2-е до коринтян 2:1-17
2-е до коринтян 2:1-17 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Отже, я сам собі вирішив не приходити знову до вас у смутку. Бо коли я засмучу вас, то хто ж тоді підбадьорить мене, як не ви, кого я засмутив? Тож написав я так для того, щоб, прийшовши, не бути засмученим тими, хто має веселити мене. Бо я впевнений у вас, бо моя радість — це радість для всіх вас. І написав я вам з великого горя, туги в серці і гірко плачучи. Та не для того, щоб вас засмутити, а для того, щоб ви пізнали ту безмежну любов, що маю я до вас. І якщо хтось когось засмутив, не мене, а почасти, щоб не перебільшувати — всіх вас, то покарання від усіх вас для такої людини достатньо. Тож краще простіть його і втіште, щоб не поглинув його надмірний смуток. Тому благаю вас виявити любов до нього. Я написав, щоб випробувати вас, і дізнатися, чи будете слухняними у всьому. Якщо ви вибачаєте когось, то й я пробачу. І те, що я пробачив, якщо я справді пробачив щось, я зробив це заради вас в присутності Христа, щоб сатана не перехитрував нас, бо відомі нам змови його. Коли я прийшов до Троади проповідувати Добру Звістку про Христа, Господь відчинив переді мною двері. Але я був дуже засмучений, бо не знайшов брата свого Тита. Через це я, попрощавшись з усіма, вирушив до Македонії. Дяка Богу! Він завжди веде нас до перемоги у Христі. Пахощі знання про Себе Він повсюдно поширює через нас. Наша пожертва Господу — пахощі Христові для Бога з-поміж тих, хто спасається, і з-поміж тих, хто гине. Для тих, хто йде шляхом загибелі, ми — сморід смерті, що веде до неї. Для тих, хто йде шляхом спасіння — пахощі животворні, що ведуть до життя. Та хто ж спроможний виконати цю роботу? Ми не торговці, які використовують Слово Боже для наживи. Ні! Ми щиро мовимо у Христі перед Богом як люди, послані від Бога.
2-е до коринтян 2:1-17 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Я ж для себе вирішив не приходити знову до вас зі смутком. Бо якщо я засмучую вас, то хто звеселить мене, як не засмучений мною? Саме тому я і написав вам, щоб, прийшовши, не мати смутку від тих, за кого я мав би радіти, будучи впевнений щодо всіх вас, що моя радість є радістю всіх вас. Бо від великої скорботи й болю серця я написав вам з багатьма слізьми не для того, щоб ви засмутилися, а щоб пізнали любов, яку я без міри маю до вас. Якщо ж хтось і засмутив, то засмутив не мене, а почасти (щоб не обтяжувати) і всіх вас. Для такого досить цього покарання від багатьох. Так що краще вам навпаки простити й утішити його, щоб такого не поглинув надмірний смуток. Тому благаю вас виявити до нього любов. Бо для того я й написав, щоб випробувати вас і дізнатися, чи в усьому ви слухняні. А кому ви щось прощаєте, тому і я; бо якщо і я щось простив, кому простив, то простив ради вас в особі Христа, щоб не скористався нами сатана, бо нам відомі його умисли. Коли ж я прийшов у Троаду проповідувати Євангеліє Христове, то, хоча для мене й були відчинені двері в Господі, я не мав спокою своєму духу, бо не знайшов там свого брата Тита, а, попрощавшись із ними, пішов у Македонію. Та подяка Богу, Який завжди дає нам торжествувати у Христі і запах пізнання про Себе поширює через нас в усякому місці. Бо ми для Бога Христові пахощі серед тих, що спасаються, і серед тих, що гинуть: для одних — запах смертоносний на смерть, а для інших — запах життєдайний на життя. І хто здатний на це? Бо ми не такі, як багато хто, які псують слово Боже, а говоримо у Христі перед Богом як від щирості, як від Бога.
2-е до коринтян 2:1-17 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку. Бо коли я засмучую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмутив? І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися належало, про всіх вас бувши певний, що радість моя то радість усіх вас! Бо з великого горя та з туги сердечної я написав вам з рясними слізьми не на те, щоб були ви засмучені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас! А як хто засмутив, не мене засмутив, а почасти щоб не пригнітити і всіх вас. Досить такому карання того, що від багатьох, через те навпаки, краще простити й потішити, щоб смуток великий його не пожер. Через те вас благаю: зміцніть до нього любов! Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш досвід, чи в усім ви слухняні. А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа, щоб нас сатана не перехитрував, відомі бо нам його задуми! А коли я прийшов до Троади звіщати Христову Євангелію, і були двері для мене відчинені в Господі, не мав я спокою для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію. А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запашність знання про Себе через нас виявляє на всякому місці! Ми бо для Бога Христова запашність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть, для одних бо смертельна запашність на смерть, а для других запашність життєва в життя. І хто здатен на це? Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі!
2-е до коринтян 2:1-17 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Я про себе вирішив не приходити до вас знову зі смутком. Бо коли я спричиняю вам прикрість, то хто потішить мене, як не той, хто зазнав від мене прикрості? Те саме я писав [вам], щоб коли прийду, не мав смутку [за смутком] від тих, від кого належить мені мати радість, бо я переконаний щодо вас, що моя радість — вона є для всіх вас. З великим сумом і болем серця писав я вам, обливаючись слізьми, не для того, щоби засмутити вас, але щоб ви знали про ту надмірну любов, яку маю до вас. Якщо ж хтось засмутив, то не мене засмутив, але до деякої міри, щоб не перебільшити, — усіх вас. Такому досить того покарання, що від багатьох. Тому краще вам йому вибачити й потішити, щоби часом не охопив його великий смуток. Так що прошу вас виявити до нього любов. Втім, для того я і писав, щоби пізнати вашу досвідченість, чи слухняні ви в усьому. Бо кому ви прощаєте щось, тому і я, адже коли я щось простив кому, то простив задля вас перед обличчям Христа, щоб нас не перехитрив сатана, бо його задуми нам добре відомі. Коли ж я прийшов до Троади звіщати Добру Звістку Христа, хоч мені й були відчинені двері в Господі, не мав я спокою для мого духа, бо не знайшов там мого брата Тита; попрощавшись з ними, я вирушив у Македонію. Подяка Богові, Який завжди робить нас переможцями в Христі й на кожному місці виявляє через нас любі пахощі Свого знання. Тому що для Бога ми є любими пахощами Христа між тими, хто спасається, і між тими, хто гине. Отже, для одних запах смерті — на смерть, для інших запах життя — на життя. І хто на це здатний? Адже ми не є такими, як багато хто, які торгують Божим Словом, але ми проповідуємо щиро — так, як від Бога, перед Богом, у Христі.
2-е до коринтян 2:1-17 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Розсудив же я сам із собою се, щоб знов у смутку до вас не прийти. Бо коли я завдаю смутку вам, то хто мене розвеселить, як не той, хто засмучений через мене. І написав вам се, щоб, прийшовши не мав смутку від тих, котрими годилось би менї веселитись, певен будучи про всїх вас, що моя радість для всїх вас. Бо з великого горя, і туги серця написав я вам з многими сьлїзми, не щоб ви смуткували, а щоб пізнали любов, котрої в мене пребагато до вас. Коли ж хто засмутив, не мене засмутив, а від части (щоб не отягчив я) і всїх вас. Доволї такому сієї кари від многих. Так що напротив лучче простїть і утїште, щоб надто великий сум не пожер такого. Тим же благаю вас, обявіть любов до него. На те бо й писав я, щоб мати доказ од вас, чи у всьому ви слухняні. Кому ж ви прощаєте, тому й я; бо й я, коли що кому простив, то ради вас перед лицем Христа, щоб не подужав нас сатана; бо нам відомі задуми його. Прийшовши ж у Трояду на благовістє Христове, як відчинено менї двері в Господї, не мав я впокою в дусї моїм, не знайшовши Тита, брата мого; а, попрощавшись із ними, вийшов у Македонию. Богу ж дяка, що завсїгди дає нам побіду в Христї, і пахощі знання свого обявляє через нас у всякому місцї. Бо ми пахощі Христові Богу в тих, що спасають ся, і в тих, що погибають: одним ми пахощі смерти на смерть, а другим пахощі життя на життє; та кого на се вистачить? Не такі бо ми, як многі, що крамують словом Божим, а щиро, як од Бога, перед Богом, у Христї глаголемо.