1-а Самуїлова 24:1-22
1-а Самуїлова 24:1-22 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А Давид вийшов звідти, і осівся в твердинях Ен-Ґеді. І сталося, як вернувся Саул із погоні за филистимлянами, то донесли йому, говорячи: Ось Давид у пустині Ен-Ґеді. І взяв Саул три тисячі війська, вибраних з усього Ізраїля, і пішов шукати Давида та людей його на поверхні газельських скель. І прийшов він до кошар на отари при дорозі, а там печера. І Саул увійшов туди для потреби, а по боках печери сиділи Давид та люди його. І сказали люди Давида до нього: Оце той день, що Господь говорив до тебе: Ось Я даю ворога твого в твою руку, і ти зробиш йому, як буде добре в твоїх очах. А Давид устав, і тихо відтяв полу Саулового плаща. І сталося потім, і серце Давидове все докоряло йому, що він відтяв полу Саулового плаща. І сказав він до своїх людей: Борони мене, Господи, щоб зробити ту річ моєму панові, Господньому помазанцеві, щоб простягнути руку свою на нього, бо він помазанець Господній! І Давид стримав цими словами людей своїх, і не дав їм повстати на Саула. А Саул устав із печери, і пішов дорогою. А потому Давид устав, і вийшов із печери, та й закричав за Саулом, говорячи: Пане мій, о царю! А Саул озирнувся назад, а Давид схилився обличчям до землі та й поклонився. І сказав Давид до Саула: Нащо ти слухаєш слів того, хто каже: Давид хоче тобі зла? Ось цього дня очі твої бачать те, що Господь дав був тебе сьогодні в мою руку в печері. І радили мені забити тебе, та я змилосердився над тобою й сказав: Не простягну своєї руки на свого пана, бо він помазанець Господній! І подивися, батьку мій, і поглянь на полу плаща свого в моїй руці, бо коли я відрізував цю полу плаща твого, то я не забив тебе. Пізнай та побач, що в моїй руці нема зла та гріха, і не згрішив я проти тебе, а ти чигаєш на душу мою, щоб забрати її! Нехай розсудить Господь між мною та між тобою, і нехай пімститься Господь тобі за мене, а моя рука не буде на тобі! Як говорить стародавня приказка: Від безбожних виходить безбожність, а моя рука не буде на тобі! За ким вийшов Ізраїлів цар? За ким ти ганяєшся? За мертвим псом, за однією блохою? І нехай буде Господь за суддю, і нехай Він розсудить між мною та між тобою. І побачить Він, і заступиться за мою справу, і висудить мене з твоєї руки. І сталося, як Давид скінчив говорити ці слова до Саула, то Саул сказав: Чи це твій голос, сину мій Давиде? І підняв Саул голос свій, та й заплакав. І сказав він до Давида: Справедливіший ти від мене, бо ти робив мені добро, а я робив тобі лихо. Бо ти сьогодні засвідчив, що зробив зо мною добро тим, що Господь видав мене в твою руку, а ти не вбив. Як чоловік знайде свого ворога, то хіба відпускає його доброю дорогою? І Господь відплатить тобі добром за те, що ти зробив мені цього дня. А тепер я ось пізнав, що дійсно будеш ти царювати, і стане в руці твоїй Ізраїлеве царство. А тепер присягни мені Господом, що не вигубиш насіння мого по мені, і що не вигубиш імени мого з дому батька мого.
1-а Самуїлова 24:1-22 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Коли Саул повернувся додому після сутичок з филистимлянами, йому донесли, що Давид переховується в пустелі Ен-Ґеді. Саул зібрав з усього Ізраїлю добірне військо з трьох тисяч воїнів і вирушив на пошуки Давида та його людей до скель Диких Кіз. Він підійшов до овечих кошар, що нагодилися по дорозі. Там була печера. Саул зайшов туди з потреби. Давид з військом перебували в глибині печери. Ось Давиду й кажуть його спільники: «Це якраз той день, про який Господь тобі говорив: „Я віддам ворога в твої руки, щоб ти з ним що хочеш, те й зробив”». Підповз Давид непомітно до Саула й відтяв край Саулового плаща. А потім Давид посоромився, що відтяв шматок його плаща. Він сказав своїм людям: «Боронь Боже, щоб я таке чинив моєму володарю, помазаному Господом або піднімав на нього руку, адже його Сам Господь помазав». З цими словами Давид дорікнув своїм людям і не дозволив їм піти проти Саула. Саул встав, вийшов з печери й повернувся на дорогу. Тоді Давид вийшов з печери й крикнув Саулу: «Мій володарю-царю!» Коли Саул озирнувся, Давид поклонився й упав долілиць перед ним. Він звернувся до Саула: «Чому ти слухаєш, коли люди говорять, що Давид наміряється завдати тобі шкоди? Сьогодні ти на власні очі переконався, як Господь вручив тебе в мої руки в печері. Дехто підбурював мене, щоб я тебе вбив, але я пожалів тебе. Я сказав: „Я не підніму руки на мого володаря, тому що він Господом помазаний! Отче, подивися на цей шматок плаща в моїй руці. Я відрізав край твого плаща, але не вбив тебе. Зрозумій же й визнай, що я ні в чому не винен: не робив нічого лихого, не повставав проти тебе. Я нічим не завинив перед тобою, а ти мене переслідуєш і хочеш позбавити життя. Нехай Господь буде нам суддею. Нехай Господь помститься за все те лихе, що ти мені вчинив, але моя рука на тебе не підніметься. Як говориться у давній притчі: „Злі справи творять злі люди”. Тому рука моя тебе не торкнеться. За ким ти пішов, царю Ізраїлю? Кого ти переслідуєш? Дохлого пса чи блоху? Нехай Господь буде нам суддею, нехай Він нас розсудить. Нехай Він розгляне мою справу й підтримає мене. Нехай Він виправдає мене і врятує від твоєї руки”». Коли Давид скінчив говорити, Саул запитав: «Це твій голос, Давиде, сину мій?» — і зразу ж заридав у голос. Саул сказав Давидові: «Ти справедливіший, ніж я, бо ти добре до мене ставився, але я був недобрий до тебе. Ти показав сьогодні, скільки добра ти мені зробив. Господь віддав мене в твої руки, але ти не вбив мене. Коли чоловік знаходить свого ворога, хіба він відпускає його, не завдавши йому зла? Нехай Господь тебе щедро винагородить за те, як ти зі мною вчинив сьогодні. Тепер я знаю, що ти неодмінно станеш царем і що царство Ізраїлю зміцніє в твоїх руках. Присягни ж Господом, що ти не вигубиш моїх нащадків, що ти не зітреш моє ім’я з батькового роду». Так Давид присягнув Саулу. Тоді Саул повернувся додому, а Давид зі своїми людьми пішов до укріплення.
1-а Самуїлова 24:1-22 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Давид піднявся звідти і зупинився серед ущелин Енґадди. І сталося, коли Саул повернувся від филистимців, то йому сповістили, доповідаючи, що Давид у пустелі Енґадді. Тож він узяв із собою три тисячі вибраних мужів з усього Ізраїля і пішов шукати Давида та його людей перед Садеїмом. Він прибув до стад отар, які при дорозі, а там була печера, і Саул увійшов полегшитися. А Давид і його люди сиділи всередині печери. І люди Давида сказали йому: Ось це — день, про який сказав тобі Господь, що видасть твого ворога у твої руки, і вчиниш йому те, що здається добрим у твоїх очах. А Давид піднявся, і крадькома відрізав полу подвійного одягу Саула. І було після цього, що Давид побивався у своєму серці, оскільки відрізав полу його подвійного одягу. І Давид сказав своїм людям: Не так мені в Господі, щоб я вчинив цю справу моєму володарю — помазаникові Господа, щоб підняти на нього мою руку, адже він є Господнім помазаником! І вгамував Давид своїх людей словами, і не дав їм, уставши, вбити Саула. І піднявся Саул, і зійшов вниз по дорозі. А Давид піднявся услід за ним з печери, і закричав Давид услід за Саулом, волаючи: Володарю, царю! І поглянув Саул назад за собою, а Давид схилився до землі на своє обличчя і поклонився йому. І промовив Давид до Саула: Навіщо слухаєш слово народу, який говорить: Ось Давид шукає твоєї душі? Ось цього дня твої очі побачили, що Господь сьогодні в печері видав тебе в мої руки, та я не забажав тебе вбити! Я помилував тебе і сказав: Не підійму своєї руки проти мого володаря, бо він є Господнім помазаником! І ось у моїй руці пола твого подвійного одягу. Я відрізав полу, а тебе не вбив. Тож знай і побач сьогодні, що немає злоби в моїй руці, ні безчестя чи бунту, і я не згрішив проти тебе! А ти в’яжеш мою душу, щоб її забрати. Хай судить Господь між мною і тобою, і хай Господь розсудить між мною і тобою! А моя рука не буде на тобі, як і говорить стародавня притча: Від беззаконників вийде переступ. А моя рука не буде на тобі. І тепер, царю Ізраїля, за ким ти ходиш, за ким ти женешся? За здохлим псом і за одною блохою? Нехай Господь буде суддею і розсудить між мною і між тобою. Нехай бачить Господь і судить мій суд, і відсудить мені з твоєї руки! І сталося, коли Давид, звертаючись до Саула, закінчив ці слова, то Саул сказав: Чи це твій голос, сину Давиде? І Саул підняв свій голос і заплакав. І промовив Саул до Давида: Ти справедливіший за мене, бо ти віддав мені добром, я ж тобі віддавав злом. І ти сповістив мені сьогодні те добро, яке ти мені вчинив, коли мене Господь замкнув сьогодні у твої руки, а ти мене не вбив. А коли хто знайшов би свого ворога в біді та відіслав його доброю дорогою, то Господь віддасть йому добром, як сьогодні ти і вчинив. А тепер ось я знаю, що ти безсумнівно царюватимеш, і у твоїх руках буде царство Ізраїля. Тож тепер поклянися мені Господом, що не вигубиш моїх нащадків після мене, і не зітреш моє ім’я з дому мого батька.
1-а Самуїлова 24:1-22 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І звідти вийшов Давид і перебував в безпечних місцях в Ен-Гадди. Як же вернувся Саул із походу свого проти Филистіїв, з'ясовано йому: Давид обертається тепер в Енгадській пустинї. Узяв тодї Саул три тисячі з усього Ізраїля вибраних людей та й пустивсь, шукати Давида й людей його, по горах, куди дикі кози можуть ходити. По дорозї прийшов до хлївів овечих; а була там печера, й ввійшов туди Саул справити свою природну потребу; тим часом у кінцї в печері сидїв Давид із своїми людьми. І казали Давидові люде його: Оце ж той день, що про його казав тобі Господь: Видам тобі в руки ворога твого, щоб ти чинив із ним, що тобі вподобаєсь. Давид же встав та й урізав тихцем кусень поли в верхній одежі в Саула. Опісля ж ударила Давида совість, що він урізав поли в Сауловій одежі. І сказав він людям своїм: Нехай не дозволить менї Бог вдїяти таке мойму панові, помазанникові Господньому, щоб наложити на його руку, бо він помазанник Господень. І зупинив Давид своїх людей сими словами і не дав їм устати на Саула. А Саул устав і вийшов із печери на дорогу. Потім встав і Давид, покинув печеру та й промовив услїд Саулові: Пане мій, царю! Озирнеться Саул, коли ж Давид припав лицем до землї та й поклонивсь йому. І каже Давид Саулові: На що ти слухаєш людського наговору, що мовляють: Давид хоче лиха тобі? Ось сьогоднї бачив єси своїми очима, що Господь віддавав тебе в руки мої в печері; менї ж і радили тебе вбити, та я ощадив тебе і сказав: не зніму руки на пана мого, бо він помазанник Господень. Отче мій! споглянь, ось у мене в руцї клапоть з одежі твоєї; я урізав поли в твоїй одежі, а тебе не вбив; з сього зрозумій, що я не мислю тобі зла й зради і не провинивсь проти тебе нїчим, а ти наважився, щоб загубити мою душу. Нехай Господь між нами двома розсудить, нехай Господь за мене на тобі помститься, Як се й говорить стара приповідка: від безбожних виходить безбожність; моя ж рука не буде на тобі. За ким уганяти вийшов царь Ізраїльський? Кого переслїдуєш ти? Здохлого пса, одну блоху! Нехай же Господь буде суддею та й розсудить між обома нами. Він розбере справу мою і спасе мене від руки твоєї. Як же скінчив Давид сю промову до Саула, сказав Саул: Чи не твій же се голос, синоньку Давиде? Та й заплакав Саул у голос, І сказав Давидові: Ти справедливший за мене, ти бо показав менї добро, тодї як я заподїяв тобі зло; Ти доказав те сьогоднї, поступивши зо мною милостиво: не вбив мене, дарма що Господь видав мене тобі в руки. Хто ж бо, найшовши ворога свого, пустить його на добру дорогу? Оце ж я знаю, що ти будеш царем і що в твоїй руцї остоїться царюваннє над Ізраїлем. Поклянися ж менї Господом, що не викорениш потомства мого після мене і не вигубиш мого ймення в роду мойму.