1-а Самуїлова 14:1-46
1-а Самуїлова 14:1-46 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Одного дня сказав Йонатан, син Саулів, до слуги, свого зброєноші: Ходім, і перейдімо до филистимської залоги, що з того боку. А батькові своєму він цього не розповів. А Саул сидів на кінці згір’я під гранатовим деревом, що в Міґроні. А народу, що з ним, було близько шости сотень чоловіка. А Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілія, священика в Шіло, носив ефода. А народ не знав, що пішов Йонатан. А між тими переходами, що Йонатан хотів перейти до филистимської залоги, була зубчаста скеля з цього боку переходу й зубчаста скеля з того боку переходу. А ім’я одній Боцец, а ім’я другій Сенне. Один зуб скеля стовп із півночі, навпроти Міхмашу, а один із півдня, навпроти Ґеви. І сказав Йонатан до слуги, свого зброєноші: Ходім, і перейдімо до сторожі тих необрізаних, може Господь зробить поміч для нас, бо Господеві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох. І сказав йому його зброєноша: Роби все, що на серці твоїм! Звертай собі, ось я з тобою, куди хоче серце твоє. І сказав Йонатан: Ось ми приходимо до тих людей, і покажемось їм. Якщо вони скажуть до нас так: Стійте тихо, аж ми прийдемо до вас, то ми станемо на своєму місці, і не підіймемося до них. А якщо вони скажуть так: Підійміться до нас, то підіймемося, бо Господь дав їх у нашу руку. Це для нас буде знаком. І вони обидва показалися филистимській сторожі. І сказали филистимляни: Ось виходять із щілин євреї, що поховалися там. І люди залоги відповіли Йонатанові та його зброєноші та й сказали: Підіймися до нас, і ми вам щось скажемо! І сказав Йонатан зброєноші своєму: Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку! І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєноша. І падали филистимляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним. І була перша поразка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти чоловіка, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день. І стався сполох у таборі, на полі, та в усьому народі. Залога та нищителі затремтіли й вони. І задрижала земля, і знявся великий сполох! І побачили Саулові вартівники в Веніяминовій Ґів’ї, аж ось натовп розпливається, і біжить сюди та туди. І сказав Саул до народу, що був з ним: Перегляньте й побачте, хто пішов від нас? І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші. І сказав Саул до Ахійї: Принеси Божого ковчега! Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами. І сталося, коли Саул говорив до священика, то замішання в филистимському таборі все більшало та ширилось. І сказав Саул до священика: Спини свою руку! І зібралися Саул та ввесь народ, що був із ним, і вони пішли аж до місця бою, аж ось меч кожного на його ближнього, замішання дуже велике! А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що поприходили з ними з табором, і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, що був із Саулом та Йонатаном. А всі ізраїльтяни, що ховалися в Єфремових горах, почули, що филистимляни втікають, і погналися за ними й вони до бою. І спас Господь Ізраїля того дня. А бій перейшов аж за Бет-Евен. Та ізраїльтянин був пригноблений того дня. А Саул наклав клятву на народ, говорячи: Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщуся на своїх ворогах. І ввесь той народ не їв хліба. І ввесь народ пішов до лісу, а там був мед на галявині. І ввійшов народ до того лісу, аж ось струмок меду! Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся присяги. А Йонатан не чув, коли батько його заприсягнув був народ. І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільник меду, та й підніс руку свою до уст своїх. І роз’яснилися очі йому! А на це один із народу промовив і сказав: Заприсягаючи, заприсяг твій батько народ, говорячи: Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб сьогодні! І змучився від цього народ. І сказав Йонатан: Знещасливив мій батько цю землю! Подивіться но, як роз’яснилися очі мої, коли я скуштував трохи цього меду. А що, коли б народ сьогодні справді був їв зо здобичі своїх ворогів, що знайшов? Чи тепер не збільшилася б поразка филистимлян? І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону. А народ дуже змучився. І кинувся народ на здобич, і позабирали худобу дрібну й худобу велику та телят, та й різали на землю. І їв народ із кров’ю! І розповіли Саулові, кажучи: Ось народ грішить проти Господа, їсть із кров’ю! А той відказав: Зрадили ви! Прикотіть до мене сьогодні великого каменя. І сказав Саул: Розійдіться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібної худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите проти Господа, якщо не будете їсти з кров’ю. І поприводив увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там. І збудував Саул жертівника для Господа; його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа. І сказав Саул: Зійдімо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранкового світла, і не полишімо між ними нікого. А вони сказали: Роби все, що добре в очах твоїх. А священик сказав: Приступімо тут до Бога! І запитався Саул Бога: Чи зійти за филистимлянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку? Та Він не відповів йому того дня. І сказав Саул: Зійдіться сюди всі видатні народу, і пізнайте та побачте, у чому стався той гріх сьогодні. Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він! Та ніхто не відповів йому з усього народу. І сказав він до всього Ізраїля: Ви станете на один бік, а я та син мій Йонатан на другий бік. І сказав той народ до Саула: Зроби, що добре в очах твоїх! І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: Дай же тумім! І був виявлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повиходив оправданим. І сказав Саул: Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном. І був виявлений Йонатан. І сказав Саул до Йонатана: Розкажи мені, що ти зробив? І розповів йому Йонатан і сказав: Я справді скуштував кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду. Ось я помру за це! І сказав Саул: Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йонатане! А народ сказав до Саула: Чи помирати Йонатанові, що зробив оце велике спасіння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, не спаде волосина з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня! І визволив народ Йонатана, і він не помер. І відійшов Саул від филистимлян, а филистимляни пішли на своє місце.
1-а Самуїлова 14:1-46 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Одного дня Йонатан, син Саула, сказав своєму молодому зброєносцю: «Ходімо до филистимської залоги на тому боці». Але про свій намір він не сказав батькові. Саул сидів під гранатовим деревом в Міґроні, на околиці Ґівеа. З ним було близько шестисот чоловік. Був там і Агіжа, який носив ефод. Він доводився сином Агітуві, братові Іхавода, сина Фінегаса, сина Елі. Ніхто не підозрював, що Йонатан пішов від них. На шляху, яким Йонатан збирався пройти через филистимську залогу, стояли дві зубчасті скелі — по одній з кожного боку. Одна називалася Бозез, а друга — Сене. Одна скеля стояла з півночі, від Мікмаша, а друга — з півдня, від Ґеви. Йонатан звернувся до свого молодого зброєносця: «Давай підемо до сторожової залоги тих чужинців. Може, Господь нам допоможе. Ніщо не може завадити Господу нас врятувати, чи багато нас, чи мало». «Роби, як намислив, — відповів зброєносець. — Іди, а я з тобою і серцем, і душею». Йонатан запропонував: «Ходімо ж! Перейдемо так, щоб нас помітили сторожові, коли будемо наближатись. Якщо вони крикнуть нам: „Стійте, поки ми до вас підійдемо, ми залишимось на місці, до них не йтимемо. Але якщо вони гукнуть: „Піднімайтеся до нас”, — ми піднімемось, тому що це буде нам знаком, що Господь віддав їх у наші руки”». Тож вони обидва показалися филистимській залогі. «Погляньте, — закричали филистимляни, — гебрейці ідуть зі щілин, у яких ховалися». Вартові крикнули Йонатану та зброєносцю: «Ну ж бо, піднімайтеся до нас, ми вас провчимо». Тоді Йонатан сказав своєму слузі: «Піднімайся за мною, бо Господь віддав їх у руки Ізраїлю». Йонатан видерся нагору, чіпляючись руками за все, що на очі траплялося. За ним видряпався зброєносець. Филистимляни падали, поранені Йонатаном, а його зброєносець слідом за ним добивав іще живих. У тій першій сутичці Йонатан зі своїм зброєносцем убили близько двадцяти чоловік на шматку землі, яку пара волів виоре за день. Почалося замішання, що передалося тим, хто отаборився і хто залишався в полі, хто був у сторожових залогах і в наступаючих загонах — земля аж задвиготіла. Цей жах послав Бог. Вартові Саула, які розмістилися в Ґівеа Веніаминового, побачили, як військо розбігається навсібіч. Саул звернувся до людей, що були при ньому: «Перевірте військо й виявіть, хто від нас утік». Коли це зробили, з’ясувалося, що зникли Йонатан та його зброєносець. Саул сказав Агіжі: «Принеси ковчег Божий». А на той час ковчег Божий якраз був у ізраїльтян. Коли Саул розмовляв зі священиком, у филистимському таборі зростала все більша паніка. Тому Саул попросив священика: «Опусти руку». Саул зібрав усе своє військо і повів у наступ. Вони побачили, що филистимляни перелякалися настільки, що почали рубати одне одного. Ті гебреї, які раніше жили з филистимлянами, а тепер служили в їхньому війську, перейшли до ізраїльтян, щоб прислужитися Саулу та Йонатану. Коли всі ізраїльтяни, що ховалися в горах Ефраїма, почули, що филистимляни кинулися навтіч, вони вступили теж у бій і почали переслідувати ворогів. Так Господь врятував Ізраїль того дня, а бої перекинулися за межі Бет-Авена. Ізраїльтяни були дуже пригнічені того дня. Ізраїльтяни почувалися недобре, бо дуже зголодніли. Це сталося тому, що Саул зв’язав їх присягою: «Хто з’їсть хоч крихту до заходу сонця, доки я не помщуся ворогам, той буде проклятий». Тому жоден воїн не мав ані крихти в роті цілий день. Під час битви воїни зайшли в ліс, а там на землі лежали щільники з медом. Вони підійшли до щільників, але жоден не підніс меду до уст, адже боявся порушити клятву. Але Йонатан не чув, як батько зв’язав людей присягою. Тож він простягнув дубця, що був у його руці, й занурив у щільники. Він підніс руку до уст, і розвиднілося йому в очах. Тоді хтось із людей мовив: «Твій батько зв’язав військо клятвою, пообіцявши: „Проклятий буде той, хто скуштує сьогодні щось!” Ось чому люди такі пригнічені». Йонатан відказав: «Батько завдав країні клопоту. Погляньте, як заблищали мої очі, коли я скуштував дещицю цього меду. Наскільки краще було б, якби воїни з’їли щось із того, що відняли у ворогів. Хіба не була б поразка филистимлян іще більшою?» Того дня, коли ізраїльтяни побили филистимлян від Мікмаша до Айжалона, вони вибилися з сил. Вони кинулися грабувати, відбираючи овець, худобу, телят, різати тварин на землі й тут же з’їдати разом з кров’ю. Тоді хтось доповів Саулу: «Поглянь-но, воїни грішать проти Господа, пожираючи м’ясо з кров’ю». «Ви порушили присягу, — сказав він. — Негайно прикотіть сюди великий камінь». А тоді додав: «Ідіть між люди й накажіть їм: „Приведіть кожен свого вола чи вівцю, заріжте її, а потім вже їстимете. Не грішіть проти Господа, поїдаючи живе м’ясо з кров’ю”. То кожен привів вола й зарубав його там. Потім Саул спорудив вівтар Господу. Це був перший вівтар, який він спорудив Господу». Саул сказав: «Давайте спустимося вниз і наздоженемо филистимлян уночі. До ранку їх знищимо, щоб жодного в живих не лишити». «Роби так, як вважаєш найліпше», — погодилися вони. Але священик застеріг: «Спершу спитайте про це Бога». Саул запитав Бога: «Чи слід мені пуститися переслідувати филистимлян? Чи віддаси Ти їх у руки Ізраїлю?» Але того дня Бог йому не відповів. Тож Саул вирішив: «Збирайтеся всі полководці, погляньте і зважте, який гріх сьогодні стався. Присягаюся Господом, Який рятує життя Ізраїлю, навіть якщо провина на синові моєму Йонатані, то й він мусить загинути». Але жоден з людей не відповів. Тоді Саул звернувся до всіх ізраїльтян: «Ви станете по той бік, а ми з Йонатаном, сином моїм, станемо по цей бік». «Роби як вважаєш за краще», — відповіли люди. Тоді Саул сказав: «О Господи Боже Ізраїлю, чому не відповів Ти слузі Своєму сьогодні? Якщо я чи мій син Йонатан провинилися, дай відповідь урим, а якщо згрішив народ Ізраїлю, дай відповідь туммим». Вина упала на Саула та Йонатана, а народ Ізраїлю був виправданий. Саул мовив: «Киньте жереб між мною та моїм сином Йонатаном». Випав Йонатан. От Саул і запитав Йонатана: «Що ти накоїв?» Йонатан відповів йому: «Я лише злизав краплину меду з дубця, якого мав у руці. Невже я мушу за це вмерти?» Саул відповів: «Нехай Господь обійдеться зі мною дуже суворо, якщо ти не помреш, Йонатане». Тут до Саула кинулися люди: «Хіба мусить Йонатан померти? Той, хто приніс величне звільнення Ізраїлю? Нізащо! Як правдою є те, що Господь існує, що з голови Йонатана не впаде жодна волосина, хоча б тому, що він зробив це з Божою поміччю». Ось так люди врятували Йонатана, і його не було страчено. Саул припинив переслідувати филистимлян, і филистимляни пішли на свої землі.
1-а Самуїлова 14:1-46 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Одного дня Йонатан, син Саула, сказав слузі, який носив його зброю: Давай пройдемо до Мессави филистимців, що на тому боці! Та він не сповістив цього своєму батькові. А Саул у той час перебував поблизу гранатового дерева на верхів’ї гори, що в Маґдоні, і з ним були якихось шістсот чоловік і Ахія, син Ахітова, брата Йохавида, сина Фінееса, сина Ілі, Божого священика в Силомі, який носив ефод. Та народ не знав, що Йонатан пішов. Посеред переходу, яким Йонатан намагався пробратися до табору филистимців, був виступ скелі з одного боку і виступ скелі з іншого, ім’я одного — Вазес, ім’я другого — Сенна. Одна дорога — з півночі, що йде до Махмаса, друга дорога — з півдня, що йде до Ґаваа. І промовив Йонатан до слуги, який носив його зброю: Давай пройдемо до Мессави тих необрізаних. Можливо Господь що-небудь зробить для нас! Адже Господу не важко спасати за допомогою багатьох чи кількох! А той, хто носив його зброю, сказав йому: Чини все, до чого схилилося твоє серце. Ось я з тобою, як твоє серце, так і моє серце! Тоді Йонатан сказав: Ось ми переходимо до мужів і натрапимо на них! Якщо заговорять до нас так: Зачекайте там, аж доки сповістимо вам! То станемо в себе і не підемо проти них. Якщо ж до нас так скажуть: Ходіть до нас! То підемо, бо Господь передав їх у наші руки. Це нам знак! І вони обидва ввійшли до Мессави филистимців, а филистимці кажуть: Ось євреї виходять зі своїх ровів, куди вони поховалися. І мужі Мессави звернулися до Йонатана і до того, хто носив його зброю, і кажуть: Підійдіть до нас, і ми вам щось покажемо! Тож Йонатан сказав до того, хто носив його зброю: Давай за мною, бо Господь передав їх у руки Ізраїля! І Йонатан на своїх руках і на своїх ногах піднявся вверх, і той, хто носив його зброю, з ним. І поглянули на обличчя Йонатана, і він побив їх, а той, хто носив його зброю, бив за ним. І перший погром, яким Йонатан і той, хто носив його зброю, побили дротиками, пращами і камінням з долини складав приблизно двадцять чоловік. І був жах у таборі й на полі. І весь народ, який в Мессаваті, і грабіжники жахнулися, та вони не бажали діяти, і земля була перелякана, і був жах від Господа. Вартові Саула в Ґаваа Веніаміна глянули, аж ось табір перебував у замішанні по один бік і по інший. І Саул сказав народові, який з ним: Розвідайте та подивіться, хто пішов від нас! І перевірили, і ось не знаходили Йонатана і того, хто носить його зброю. І сказав Саул Ахії: Принесіть ефод! (Оскільки він у той день носив ефод перед Ізраїлем). І сталося, коли Саул говорив до священика, то шум в таборі филистимців дедалі більше зростав. І промовив Саул до священика: Зведи твої руки! І заволав Саул і весь народ, який був з ним, аж поки не вступили в бій, і ось меч кожного був проти свого ближнього, — дуже велике замішання! Раби, які були з филистимцями вчора і третього дня, ті, які йшли до табору, повернулися і вони, щоби бути з Ізраїлем, з тими, хто із Саулом і Йонатаном. І весь Ізраїль, ті, які переховувалися на горі Єфрема, почули, що филистимці втекли, тож і вони зібралися за ними в бій. У той день Господь спас Ізраїля. І бій перейшов Ветон, і весь народ був із Саулом, якихось десять тисяч чоловік. І поширилася війна на кожне місто, що на горі Єфрема. А Саул з незнання вчинив у той день великий переступ незнання, — він закляв народ, кажучи: Проклятий чоловік, який їстиме хліб до вечора, аж помщуся моєму ворогові! І весь народ не їв хліба. А вся земля обідала. Хащі Яар були багатими на мед — на поверхні рівнини. І прийшов народ до місця, багатого на мед, і ось він ішов, розмовляючи, та однак не було того, котрий повертав би свою руку до своїх уст, бо народ злякався Господньої клятви. А Йонатан не чув, коли його батько заклинав народ, і він простягнув кінець своєї палиці, що в його руці, замочив її до вощини з медом, повернув свою руку до своїх уст, і його очі просвітилися. А один із народу зауважив, кажучи: Твій батько ж узяв у народу присягу, кажучи: Проклятий чоловік, який сьогодні їстиме хліб! Тож народ підупав. А Йонатан зрозумів і промовив: Мій батько знищив землю! Знай же, що мої очі побачили, бо я покуштував трохи цього меду, але коли б народ таки поїв сьогодні зі здобичі їхніх ворогів, яку знайшли, то наскільки більшою тепер була б поразка серед филистимців! І в той день він побив филистимців у Махемасі, і народ дуже знемігся. І повернувся народ до здобичі, і народ взяв отари, стада, телят і різав на землі, і народ їв з кров’ю. І сповістили Саулові, кажучи: Народ згрішив проти Господа, бо їв з кров’ю! А Саул у Ґеттемі сказав: Прикотіть мені сюди великий камінь! Розійдіться в народ і скажіть їм, — промовив Саул, — щоб кожний приводив сюди своє теля і кожний свою вівцю, і нехай на ньому заколює, і не грішіть проти Господа, щоб їсти з кров’ю! І весь народ приводив (кожний те, що в його руці) й там різали. І Саул збудував там жертовник для Господа. Це був перший, побудований Саулом, жертовник для Господа. І сказав Саул: Ходімо за филистимцями вночі й пограбуймо їх, аж доки не проясниться день, і жодного не залишимо з них! А вони сказали: Усе, що добре перед тобою, чини! А священик сказав: Давайте підемо звідси до Бога! І запитав Саул Бога: Якщо б я пішов за филистимцями, то чи видаси їх у руки Ізраїля? Та Він не відповів йому в той день. Тоді Саул сказав: Приведіть сюди всі коліна Ізраїля, пізнайте і довідайтеся, через кого сьогодні стався цей гріх. Адже живе Господь, Який спасає Ізраїля, бо якщо дасть відповідь і проти мого сина Йонатана, то він неодмінно помре! Та не було жодного, хто дав би відповідь, серед усього народу. Тож він сказав усьому Ізраїлеві: Ви станете рабами, і я з моїм сином Йонатаном станемо рабами. А народ сказав Саулові: Чини те, що добре перед тобою. І промовив Саул: Господи, Боже Ізраїля, чому не відповів Ти сьогодні Твоєму рабові? Чи несправедливість в мені, чи в моєму синові Йонатані? Господи, Боже Ізраїля, дай об’явлення! Якщо ж скажеш це: У народі Твоєму Ізраїлі, дай же праведність! І жереб випав на Йонатана та Саула, і народ відійшов. І сказав Саул: Киньте між мною і між моїм сином Йонатаном. Кого лишень Господь жеребом вибере, нехай помре! І народ сказав Саулові: Хай не станеться це слово! Та Саул переміг народ, тож кидають між ним і між його сином Йонатаном, і жереб випадає на Йонатана. І Саул сказав Йонатанові: Сповісти мені, що ти вчинив! І сповістив йому Йонатан, кажучи: Я справді скуштував трохи меду, на кінчику палиці, що в моїй руці. І ось я маю померти. А Саул сказав йому: Це нехай учинить мені Бог і нехай це додасть, бо він безсумнівно сьогодні помре! Та народ сказав Саулові: Хіба сьогодні помре той, хто вчинив це велике спасіння в Ізраїлі? Нехай живе Господь! Якщо на землю впаде волос з його голови… адже Божий народ зробив цей день! І народ помолився за Йонатана в той день, і він не помер. А Саул відійшов від переслідування филистимців, і филистимці пішли до своєї місцевості.
1-а Самуїлова 14:1-46 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Сталося ж одного дня, Йонатан, син Саулів, не переказавши свойму батькові, звелїв хлопцеві, що носив йому зброю: Ходїмо, перейдемо до Филистійської чати, що стоїть по тім боцї. Саул же седїв саме на Гивійській гряницї під гранатовим деревом, що під Мигроном; людей при йому було до шістьох сотень чоловіка, І Ахія, син Ахитува, брата Йохаведового Пинеесенкового, сина Ілїйного, сьвященник Господнїй в Силомі, що носив тодї ефод. Люде ж не знали нїчого, куди Йонатан пійшов. А були між горами, куди Йонатан пробирався, щоб напасти на Филистійську чату, і по сїм і по тім боцї гострі скелї: Одну звали Бозез, другу Сене; Одна скеля стриміла на північньому боцї, навпроти Михмаса, друга на полуденньому боцї, навпроти Гиви. От і каже Йонатан хлопцеві, що носив йому зброю: Перейдїмо лишень до чати сих необрізаних; може Господь за нас воювати ме, бо Господеві нема перепину, щоб допомогти чи через многих людей, чи через немногих. І відказав йому зброєноша: Чини, що тобі по серцї; я з тобою, і чого ти хочеш, те й я хочу! І сказав Йонатан: Ну, так перейдїмо до тих людей, нехай нас побачять. Як вони скажуть нам: Стійте, покіль ми не наближились, то ми з'упинїмось на свойму місцї, і не наближуймось до них, Коли ж скажуть: Ійдїть сюди до нас, тодї ми пійдемо, бо Господь подав їх нам у руки: се нехай буде нам ознакою. Як же стали обидва на виду в Филистійської чати, то Филистії подумали: Се Євреї вилазять із нор, куди позалазили були. От і кликнули чатівники Йонатанові та його зброєноші: Ходїть сюди до нас; ми щось вам скажемо. І каже Йонатан свойму зброєноші: Іди слїдом за мною, бо Господь подав їх нам на поталу. От і лїзе рачки Йонатан на руках і на ногах, а зброєноша його слїдом за ним. І падали вони перед Йонатаном, а зброєноша його добивав їх позад його. І впало в тім первім побою, що завдав Йонатан та зброєноша його, до двайцятьох чоловіка на просторі половини дня ораня одною парою волів. І обняв тодї страх табір і ввесь військовий люд; так само полякались чати і хижацькі купи. До сього ж іще затрусилась земля, і настав великий страх від Господа. І дивиться Саулова сторожа в Гиві Беняминовій, аж се товпа розбігається сюди й туди. І повелїв Саул людям, що круг його були: зробіте перегляд і подивітесь, хто з нас відлучивсь. Як же зробили перегляд, аж нема Йонатана й його зброєноші. І сказав тодї Саул Ахії: Пристав сюди скриню Господню, бо скриня Божа була тодї з синами Ізрайлевими. Тим часом же, як Саул розмовляв із сьвященником, трівога та крик, робились все більші та більші в таборі Филистійському, і Саул сказав сьвященникові: Зложи руки твої. І зібравсь тодї Саул з усїм військом, що було при йому, і як прийшли на боєвище, аж кожен підіймає меча проти товариша свого; замішанє було дуже велике. Та ще й Євреї, що давно вже пристали були до Филистіїв і ходили з ними всюди в таборі, пристали тепер до Ізрайлитян, що держались Саула та Йонатана. І всї Ізрайлитяне, що поховались були в Ефраїм-горах, почувши, що Филистії повтекали, сполучились із своїми до бою. Так дарував Господь Ізраїлеві того дня побіду, а побоїще простягалось аж за Бет-Авену. (Всїх людей було з Саулом до десяти тисяч і битва розтягалась по цїлому містї на горі Ефраїмовій.) Ізрайлитяне були того дня вельми втомлені, та Саул учинив учинок необачний бо закляв люд таким закляттєм: Проклят, хто їсти ме що до вечора, аж покіль помщусь над моїми ворогами! Тим і не їв харчі нїхто з народу. І пійшов весь люд у лїс, і був там на полянї мед. Як наближився люд, каже: ось тече мед; та нїхто не простяг руки до рота, бо люде страхались проклону. Йонатана ж не було при тому, як батько його заклинав людей. От він достав меду кінцем палицї, що держав у руцї, та й скоштував меду. Тодї знов заяснїли очі в його. Один же військовий озвавсь до його та й каже: Твій панотець закляв люд такою клятьбою: Проклят, хто що їсти ме сьогоднї; люд же був утомлений. І відказав Йонатан: Панотець мій стрівожив землю; от дивітесь, як мої очі засьвітились, коли скоштував я трошки сього меду; А й надто коли б люде попоїли добре сьогоднї ворожого лупу, що здобули, то чи ж не більший ще був би побій між Филистіями? Тож побивали вони Филистіїв того дня від Михмасу до Аялону, і військовий люд потомивсь вельми. І кинулись люде на луп, брали вівцї, корови, телята, і заколювали на землї, та й їли люде з кровю. Як же сповіщено Саулові: Провинили люде Господеві, що їли з кровю, промовив він: Се ледарство; прикотїть менї великого каменя. І повелїв Саул: Розійдїтесь проміж людьми і промовте до них, нехай кожен приводить свою корову і вівцю та й заколює оттут, а тодї нехай їсть, щоб не грішити перед Господом, ївши з кровю. І приводив кожен з людей вола чи що мав при руцї, та й заколювали там. І спорудив Саул жертівника Господеві. Се первий жертівник, що поставив Саул Господеві. І наважився Саул: Уганяти мемо й у ночі за Филистіями, і будемо їх непокоїти аж покіль розвидниться; не лишимо й ноги. І промовили: Чини все, як тобі здається гаразд. Та сьвященник промовив: Ходїмо перш перед Господа. І поспитав Саул у Господа: Чи вганяти менї за Филистіями? Чи подаси їх Ізраїлеві на поталу? Та не було йому того дня нїякого відказу. І повелїв Саул: Приступіть усї начальники між людьми та розпитайтесь, від кого провина сьогоднї сталась? Бо так вірно, як те, що живе Господь подарувавший Ізраїлеві сьогоднї побіду, коли вона й на синї мойму Йонатанї покажесь, смерть і йому! Та нїхто з усїх людей не відказував йому. І повелїв усьому Ізраїлеві: Станьте по однім боцї, а я з сином Йонатаном станемо по другім боцї. А люд відказав Саулові: Чини, що тобі здається гаразд. Озвавсь тодї Саул: Господи, Боже Ізрайлїв, чом не відказав єси слузї твойму сьогоднї? Коли ся провина вагонить на менї або на мойму синові Йонатанї, Господи, Боже Ізраїлїв, дай нам знак. Коли ж вона на народї твойму, дай йому осьвященнє. І виявлено Йонатана та Саула, люд же вийшов оправданим. І повелїв Саул. Жеребуйте між мною й моїм сином Йонатаном. І впав жереб на Йонатана. Питає ж тодї Саул у Йонатана: Признайсь менї, що ти вчинив? І признавсь йому Йонатан та й каже: Кінцем палицї, що держав у руцї, скоштував я трохи меду - за се менї смерть! І відказав Саул: Нехай Бог вчинить зо мною се і те, та ще і причинить; мусиш сьогоднї умерти, Йонатане! Та люд озвавсь до Саула: Чи ж то Йонатана стратити, що сю велику побіду вчинив в Ізраїлї? Нї, сьому не бути! Як живе Господь, і волосинка не впаде на землю з голови його, бо за Божою підмогою він учинив її. І визволив люд Йонатана від смертї. І вернувся Саул від погонї за Филистіями, Филистії ж пійшли собі додому.