики люду, пійшла до народу у храм Господень. І бачить, аж царь стоїть на підвисшенню по звичаю, а отаманнє й трубачі при царі, а ввесь нарід землї веселиться й трублять у труби. І роздерла Аталїя одежу на собі й промовила: Змова! змова! Та сьвященник Йодай звелїв старшинї військовій, й сказав їм: Виведїть її поза ряди, а хто за нею пійде, вбивайте мечем, бо задумав був сьвященник, щоб не вбивати її в храму Господньому. І наложили руки на її, й вона перейшла через кінській увіход ід царській палатї, й там її вбито.