1-а Самуїлова 20:35-42
1-а Самуїлова 20:35-42 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І сталося вранці, і вийшов Йонатан на поле, на умовлений з Давидом час, а з ним був малий хлопець. І сказав він до хлопця свого: Побіжи, знайди ті стріли, що я вистріляю. Хлопець побіг, а він пустив стрілу поза нього. І прийшов хлопець до місця стріли, що пустив Йонатан, а Йонатан кликнув за хлопцем і сказав: Он та стріла за тобою далі! І кликнув Йонатан за хлопцем: Скоро, поспіши, не ставай! І зібрав Йонатанів хлопець стріли, та й прийшов до свого пана. А той хлопець нічого не знав, тільки Йонатан та Давид знали ту справу. І віддав Йонатан свою зброю юнакові, якого мав, та й сказав йому: Іди, занеси це до міста! Той юнак пішов, а Давид устав із південного боку, і впав на обличчя своє на землю, та й поклонився три рази. І поцілували вони один одного, і оплакували один одного, а Давид гірко плакав. І сказав Йонатан до Давида: Іди з миром! А що присягнули ми двоє в Господнє Ім’я, говорячи: Господь нехай буде свідком між мною та між тобою, і між насінням моїм та насінням твоїм, нехай буде аж навіки!
1-а Самуїлова 20:35-42 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Вранці Йонатан пішов у поле, щоб зустрітися з Давидом. З ним був хлопчик. Він звернувся до хлопчика: «Побіжи й знайди стріли, які я випущу». Коли хлопець побіг, він випустив стрілу поперед нього. Коли хлопець наблизився до того місця, де впала стріла, Йонатан крикнув йому услід: «Хіба стріла не впала поперед тебе?» Потім він додав: «Поспіши! Швидше! Не зупиняйся!» Хлопець підняв стрілу й приніс її до хазяїна. Хлопчина ні про що не здогадався, лише Йонатан і Давид про це знали. Йонатан віддав свою зброю хлопчині й попросив: «Повертайся, віднеси цю зброю до міста». Коли хлопчина відійшов, Давид підвівся з південного боку скелі й тричі торкнувся чолом землі, поклонившись Йонатану. Тоді вони розцілувалися й почали плакати, особливо тужив Давид. Йонатан сказав Давидові: «Іди з миром, адже ми поклялися у взаємній дружбі в ім’я Господа, адже ми сказали: „Господь є свідком між мною й тобою та між твоїми й моїми нащадками назавжди”». З цим і пішов Давид, а Йонатан повернувся до міста.
1-а Самуїлова 20:35-42 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
І сталося вранці, і вийшов Йонатан у поле, як і постановив на свідчення Давидові, а з ним — малий слуга. І він сказав слузі: Біжи, знайди мені стріли, якими я стріляю. І слуга побіг, і він вистрілив стрілою, і вона проминула його. І слуга пішов до місця стріли, де вистрілив Йонатан, а Йонатан закричав за слугою, і сказав: Там стріла недалеко від тебе, але далі! І закричав Йонатан за своїм слугою, кажучи: Поспішай, давай негайно і не стій! І слуга Йонатана зібрав стріли, і приніс до свого володаря. Та слуга не дізнався нічого, лише Йонатан і Давид зрозуміли сказане. І Йонатан дав свою зброю своєму слузі, і сказав своєму слузі: Іди, увійди в місто! А коли слуга пішов, то Давид устав із сідловини гори і впав на обличчя Йонатана, і поклонився йому тричі, і кожний поцілував свого ближнього, і кожний дуже довго плакав над своїм ближнім. І сказав Йонатан: Іди в мирі, оскільки клялися ми обидва в Господнє Ім’я, кажучи: Господь буде свідком між мною і тобою, і між твоїм потомством, і між моїм потомством навіки!
1-а Самуїлова 20:35-42 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Назавтра ж вийшов Йонатан умовленої з Давидом доби на поле з молодим хлопцем. І каже свойму хлопцеві: Біжи будеш шукати стріли, що я випускаю. Як же хлопець побіг, він випустив стрілу поза його. Як прийшов же хлопець до стріли, що випустив Йонатан, крикнув Йонатан за хлопцем і сказав: Стріла лежить дальше від тебе! І знов крикнув Йонатан хлопцеві: Скорше біжи, не гайся! Хлопець підняв стрілу та й принїс панові свойму. Хлопець же не знав нї про що, тільки Йонатан та Давид знали про сю річ. І передав Йонатан свою зброю хлопцеві, що був при йому, і звелїв йому: Йди, однеси в місто. Тим часом же, як ійшов хлопець додому, знявся Давид із місця, що на полуднї, і припав лицем до землї та й уклонився тричі. І поцїлувались вони й плакали один з одним; Давид же плакав більше. І каже Йонатан Давидові: Йди в мирі; що ж до того, що ми заприсяглись в імя Господнє, то нехай буде Господь між мною й тобою, як і між моїм і твоїм потомством у вічні часи.