2-а хронiки 20:1-30
2-а хронiки 20:1-30 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І сталося по тому, пішли моавітяни та аммонітяни, а з ними деякі з меунян, проти Йосафата на війну. І прийшли, і донесли Йосафатові, говорячи: Прийшла на тебе сила силенна з того боку моря, з Сирії, і ось вони в Хаццон-Тамарі, воно Ен-Ґеді. І злякався Йосафат, і постановив звернутися до Господа. І він проголосив піст на всю Юдею. І зібралися юдеяни просити допомоги від Господа, також поприходили зо всіх Юдиних міст просити Господа. І став Йосафат у зборі Юдиному та єрусалимському в Господньому домі, перед новим подвір’ям, та й сказав: Господи, Боже батьків наших! Чи ж не Ти Бог на небесах? І Ти пануєш над усіма царствами народів, і в руці Твоїй сила та міць, і немає такого, хто б став проти Тебе! Чи ж не Ти, Боже наш, повиганяв мешканців цього Краю перед народом Твоїм, Ізраїлем, і дав його Авраамовому насінню, Твоєму приятелеві навіки? І вони осілися в ньому, і збудували Тобі в ньому святиню для Ймення Твого, говорячи: Якщо прийде на нас зло, меч укарання, чи моровиця, чи голод, то ми станемо перед цим храмом та перед лицем Твоїм, бо Ім’я Твоє в цьому храмі, і будемо кликати до Тебе з нашого утиску, і Ти почуєш, і спасеш. А тепер ось сини Аммонові й Моавові та мешканці гори Сеїр, що через них Ти не дав ізраїльтянам іти, коли вони виходили були з єгипетського краю, і вони минули їх, і не вигубили їх, і оце вони відплачують нам навалою, щоб вигнати нас із спадку Твого, який Ти віддав нам. Боже наш, чи ж Ти не осудиш їх? Нема бо в нас сили перед цією силою силенною, що приходить на нас, і ми не знаємо, що зробимо, бо наші очі на Тебе! А всі юдеяни стояли перед Господнім лицем, також діти їхні, жінки їхні та їхні сини. А Яхазіїл, син Захарія, сина Бенаї, Єіїла, сина Маттанії, Левит із Асафових синів, був на ньому Дух Господній серед збору, і він сказав: Послухайте, ввесь Юдо й мешканці Єрусалиму та царю Йосафате! Так говорить до вас Господь: Не бійтеся та не жахайтеся перед цією силенною силою, бо не ваша ця війна, але Божа! Узавтра зійдіть на них, ось вони входять збіччям Ціцу, і ви їх знайдете на кінці долини, навпроти пустині Єруїл. Не вам воювати в цьому, поставтеся й станьте, і побачите, що Господнє спасіння з вами, Юдо й Єрусалиме! Не бійтеся й не жахайтеся, узавтра виходьте перед них, а Господь буде з вами! І вклонився Йосафат обличчям до землі, а ввесь Юда та мешканці Єрусалиму попадали перед Господнім лицем, щоб уклонитися Господеві. І встали Левити з синів Кегатівців та з синів Корахівців, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїлевого сильним голосом, високим. І повставали вони рано вранці, і вийшли до пустині Текоя. А як вони виходили, став Йосафат та й сказав: Послухайте мене, Юда та мешканці Єрусалиму! Віруйте в Господа, вашого Бога, і будете запевнені, вірте пророкам Його, і пощаститься вам! І радився він з народом, і поставив співаків для Господа, і вони хвалили величність святости, коли йшли перед озброєними, і говорили: Дякуйте Господу, бо навіки Його милосердя! А того часу, коли зачали вони співати та хвалити, дав Господь засідку на синів Аммонових і Моавових та на мешканців гори Сеїр, що прийшли були проти Юди, і були вони побиті, бо повстали аммонітяни та моавітяни на мешканців гори Сеїр, щоб учинити їх закляттям, і щоб вигубити. А коли вони покінчили це з мешканцями Сеїру, стали помагати один проти одного, щоб вигубити себе. І коли Юда прийшов на вартівню до пустині, і поглянули вони на натовп, аж ось трупи, що попадали на землю, і не було урятованого! І прийшов Йосафат та народ його, щоб пограбувати їхню здобич, і знайшли серед них дуже багато і маєтку, і одежі, і коштовностей, і понабирали собі стільки, що не могли нести. І вони три дні все грабували ту здобич, бо численна була вона! А четвертого дня зібралися вони до долини Бераха, бо там благословляли Господа; тому назвали ім’я тому місцю: долина Бераха, і так воно зветься аж до сьогодні. І вернулися всі юдеяни та єрусалимляни, а Йосафат на чолі їх, щоб вернутися до Єрусалиму з радістю, бо звеселив їх Господь спасінням від їхніх ворогів. І прибули вони до Єрусалиму з арфами й з цитрами та сурмами до Господнього дому. І був Божий страх на всі царства країв, коли вони почули, що Господь воював з Ізраїлевими ворогами... І заспокоїлося Йосафатове царство, і дав йому його Бог мир навколо.
2-а хронiки 20:1-30 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Згодом моавійці, аммонійці й частина меунійців пішли війною на Єгошафата. Люди прийшли і сказали Єгошафату: «Величезне військо йде проти тебе з Едома, з-за моря. Вони вже в Хазазон-Тамарі» (тобто в Ен-Ґеді). Стривожений Єгошафат вирішив спитати поради в Господа і проголосив піст по всій Юдеї. Юдеї зібралися разом шукати Господньої допомоги. Вони й справді посходилися з усіх міст Юдеї шукати Його. Тоді піднявся Єгошафат перед зібранням Юдеї та Єрусалима у храмі Господньому перед новим подвір’ям і сказав: «О Господи Боже наших батьків, чи ж не Ти — Бог Небесний? Ти правиш усіма царствами й народами. Влада і могутність в руках Твоїх, і ніхто не може Тобі протистояти. О наш Боже, хіба ж не Ти вигнав жителів цієї землі заради Своїх людей Ізраїлю й віддав її навіки нащадкам Авраама, Твого друга? Вони жили на ній і побудували святиню в ім’я Твоє, кажучи: „Якщо нещастя впаде на нас: меч покарання, чи чума, чи голод — ми станемо перед лицем Твоїм у храмі, який носить ім’я Твоє. І коли ми звернемося до Тебе в розпачі, Ти почуєш нас і порятуєш”. Але нині тут аммонійці, моавійці та люди з гори Сеїр, чиї землі не дозволено було завоювувати Ізраїлю, коли вони йшли з Єгипту, тож ізраїльтяни обминули ті землі й не знищили їх. Подивися, як вони віддячують, вони йдуть проти нас, аби вигнати нас із землі, яку Ти дав нам у спадок. О наш Боже, хіба не засудиш Ти їх? Адже не маємо ми сил, щоб протистояти такому величезному війську, що йде війною на нас. Ми не знаємо, що нам робити, і тому очі наші звернені до Тебе». Усі юдеї з жінками, дітьми та немовлятами стояли перед Господом. Тоді Дух Господній зійшов на Ягазіела, сина Захарії, сина Бенаї, сина Єєла, сина Маттанії, левита та нащадка Асафа, коли той стояв посеред зібрання. Він сказав: «Слухай, царю Єгошафате, й усі, хто живе в Юдеї та Єрусалимі! Ось що каже вам Господь: „Не бійтеся й не лякайтеся цього величезного війська, бо битва це не ваша, а Божа. Завтра виступайте проти них. Вони будуть підніматися перевалом Зіз, а ви доженіть їх у кінці долини в пустелі Єруел. Не бийтеся в цій битві. Займіть свої лаштунки. Стійте непохитно й дивіться, як Господь спасе вас. О, Юдеє та Єрусалиме, не бійтеся й не лякайтеся. Виходьте завтра їм назустріч, і Господь буде з вами!”» Єгошафат вклонився до землі, і всі люди Юдеї та Єрусалима впали долілиць у молитві Господу. Потім кілька левитів з колін Когата й Кори підвелися й голосно уславили Господа, Бога Ізраїлю. Рано-вранці вони пішли в пустелю Текоа. Коли вони виступили, Єгошафат став і сказав: «Послухайте мене, юдеї та люди Єрусалима! Вірте в Господа нашого Бога, то будете мати підтримку; і вірте в пророків, і будете мати успіх». А потім Єгошафат призначив співців Господніх восхваляти Його велич і святість, і йшли вони поперед війська, вигукуючи: «Дякуйте Господу, любов Його щира навічно!» Коли вони почали співати й прославляти, Господь влаштував засідки для аммонійців, моавійців та людей з гори Сеїр, які виступили проти Юдеї, і їх було розбито. Аммонійці та моавійці кинулися на людей з гори Сеїр, щоб вигубити й винищити їх. Після того, як вони знищили людей Сеїру, вони почали вбивати одне одного. Коли юдеї дійшли до місця, з якого видно було пустелю, вони поглянули, очікуючи побачити величезне військо, але побачили лише мертві тіла на землі, жоден не врятувався. Єгошафат і його люди пішли збирати здобич і знайшли силу-силенну зброї, одягу та різноманітних коштовностей було більше, ніж могли забрати з собою. Здобичі було так багато, що вони збирали її протягом трьох днів. На четвертий день вони зібралися в долині Верака, де уславили Господа. Ось чому ця долина називається долиною Верака й по сьогодні. Потім усі люди Юдеї та Єрусалима на чолі з Єгошафатом з радістю повернулися до Єрусалима, бо Господь дав їм втіху від перемоги над ворогами. Вони увійшли в Єрусалим і попрямували до храму Господнього з арфами, лютнями та сурмами. Страх Божий охопив усі царства, коли почули вони, як Господь розправився з ворогами Ізраїлю. І царство Єгошафата перебувало в мирі, бо його Бог дав йому спокій з усіх боків.
2-а хронiки 20:1-30 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Після цього сини Моава та сини Аммона, і з ними мінайці виступили проти Йосафата з війною. Вони прийшли та заявили Йосафатові, вказуючи: Проти тебе йде незліченна кількість з другого боку моря, із Сирії, — ось вони є в Асасантамарі (це — Енґадді). І Йосафат злякався і спрямував своє обличчя, аби шукати Господа, і оголосив піст в усьому племені Юди. Юда ж зібрався, щоб шукати Господа, — прийшли з усіх міст Юди, аби шукати Господа. Йосафат піднявся посеред громади Юди в Єрусалимі, у домі Господа, напроти нового двору, і сказав: Господи, Боже наших батьків! Хіба не Ти є Богом на небесах? Хіба не Ти володієш усіма царствами народів, і у Твоїй руці — міць сили, і ніхто не може проти Тебе встояти? Хіба не Ти є той Господь, Який вигубив тих, хто живе на цій землі, з-перед Твого народу Ізраїля? І Ти дав її улюбленому Твоєму потомству Авраама навіки, і вони поселилися в ній, і збудували в ній святиню для Твого Імені, кажучи: Якщо на нас найде зло, меч, суд, смерть чи голод, то ми станемо перед цим домом і перед Тобою (бо Твоє Ім’я на цьому домі) й закличемо до Тебе з горя, і Ти почуєш і спасеш! І ось тепер, сини Аммона та Моава і гора Сиїр, через землі яких Ти не дозволив Ізраїлеві пройти, коли вони виходили з Єгипетської землі, тому вони звернули вбік від них і не вигубили повністю їх. І ось тепер, вони роблять спроби проти нас, щоб виступити і вигнати нас з нашого спадку, який Ти нам дав! Господи, Боже наш, хіба Ти не звершиш суд серед них? Адже в нас немає сили встояти проти цієї величезної безлічі, яка прийшла проти нас, і не знаємо, що вчинимо з ними, але наші очі звернені на Тебе! Усе плем’я Юди, їхні діти і жінки стояли перед Господом. І на Озіїлові, синові Ахарії, із синів Ванея, із синів Елеїла, із синів Мантанія, із синів Левія, із синів Сафа, — на ньому був Господній дух серед зібрання, і він сказав: Послухайте, усе плем’я Юди, жителі Єрусалима і царю Йосафате! Так вам про них говорить Господь: Не бійтеся і не жахайтеся перед цією незліченною юрбою, бо не вам шикуватися до бою, але Богові! Завтра виступайте проти них! Ось вони спускаються переходом Аси, і ви знайдете їх на підвищенні ріки в пустелі Єрієл. Не ви будете воювати! Зрозумійте це і погляньте на Господнє спасіння, яке з вами, Юдо і Єрусалиме! Не бійтеся і не жахайтеся завтра виступити їм назустріч, і Господь з вами! І Йосафат, схилившись на своє обличчя, усе плем’я Юди і жителі Єрусалима впали перед Господом, щоб поклонитися Господу. А левіти із синів Каата й із синів Корея піднялися, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїля, гучним голосом, з піднесенням. Вони встали рано на світанку й вийшли в пустелю Текоя, і коли вони виходили, Йосафат піднявся і закричав, гукаючи: Послухайте мене, Юдо, і ви, які живете в Єрусалимі! Вірте Господу, вашому Богові, і віра буде винагороджена! Вірте Його пророкові, і вам пощастить! І він зібрав нараду з народом, і поставив псалмоспівців і співаків, щоб прославляти і хвалити святиню, коли він виходив перед військом, то говорили: Прославляйте Господа, бо навіки Його милосердя! І коли почали Його хвалу прославлення, Господь дав воювати синам Аммона проти Моава і гори Сиїр, які вийшли проти Юди, і ті були змушені повернути. І сини Аммона і Моава повстали проти жителів гори Сиїр, щоб їх вигубити і винищити. І коли поклали край жителям Сиїра, то повстали один проти одного, щоб бути вигубленими. І Юда пішов оглянути пустелю, поглянув і побачив величезну кількість, і ось усі мертвими полягли на землю, не було жодного, хто врятувався. І прийшов Йосафат та його народ, аби взяти їхню здобич, і знайшли багато худоби, посуду, здобичі та дорогоцінного посуду, і взяли собі здобич. І сталося, що вони збирали здобич три дні, бо було так багато. На четвертий день зібралися разом у Долині благословення, бо там поблагословили Господа. Через це дали назву тому місцю Долина благословення — аж до цього дня. І повернувся кожний чоловік Юди і Йосафат, їхній проводир, в Єрусалим з великою радістю, бо радість учинив їм Господь від їхніх ворогів. І вони з арфами, з лірами і з трубами ввійшли в Єрусалим, у Господній дім. І Господній страх був на всіх царствах землі, коли вони почули, що Господь воював проти ворогів Ізраїля. І царство Йосафата було в мирі, і його Бог дав йому спокій довкола.
2-а хронiки 20:1-30 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Після сього зібрались Моабії та Аммонїї, а з ними дехто з землї Маоницької й пійшли війною на Йосафата. І прийшли й звістили Йосафатові, говорячи: Йде на тебе велика сила зза моря, з Сириї і оце вони в Газазон-Тамарі, се б то в Енгеддї. І злякавсь Йосафат, і обернув своє лице шукати Господа, й оповістив піст по всїй Юдеї. І зібрались Юдеї просити помочі в Господа; з усїх міст Юдиних поприходили вони благати Господа. І став Йосафат перед громадою Юдеїв та Ерусалимцїв в домі Господньому, перед новим двором, І промовив: Господи, Боже отцїв наших! Чи не ти ж Бог на небі? І ти пануєш над усїма царствами народів, і в твоїй руцї сила й можність, і нїхто не встоїть проти тебе! Чи не ти ж, Боже наш, вигнав осадників сієї землї перед лицем твого народу Ізраїля, і віддав її насїнню Авраама, друга твого, навіки? І вони оселились у нїй і збудували тобі в нїй сьвятиню на ймя твоє, кажучи: Як прийде на нас нещастє: караючий меч, або пошесть, або голод, то ми станемо перед сим домом і перед лицем твоїм, бо твоє імення в сьому домі; і покликнемо до тебе в нашому горю, а ти почуєш і поратуєш. І тепер оце Аммонїї та Моабії й ті, що з гори Сеїра, що через їх землї ти не дозволив перейти Ізрайлитянам, як вони йшли з землї Египецької, через що вони їх обминули й не вигубили їх, - Оце вони платять нам тим, що прийшли вигнати нас із наслїдної держави твоєї, котру ти віддав нам. Боже наш! суди їх ти. Бо в нас нема сили проти товпи сієї великої, прийшовшої на нас, і ми не відаємо, що робити, а тілько до тебе очі наші! І стояли усї Юдеї перед лицем Господнїм, і малі дїти їх, і жінки їх, і сини їх. Тодї найшов на Йозиїла, сина Захарії, сина Банеї, сина Еїєла, сина Маттанїї, левіта з синів Асафових, Дух Господень посеред збору, І він промовив: Слухайте, всї Юдеї й осадники Ерусалимські, та й ти, царю Йосафате! Так говорить Господь до вас: Не бійтесь і не лякайтесь сієї великої орди, бо не ваша се війна, а Божа. Завтра виступите проти їх; он вони виходять на верховину Зиз, і ви знайдете їх край долини, перед пустинею Еруїлом. Не ви будете битись сим разом; ви виступіть, стійте та дивіться на спасеннє Господнє для вас. Юдо та Ерусалиме! не бійтесь і не жахайтесь. Завтра виступите їм на зустріч, і Господь буде при вас. І припав Йосафат лицем до землї, й усї Юдеї та осадники Ерусалимські впали перед Господом, щоб поклонитись Господеві. І встали левіти з синів Кагатових та з синів Кореєвих - славити Господа, Бога Ізрайлевого, вельми грімким голосом. І повставали вони раннїм ранком і виступили до Текойської пустинї, і як виступили, став Йосафат і промовив: Слухайте мене, Юдеї та й ви осадники Ерусалиму! Майте віру в Господа, Бога вашого, й будьте безпечні; йміть віри пророках його, а пощаститься вам. І порадився він з народом, і поставив сьпівцїв Господнїх, щоб вони в сьвятостї й побожностї, виступивши поперед узброєних, славили висьпівуючи: хвалїте Господа, бо віковічна милость його! І в той час, як вони стали викликати і славити, розбудив Господь незгоду між Аммонїями, Моабіями та горянами з Сеїра, що прийшли на Юдею, й вони побили себе; Бо піднялись Аммонїї та Моабії проти горян Сеїрських, побиваючи й вигублюючи їх, а коли скінчили з Сеїріями, стали вбивати один одного. І коли Юдеї прийшли на вершину, що 'к пустинї, і глянули на ту орду, аж ось - по землї лежать самі трупи, нїхто не зістався. І прийшов Йосафат і народ його забірати добичу, й знайшли в їх силу всякого добра, й одежу, й дорогі річі, й понабірали собі стільки, що не змогли нести. І три дні забірали вони, здобуток, так богато його було! А четвертого дня зібрались на Долинї хвали, бо там вони хвалили Господа. Через те й звуть те місце Долиною хвали до сього часу. І пійшли назад усї Юдеї та Ерусалимцї й Йосафат на чолї в їх, щоб вертати в Ерусалим з радощами, що Господь дав їм перевагу над ворогами їх. І прибули в Ерусалим з псалтирями й цитрами та трубами до дому Господнього. І був страх Божий по всїх царствах земель (пограничнїх), як почули, що сам Господь воював проти ворогів Ізрайлевих. І стало спокійне царство Йосафатове, й дав йому Бог його спокій звідусїль.