1-е Петра 2:22-25
1-е Петра 2:22-25 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його підступу! Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передав Тому, Хто судить справедливо. Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися. Ви бо були як ті вівці заблукані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ.
1-е Петра 2:22-25 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
«На Ньому не було гріха, і не було в устах Його обману». Коли Ісуса зневажали, Він не відповідав зневагою. Коли Він страждав, то не погрожував, а ввірявся Судді праведному. Він Сам ніс гріхи наші тілом Своїм на хрест, щоб ми могли вмерти для гріха і жити для праведності. Нас зцілено Його ранами. Бо були ви, немов вівці заблудлі, а тепер ви повернулися до Пастиря і Захисника душ ваших.
1-е Петра 2:22-25 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Він не вчинив гріха, і не було обману в Його вустах. Коли Його лихословили, Він не лихословив у відповідь, коли страждав, не погрожував, а передавав це Тому, Хто праведно судить. Він Сам возніс наші гріхи Своїм тілом на дерево, щоб ми, померши для гріхів, жили для праведності; Його ранами ви були зцілені. Бо ви були як заблукалі вівці, а тепер повернулися до Пастиря й Наглядача ваших душ.
1-е Петра 2:22-25 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Він не вчинив гріха, і не знайдено підступу в устах Його; коли Його лихословили, Він не лихословив; страждаючи, не погрожував, а передавав Тому, Хто судить справедливо. Він Сам Своїм тілом підняв наші гріхи на дерево, щоб ми, померши для гріхів, жили для праведності; Його ранами ви оздоровлені. Адже ви були як блукаючі вівці, а тепер повернулися до пастиря і наставника ваших душ.
1-е Петра 2:22-25 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
котрий не зробив гріха, анї не знайдено підступу в устах Його; котрий, злословлений, не злословив, і страждаючи, не грозив, а передав Судячому праведно; котрий гріхи наші сам піднїс на тїлї своїм на дереві, щоб ми, для гріхів умерши, правдою жили; котрого "ранами сцїлились". Були бо ви, як вівцї блукаючі; тільки ж вернулись нинї до Пастиря і Владики душ ваших.