2-е до коринтян 7:2-11
2-е до коринтян 7:2-11 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Відкрийте нам серця ваші, бо ми нікого не скривдили, нікого не звели, нікого не обдурили. Кажу це не для того, щоб осудити вас. Я й раніше казав, що ви — в серцях наших. Ми раді жити й вмерти разом з вами. З вами я сповнений упевненості й втіхи. Я пишаюся вами і переповнююся радістю у всіх наших стражданнях. Навіть коли ми прийшли до Македонії, то не мали відпочинку. Біди чекали на нас усюди: зовнішня боротьба і внутрішні страхи. Та Бог, Який втішає принижених, утішив і нас приходом Тита. І не лише його приходом, а й тією радістю, що він знайшов у вас. Він розповів нам про те, як ви хочете побачити нас, як засмучені тим, що скоїли, як турбуєтеся про мене. Тож радість моя була ще більшою. Хоч і засмутив вас своїм листом, та я не шкодую, що написав його. І навіть якщо раніше шкодував, то зараз бачу, що він засмутив вас лише тимчасово. Отже, я зараз дуже радий — не через те, що засмутив вас, а тому, що смуток змусив вас розкаятися. Бо засмучені ви були печаллю, бажаною Богу. Отже, шкоди від нас не було. Смуток, бажаний Богу, приносить людям каяття, про яке не варто шкодувати, а таке каяття веде до спасіння. Світський же смуток породжує смерть. Цей смуток — бажаний Богу. Погляньте, яку щирість і правдивість він створив для вас! Який захист вашої невинності, яке обурення, яка тривога, які прагнення і яке завзяття побачити нас, і яка кара для того, хто згрішив! У всьому ви показали свою чистоту!
2-е до коринтян 7:2-11 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Умістіть нас: ми нікого не скривдили, нікого не розорили, ні від кого не отримали зиску. Кажу це не на осуд, бо я раніше сказав, що ви в наших серцях, щоб разом померти і разом жити. Велика моя відвертість з вами, велика моя похвальба вами, я наповнений утіхою, я переповнений радістю при всій нашій скорботі. Бо коли ми прийшли в Македонію, наша плоть не мала ніякого спокою, але ми були звідусюди стиснені: зовні — нападки, всередині — страхи. Та Бог, Який утішає пригнічених, утішив нас приходом Тита; і не тільки його приходом, а й утіхою, якою він утішався за вас, розповідаючи нам про ваше сильне бажання, про ваш плач, про вашу ревність до мене, так що я ще більше зрадів. Бо хоч я і засмутив вас посланням, я не жалкую, хоч був і пожалкував, бо бачу, що те послання засмутило вас, хоча й на деякий час. Тепер радію не тому, що ви засмутились, а що ви засмутились до покаяння; бо ви засмутились ради Бога, так що ви ні в чому не зазнали від нас шкоди. Бо смуток ради Бога викликає покаяння до спасіння без жалкування, а смуток мирський викликає смерть. Бо ось саме те, що ви засмутились ради Бога, яке старання викликало у вас, а яке вибачення, а обурення, а страх, а сильне бажання, а ревність, а покарання! В усьому ви показали себе чистими в цій справі.
2-е до коринтян 7:2-11 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Дайте місце для нас! Ми нікого не скривдили, нікого не зіпсували, нікого не ошукали! Говорю не на осуд, бо я перед тим був сказав, що ви в серцях наших, щоб нам із вами чи померти чи жити. У мене велика сміливість до вас, велика мені похвала з вас, я повний потіхи, збагачаюся радістю при всякому нашому горі. Бо коли ми прийшли в Македонію, тіло наше не мало спочинку ніякого, у всьому бідуючи: назовні бої, страхіття всередині. Але Бог, що тішить принижених, потішив нас приходом Тита, і не тільки його прибуттям, а й потішенням, що ним він потішився з вас, коли розповідав нам про вашу журбу, про ваш смуток, про вашу горливість до мене, так що я більше тішився. Коли я й засмутив вас листом, то не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що той лист засмутив вас, хоч і часово. Я радію тепер не тому, що ви засмутились, а що ви засмутилися на покаяння, бо ви засмутились для Бога, щоб ні в чому не мати втрати від нас. Бо смуток для Бога чинить каяття на спасіння, а про нього не жалуємо, а смуток світський чинить смерть. Бо ось саме це, що ви засмутились для Бога, яку пильність велику воно вам зробило, яку оборону, яке обурення, який страх, яке бажання, яку горливість, яку помсту! Ви в усім показали, що чисті ви в справі.
2-е до коринтян 7:2-11 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Зробіть місце для нас. Ми нікого не скривдили, нікому не нашкодили, нікого не використали. Не на осуд кажу, бо раніше сказав я, що ви в наших серцях, так щоб нам разом померти або ж разом жити. Маю велику впевненість щодо вас, дуже пишаюся вами; при всій нашій журбі я сповнився втіхою і переповнився радістю. Бо коли ми прийшли до Македонії, наше тіло не мало жодного спочинку, ми в усьому бідували: зовні — боротьба, усередині — страх. Але Бог — Той, Хто втішає покірних, — потішив нас приходом Тита, і не лише його приходом, а й утіхою, коли, розповідаючи нам про вашу журбу, ваш смуток, вашу ревність за мене, радів за вас; тому я ще більше зрадів. Бо хоч і засмутив я вас посланням, та не каюся, хоч і каявся, оскільки бачу, що послання, хоч і тимчасово, засмутило вас; тепер я радію не тому, що ви були засмучені, а тому, що засмутилися на покаяння. Бо ви по-Божому засмутилися, щоб ні в чому не зазнати втрати через нас. Адже смуток, що по-Божому, приносить покаяння на спасіння, — ним не слід журитися, а смуток світу спричиняє смерть. Саме це засмучення по-Божому, — дивіться, яку старанність у вас викликало, яке виправдання, яке обурення, який страх, яке бажання, яку ревність, яку відплату! У всьому ви показали себе чистими в справі.
2-е до коринтян 7:2-11 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Зрозумійте нас: ми нїкого не скривдили, нїкого не зопсували, нї з кого не здирали. Не на осуд глаголю; бо попереду сказав я, що в серцях наших ви (такі), щоб умирати з вами і жити. Велика сьмілость моя до вас, велика похвала менї за вас; сповнив ся я утїхою; надто багатий я радощами у всякому горю нашому. Бо, й як прийшли ми в Македонию, нїякого впокою не мало тїло наше, у всьому бідуючи: осторонь боротьби, в серединї страхи. Та Бог, що втїшає смиренних, утїшив нас приходом Титовим, не тільки ж приходом його, та й утїшеннєм, котрим утїшив ся про вас, оповідуючи ваше бажаннє, ваше риданнє, вашу прихильність до мене, так що я вельми зрадував ся. Бо хоч я й засмутив вас посланнєм, не каюсь, хоч і каяв ся; бачу бо, що те посланнє, хоч і на час, засмутило вас. Тепер я радуюсь, не тому, що ви засмутились були, а тому, що смуткували на покаяннє; засмутились бо ви по Бозї, щоб нї в чому не було вам шкоди від нас. Бо смуток по Бозї нерозкаяне покаяннє на спасеннє робить; смуток же сьвіта сього смерть робить. Ось бо се саме, що по Бозї смуткували, яке велике зробило в вас дбаннє, а (яке) оправданнє, а жаль, а страх, а бажаннє, а ревність, яке (відомщеннє)! У всьому показали ви, що чисті в сьому дїлї.