2-е до коринтян 10:1-15
2-е до коринтян 10:1-15 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Я, Павло, Христовою лагідністю й покірністю особисто благаю вас. Дехто каже, що я боязливий, поки я з вами, але стаю суворим, коли пишу листи вдалині від вас. Тож зараз прошу вас, не змушуйте мене діяти так само рішуче, як і проти тих, хто вважає, ніби ми живемо мирським життям. І, хоч ми живемо в світі, та не воюємо так, як цей світ. Бо зброя наша, якою ми б’ємося — не мирська. Вона наділена силою Божою, що руйнує твердині. З цією зброєю ми спростовуємо докази, розбиваємо пихаті задуми людського самозвеличення, що стають перешкодами на шляху пізнання Бога. Ми беремо у полон думку і змушуємо її підкорятися Христу. Ми готові покарати будь-яку непокору, але спершу хочемо, щоб ваша покірливість стала повною. Подгляньте на те, що перед вами. Якщо хтось впевнений, що він належить Христу, мусить іще раз подумати й зрозуміти, що ми так само належимо Христу, як і він. Господь дав нам владу, щоб зміцнити вас духовно, а не для того, щоб знищити вас. Якщо ж я стану ще більше вихвалятися цією владою, то не соромитимуся. Але я стримаюся, щоб не здавалося, ніби я намагаюся залякати вас листами своїми. «В його листах, — каже мій недоброзичливець, — він суворий і сильний, але коли присутній, то слабкий, і слова його нічого не важать». Але той, хто каже таке, нехай пам’ятає, що немає різниці між словами в листах наших, коли ми далеко, і нашими діями, коли ми серед вас. Бо ми не сміємо оцінювати себе або порівнювати з тими, хто сам себе вихваляє, коли вони міряють себе власною міркою, й порівнюють себе з собою самими. Тим самим вони показують власну нерозумність. Однак ми не будемо надмірно вихвалятися, лише в тих межах, які призначив нам Бог: виконуючи нашу працю, що стосується й вас. Ми не переступимо нашої межі. Ми б могли зробити це, якби не прийшли до вас. Але ми першими прийшли до вас, проповідуючи Добру Звістку про Христа. Ми ж не надміру хвалимося працею інших. Але маємо надію, що зі зростанням вашої віри ми зможемо ще більше працювати з вами, не переходячи межі, призначеної нам Богом.
2-е до коринтян 10:1-15 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Я ж, Павло, який у присутності смиренний серед вас, а у відсутності сміливий до вас, особисто благаю вас лагідністю і поблажливістю Христа: прошу, щоб мені в присутності не вдаватися до тієї рішучої сміливості, яку думаю вжити проти деяких, які думають про нас, ніби ми чинимо по плоті. Бо ми, живучи в плоті, не по плоті воюємо. Бо зброя нашої війни не плотська, а сильна перед Богом для руйнування твердинь. Нею ми руйнуємо мудрування і всяке звеличування, яке піднімається проти пізнання Бога, і полонимо кожну думку у послух Христу, і готові покарати за всякий непослух, коли здійсниться ваш послух. Ви дивитесь на зовнішність? Якщо хтось упевнений у собі, що він Христовий, то хай сам ще розуміє, що як він Христовий, так і ми Христові. Бо якщо я й більше похвалюся нашою владою, яку дав нам Господь для вашого збудування, а не для руйнування, то не осоромлюсь. Кажу це, щоб не здалося, ніби я лякаю вас посланнями. Бо його послання, — дехто каже, — грізні й сильні, а тілесна присутність — слабка і слово — жалюгідне. Хай такий розуміє, що які ми на словах у посланнях у відсутності, такі ми й на ділі у присутності. Бо ми не сміємо прирівнювати чи порівнювати себе з тими, які самі себе хвалять; а ті, що міряють себе собою і порівнюють себе з собою, — нерозумні. Ми ж не без міри будемо хвалитися, а в міру уділу, який уділив нам Бог у якості міри, щоб досягнути і вас. Бо ми не сягаємо надмірно, ніби не досягли вас, бо ми й вас досягли Євангелієм Христовим. Ми не хвалимося без міри чужими трудами, а маємо надію, що із зростанням вашої віри ми безмірно збільшимося серед вас у нашому уділі
2-е до коринтян 10:1-15 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А я сам, Павло, благаю вас лагідністю й ласкавістю Христовою; я, коли присутній слухняний між вами, а не бувши між вами сміливий я супроти вас. І благаю, щоб я, прибувши, не осмілився надією, що нею я думаю сміливим бути проти деяких, що про нас вони гадають, ніби ми поступаєм за тілом. Бо ходячи в тілі, не за тілом воюємо ми, зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми, і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові, і покарати ми готові всякий непослух, коли здійсниться послух ваш. Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай думає знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми. Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою владою, яку дав нам Господь на збудування, а не на зруйнування ваше, то не осоромлюсь. Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами. Бо листи його кажуть важкі та міцні, але особисто присутній слабий, а мова його незначна, такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ділі, присутніми бувши. Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе. Ми ж не будем хвалитись над міру, а в міру мірила, що його Бог призначив на міру для нас, щоб і до нас досягти. Бо ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли ми до вас, бо ми досягли аж до вас із Євангелією Христовою. Ми не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим мірилом сильно звеличимося ми між вами
2-е до коринтян 10:1-15 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Тож я, Павло, сам закликаю вас лагідністю і покірністю Христа, — я, який «покірний, коли присутній» між вами, «а коли відсутній — відважний» стосовно вас. Тож прошу: коли я прийду, то щоб мені не довелося вдатися до сміливості, яку розраховую рішуче виявити щодо деяких, котрі вважають, що ми чинимо по-тілесному. Але, перебуваючи в тілі, ми не по-тілесному воюємо! Бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна завдяки Богові, щоби знищити твердині; ми руйнуємо задуми та всяку гордість, що повстає проти Божого пізнання; ми підпорядковуємо кожний задум на послух Христові; ми готові відплатити за будь-який непослух, коли сповниться ваш послух. Ви дивитеся на обличчя. Коли хто переконаний, що він належить Христові, тоді нехай сам врахує ось що: як він, так і ми — Христові. Якби ж я значно більше хвалився нашою владою, яку дав [нам] Господь для вашого збудування, а не для руйнування, то не був би засоромлений. Втім, хай вам не здається, ніби я хочу залякати вас посланнями. Адже мої послання, кажуть, «вагомі та сильні», а коли я «особисто присутній, — то немічний», і мова моя жалюгідна. Та нехай знає такий, що які ми на словах у посланнях, коли відсутні, такі ми й на ділі, коли присутні. Не сміємо судити чи рівняти себе до інших, які вихваляють самі себе; але ті, котрі самі себе міряють по собі та порівнюють себе із собою, не є розумними. Ми ж не будемо безмірно хвалитися, але згідно з мірою еталона, що його дав нам Бог як міру, яку застосовуємо і до вас. Тож не сягаємо занадто, наче ми не досягли вас: адже ми досягли вас Євангелієм Христа! Надмірно не хвалимося чужою працею, а маємо надію, що коли у вас зросте ваша віра, ми надміру звеличимося, згідно з нашим взірцем
2-е до коринтян 10:1-15 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Сам же я Павел благаю вас лагідностю і тихостю Христовою, а що в вічі смиренний між вами, а, не будучи між вами, сьміливий проти вас; благаю ж, щоб, бувши між вами, не бути сьміливим з тією певнотою, якою думаю осьмілитись проти деяких, що думають про нас, нїби ми ходимо по тїлу. Бо ходячи в тїлї, не по тїлу воюємо: (бо зброя воювання нашого не тїлесна, а сильна Богом на зруйнованнє твердинь,) руйнуючи видумки і всяку висоту, що встає проти знання Божого, і займаючи в полонь усякий розум на послух Христу, і будучи на поготові помститись над усяким непослухом, як сповнить ся ваш послух. Хиба ви на лице дивитесь? Коли хто певен у собі, що він Христів, нехай знов по собі думає так, що, як він Христів, так і ми Христові. Бо коли б я ще більш хвалив ся властю нашою, що дав нам Господь на збудуваннє, а не на зруйнуваннє ваше, то не осоромив ся б. (Та) щоб не здаватись, наче б лякав вас посланнями, - бо послання (його) скажуть, важкі і кріпкі, а присутність тїла немочна і слово мизерне, - такий нехай се знає, що які ми словом у посланнях, не бувши (між вами), такі ми й дїлом, бувши (між вами). Бо не сьміємо прилїчувати або рівняти себе до деяких, що самі себе хвалять; ті, що самі в собі себе міряють і порівнюють самих себе, не розуміють. Ми ж не без міри хвалити мемось, а по мірі мірила, що відмірив нам Бог, (яко) міру, щоб досягти і до вас. Ми бо не так, як би не досягнувши вас, над міру простираємось; бо аж і до вас досягли благовістєм Христовим. Не без міри хвалимось чужою працею, маючи надїю, що, як виросте віра ваша, то звеличимось і ми по мірилу нашому надто