1-а Самуїлова 20:1-17

Поділитись

1-а Самуїлова 20:1-17 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)

Давид утік з Найота в Рамі, прийшов до Йонатана та й питає: «Що я зробив? В чому моя провина? Чим я завинив перед твоїм батьком, що він намагається позбавити мене життя?» «Ніколи ти не помреш! Послухай-но, батько не робить жодної ні великої, ані малої справи, не порадившись зі мною. Навіщо йому це приховувати від мене? Це не так!» Але Давид йому на це навіть присягнувся: «Твій батько дуже добре знає, що я знайшов прихильника в тобі, тож думає: „Йонатан не повинен знати цього, інакше він засумує, але присягаюся життям Господа, твоїм життям присягаюся, що між мною та смертю лише один крок”». Йонатан пообіцяв: «Я зроблю все для тебе, хоч би чого ти попросив!» Тож Давид і каже: «Слухай, завтра свято Молодого місяця, і я маю обідати з царем, але дозволь мені піти в поле й сховатися там до післязавтрашнього вечора. Якщо батько помітить мою відсутність, скажи йому: „Давид дуже просив дозволити йому поспішити до рідного міста Віфлеєма, бо там складатиметься річна жертва для всього роду”». Якщо він відповість: «Дуже добре», — тоді твоєму рабу нічого не загрожує. Але якщо він закипить гнівом, можеш бути впевнений, що він має намір заподіяти мені лихо. Прояви ж бо свою милість, ти зі мною уклав Угоду зі своїм слугою перед лицем Господа. Якщо я винний, тоді своєю рукою убий мене! Навіщо передавати мене батькові?» «Ніколи, — промовив Йонатан. — Якби я мав щонайменший сумнів, що батько збирається заподіяти тобі лихо, чи б я не сказав тобі?» Давид запитав: «Хто мені скаже, якщо батько твій розлютиться?» «Ходімо разом у поле», — сказав Йонатан. Ось вони й пішли удвох у поле. Йонатан сказав Давиду: «Присягаюся Господом Богом Ізраїлю, що я дізнаюся до післязавтра, чи батько лихий на тебе! Якщо він прихильний до тебе, то я пошлю тобі звістку, щоб ти знав. Але якщо батько збирається завдати тобі лихо, нехай Господь заподіє щось батькові, і навіть більше, та я тебе сповіщу й відправлю в безпечне місце. Нехай Господь буде з тобою, як Він був із моїм батьком. Якщо я житиму, вияви до мене свою милість незрадливу, як і Господь її дарує. Але якщо я помру, не позбавляй мій рід своєї щирої любові, навіть якщо Господь знищить усіх Давидових ворогів, змете їх з лиця землі, якщо ім’я Йонатанове буде стерте з дому Давида, нехай Господь зведе рахунок з Давидовими ворогами». Йонатан знову поклявся Давидові в своїй любові до нього, тому що любив Давида, як себе самого.

1-а Самуїлова 20:1-17 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)

І втік Давид з Найоту в Рамі, і прийшов та й сказав перед Йонатаном: Що я зробив, яка провина моя й який мій гріх перед батьком твоїм, що він шукає моєї душі? А той відказав: Борони Боже, ти не помреш! Таж батько мій не робить жодної справи, великої чи справи малої, коли не відкриває на вухо мені, то чому мій батько заховає від мене цю справу? Цього не буде! А Давид іще присягнув та й сказав: Добре пізнав твій батько, що я знайшов милість в очах твоїх. І сказав він: Нехай не довідається про те Йонатан, щоб не був він засмучений. Але як живий Господь і як жива душа твоя, між мною та смертю не більше кроку! І сказав Йонатан до Давида: Що підкаже душа твоя, те зроблю тобі! І сказав Давид до Йонатана: Ось узавтра новомісяччя, коли звичайно сиджу я з царем, щоб їсти з ним. Але ти відпусти мене, а я сховаюся в полі аж до третього вечора. Якщо дійсно згадає про мене твій батько, то скажеш, що конче жадав від мене Давид, щоб йому забігти до свого міста Віфлеєму, бо там річна жертва для всього роду його. Якщо він скаже так: Добре! то мир твоєму рабові. А якщо дійсно запалає йому гнів, то знай, що постановлене те зло від нього. І зробиш милість своєму рабові, бо ти ввів свого раба в Господній заповіт із собою. А якщо є на мені провина, убий мене ти, а до батька твого пощо мене вести? І відказав Йонатан: Борони тебе, Боже! Бо якщо справді пізнаю, що в мого батька постановлене зло, щоб прийшло на тебе, чи ж того я не розкажу тобі? І сказав Давид до Йонатана: Хто повідомить мене, якщо батько твій відповість тобі жорстоке? А Йонатан сказав до Давида: Ходи ж, і вийдемо на поле. І вийшли вони обидва на поле. І сказав Йонатан до Давида: Свідок Господь, Бог Ізраїлів, що післязавтра цього часу вивідаю я батька свого. Нехай скарає мене Бог, якщо тоді не пошлю до тебе, і не сповіщу тебе, так нехай зробить Господь Йонатану, і так нехай додасть! А якщо моєму батькові вгодно зробити зло тобі, то сповіщу тебе, і відішлю тебе, і ти підеш у мирі, а Господь буде з тобою, як Він був із моїм батьком. І ти, якщо я буду ще живий, хіба не зробиш зо мною Господньої милости? Коли ж я помру, то не відбирай своєї милости від дому мого навіки, а навіть тоді, як Господь понищить усіх Давидових ворогів із поверхні землі. І нехай пошукає Господь душі від Давидових ворогів! І склав Йонатан умову з Давидовим домом. І Йонатан далі присягався Давидові в своїй любові до нього, бо він покохав його, як свою душу.

1-а Самуїлова 20:1-17 Переклад Р. Турконяка (УТТ)

А Давид непомітно залишив Нават в Рамі, прийшов до Йонатана і сказав: Що я зробив і яка моя неправда, і чим я згрішив перед твоїм батьком, що він шукає моєї душі? Йонатан же сказав йому: Зовсім не так з тобою, не помреш! Ось мій батько не вчинить ні великої, ні малої справи, щоб не відкрити моєму вухові. Тож чому мій батько має приховати цю справу? Цього не станеться! А Давид у відповідь Йонатанові сказав: Твій батько безсумнівно знав, що я знайшов милість у твоїх очах, тож сказав: Хай цього не знає Йонатан, щоби часом не відмовився! Але нехай живе Господь і нехай живе твоя душа, бо так, як я сказав, заповнилась відстань між мною і смертю! А Йонатан запитав Давида: Що бажає твоя душа, і що тобі вчиню? І сказав Давид Йонатанові: Ось завтра новий місяць, та я в жодному разі не повинен сісти із царем, щоби їсти! Тож ти відпустиш мене, і я заховаюся на рівнині аж до вечора! Якщо ж твій батько таки розшукуватиме мене, то скажеш: Давид дуже просив у мене, що він збігає аж до його міста Вифлеєму, бо там — річна жертва всього його роду. Якщо ж так він скаже: Добре! — то мир твоєму рабові. А якщо тобі жорстко відповість, то знай, що він звершить зло. Тож учиниш милосердно з твоїм рабом, бо до Господнього завіту привів ти твого раба із собою! Якщо ж є неправда у твоєму рабові, убий ти мене! А так, то навіщо мене ведеш до свого батька? А Йонатан сказав: Цього не станеться з тобою! Бо якщо, справді дізнаюся, що в мого батька є задум звершити зло, щоб іти проти тебе, або ж немає, то я сповіщу тобі у твоїх містах. Тоді Давид запитав у Йонатана: Хто сповістить мені, якщо твій батько жорстоко відповість? А Йонатан сказав Давидові: Іди і залишайся в полі! І вони обидва вийшли в поле. І промовив Йонатан до Давида: Господь, Бог Ізраїля, знає, що довідаюся в батька мого, при нагоді — тричі, чи ось доброзичливий буде до Давида, то невже не пошлю до тебе в поле. Це нехай учинить Бог Йонатанові, і це додасть, бо доведу до тебе про зло й відкрию твоє вухо, і тебе відішлю, і підеш у мирі. І Господь буде з тобою, як був з моїм батьком. І ще, якщо я залишуся живим, то вчиниш зі мною мир, а якщо мені доведеться померти, то не забереш твого милосердя від мого дому навіки. А якщо ні, то коли Господь забере всіх ворогів Давида з поверхні землі, нехай звеличеним буде ім’я Йонатана в домі Давида, і нехай Господь відшукає ворогів Давида. І продовжував ще Йонатан клястися Давидові, бо полюбив душу того, хто його любив.

1-а Самуїлова 20:1-17 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

Давид же втїк із Навату, в Рамі, та й сказав Йонатанові: Що я вчинив і в чому вина моя та переступ мій проти панотця твого, що він хоче стратити мене? І відказав йому Йонатан: нї, ти не вмреш; ось отець мій не чинить нїчого, нї великого, нї малого, не виявивши менї; чого ж би він скривав се передо мною? нї, сього не буде. А Давид на те: Панотець твій знає добре, що ти прихилен до мене, та й думає: нехай не знає сього Йонатан, щоб не журився; тим часом - так певно, як живе Господь і як живеш ти, проміж мною й смерттю один тільки ступінь! І відказав Йонатан Давидові: чого забажає душа твоя, все я чинити му. І каже Давид Йонатанові: Завтра новомісяць, і менї належиться седїти з царем за столом; але відпусти мене, я сховаюсь у полі до вечора третього дня. Коли про мене поспитає панотець твій, так скажи: Давид одзволивсь у мене, щоб пійти в своє місто Бетлеєм, бо там будуть приносити рокову жертву від усієї родини його. Коли скаже на се: Добре! так буде спокій рабу твойму; як же закипить гнївом, так знати меш тодї, що він надумавсь, якесь лихо заподїяти. Покажи милость рабові твойму, ти ж бо ввійшов у Господню вмову з рабом твоїм, і коли на менї вагонить яка провина, так убий ти мене; про що тобі вести мене до панотця твого? І відказав Йонатан: Нїяк не буде сього з тобою, бо коли б я справдї дознавсь, що в мого панотця задумано вчинити лихе дїло над тобою, так хиба б же я тебе не остеріг? І відказав Давид Йонатанові: Коли б мене хто небудь сповістив, чи не дав тобі панотець сердиту відповідь! І сказав Йонатан Давидові: Ось ходїмо в поле. І вийшли обидва на поле. От і каже Йонатан Давидові: Як живе Господь, Бог Ізрайлїв: я завтра около сієї пори, або позавтра, допитаюсь у панотця мого, і наколи буде що добре про Давида, а я тодї не пошлю до тебе й не сповіщу тебе про те, Нехай те й те вдїє Господь з Йонатаном та ще й причинить йому. Коли ж панотець мій постановив заподїяти зло тобі, то я й про те сповіщу тебе, а тодї йди в мирі, і нехай Господь буває з тобою, як він бував із моїм панотцем. Але й ти, як я буду жити, вчиниш надо мною милосердє Господнє; А коли б я вмер, то не віднімай милости твоєї від мого дому повіки, навіть тодї, як повикоренює Господь ворогів Давидових одного за одним із землї. Так учинив Йонатан умову з домом Давида, і сказав: Нехай помститься Господь над ворогами Давидовими! І заприсяг Йонатан Давидові ще раз у любові своїй до його, бо любив його як свою душу.