2-а хронiки 7:1-10

Поділитись

2-а хронiки 7:1-10 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)

Коли Соломон скінчив молитися, вогонь зійшов з небес і поглинув жертви всеспалення й жертви, і слава Господня наповнила храм. Священики не могли зайти до храму Господнього, бо слава Господа наповнила його. Коли всі ізраїльтяни побачили вогонь, що зійшов з небес, і славу Господню над храмом, вони впали долілиць на землю і вклонялися Господу, і дякували, промовляючи: «Хвала Богу за милість Його. Любов Його щира навічно». Тоді цар і всі люди принесли жертви Господу. Цар Соломон приніс у жертву двадцять дві тисячі биків та сто двадцять тисяч овець і кіз. Отак цар і всі люди освятили храм Божий. Священики зайняли відповідні місця, так само як і левити з Господніми музичними інструментами, які зробив цар Давид для уславлення Господа і які використовувалися, коли він возносив дяку, промовляючи: «Любов Його щира навічно!» Навпроти левитів священики сурмили в сурми, а всі ізраїльтяни стояли. Соломон освятив внутрішню частину двору перед храмом Господнім і там приніс жертви всеспалення та жир мирної жертви, оскільки бронзовий вівтар не вміщав усіх жертв всеспалення, зерна та лою. Протягом семи днів Соломон відзначав свято, а з ним і весь Ізраїль — величезне зібрання народу від Лебо-Гамата до Ваді в Єгипті. На восьмий день вони скликали зібрання, оскільки відзначали освячення вівтаря протягом семи днів. Вони освятили вівтар, але відзначали його освячення ще сім днів. На двадцять третій день сьомого місяця Соломон відправив по домівках людей, і серця їхні були сповнені радістю й задоволенням через те, що Господь зробив для Давида, Соломона та Свого народу ізраїльського.

2-а хронiки 7:1-10 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)

А коли Соломон закінчив молитися, то зійшов огонь із небес, поїв цілопалення та жертви, а слава Господня наповнила храм той! І священики не могли ввійти до Господнього дому, бо слава Господня наповнила дім Господній! А всі Ізраїлеві сини бачили, як сходив огонь та Господня слава на храм той, і вони попадали обличчям до землі на підлогу з камінних плит, і вклонилися до землі, і дякували Господеві: Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя! А цар та ввесь народ приносили жертву перед Господнім лицем. І приніс цар Соломон на жертву худоби великої двадцять і дві тисячі, а худоби дрібної сто й двадцять тисяч. І виконали обряд освячення Божого дому цар та ввесь народ. А священики стояли на вартах своїх, а Левити зо знаряддями Господньої пісні, що поробив цар Давид на подяку Господеві, Бо навіки Його милосердя, коли Давид хвалив ними; і священики сурмили навпроти них, а ввесь Ізраїль стояв... І посвятив Соломон середину подвір’я, що перед Господнім домом, бо приніс там цілопалення та лій мирних жертв, бо мідяний жертівник, якого зробив Соломон, не міг умістити цілопалення й хлібної жертви та лою. І справив Соломон того часу те свято на сім день, а ввесь Ізраїль був з ним, дуже великий збір, що зійшовся звідти, де йдеться до Хамату, аж до єгипетського потоку. А восьмого дня справили віддання свята, бо обряд освячення жертівника справляли сім день, і свято сім день. А дня двадцятого й третього сьомого місяця відпустив він народ до їхніх наметів, радісних та веселосердих через усе те добро, що Господь учинив Давидові й Соломонові, та народові Своєму Ізраїлеві.

2-а хронiки 7:1-10 Переклад Р. Турконяка (УТТ)

Коли Соломон закінчив молитися, то з неба зійшов вогонь і пожер всепалення і жертви, і Господня слава заповнила дім. А священики не могли ввійти в Господній дім у той час, бо Господня слава заповнила дім, і всі сини Ізраїля бачили, як сходив вогонь і Господня слава над домом, і впали долілиць на землю, до кам’яної долівки, поклонилися і прославили Господа: Бо Він добрий, бо навіки Його милосердя! Цар і весь народ приносили жертви перед Господом. І Соломон приніс у жертву двадцять дві тисячі телят і сто двадцять тисяч овець, і цар і весь народ посвятили Божий дім. І священики, які стояли на своїх сторожах, і левіти з гуслами, співаючи для Господа пісні царя Давида, щоб визнаватися перед Господом, — бо навіки Його милосердя, — піснями Давида з їхньої руки, і священики трубили в труби перед ними, а весь Ізраїль стояв. І Соломон освятив середину двору, що в Господньому домі. Адже там приніс всепалення і жир жертви за спасіння, бо мідний жертовник, який зробив Соломон, не міг прийняти всепалення, м’ясні жертви і жир. І Соломон провів свято в той час сім днів, і весь Ізраїль з ним, — дуже велике зібрання від входу Емата і аж до Єгипетської ріки. На восьмий день він провів свято, бо сім днів проводив свято посвячення жертовника. І на двадцять третій день сьомого місяця він відіслав народ до їхніх поселень з веселістю і добрим серцем за те добро, яке Господь зробив Давидові, Соломонові та Своєму народові Ізраїлеві.

2-а хронiки 7:1-10 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

Як скінчив Соломон молитву, спав з неба огонь і поглинув всепаленнє й жертви, й слава Господня сповнила храм. І не могли сьвященники ввійти в дім Господнїй, бо слава Господня сповнила храмину Господню. І всї сини Ізрайлеві, вглядївши, як зійшов огонь і слава Господня на дім, припали лицем до землї, на поміст, і поклонились, і славили Господа, бо він благий, бо віковічня милость його. А царь і ввесь народ стали приносити жертви перед лицем Господа. І принїс Соломон в жертву двайцять дві тисячі волів і сто двайцять тисяч овець: так осьвятили дім Божий царь і ввесь народ. Сьвященники ж стояли на службі своїй, а левіти з музичними прирядами (до пісень) Господа, що їх поробив царь Давид до прослави Господа - , бо вічна милость його, як то й Давид славив ними - , а сьвященники трубили перед ним, і ввесь Ізраїль стояв. Осьвятив Соломон і часть двора в серединї, що перед домом Господнїм, бо принїс там всепалення і товщ жертов мирних; на мідяному бо жертівнику, що зробив Соломон, не могли поміститись всепалення і хлїбні приноси і товщ. І справив Соломон того часу семиденний празник, і ввесь Ізраїль з ним - громада дуже велика, що зійшлася від гряницї Емату до ріки Египецької; А восьмого дня зробили посьвятні збори, бо посьвяченнє жертівника справляли сїм день, і празник сїм день. А двайцять третього дня сьомого місяця відпустив царь народ до їх наметів, радий та веселий серцем за все добро, яке вчинив Господь Давидові та Соломонові, та Ізраїлеві, народові свойму.