1-е Петра 2:11-24
1-е Петра 2:11-24 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Благаю вас, любі, як приходьків та подорожніх, щоб ви здержувались від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі. Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання. Отож, коріться кожному людському творінню ради Господа, чи то цареві, як найвищому, чи то володарям, як від нього посланим для карання злочинців та для похвали доброчинців. Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували неуцтво нерозумних людей, як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття лихого, але як раби Божі. Шануйте всіх, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте. Раби, коріться панам із повним страхом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим. Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, терпить недолю, непоправді страждаючи. Бо яка похвала, коли терпите ви, як вас б’ють за провини? Але коли з мукою терпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові! Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його. Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його підступу! Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передав Тому, Хто судить справедливо. Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися.
1-е Петра 2:11-24 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Любі друзі, я закликаю вас як чужинців і мандрівників у цьому світі, не піддаватися бажанням тілесним, що ворогують із душею вашою. Живіть і поводьтеся серед поган, як належить. Хоч вони й звинувачуватимуть вас як грішників, але згодом, побачивши діла ваші добрі, вони прославлять Бога в День пришестя Його. Коріться всім людським владам заради Господа. Коріться цареві як верховній владі і намісникам, яких він призначив, щоб карати тих, хто чинить зло, і нагороджувати тих, хто чинить добро. Бо воля Божа в тому, щоб, творячи добро, ви змушували мовчати невігласів і нерозумних. Живіть як люди вільні, але ж не використовуйте волю свою, як прикриття, щоб чинити зло. Живіть як слуги Божі. Шануйте всіх і кожного, любіть родину людей Божих. Шануйте Бога, та поважайте царя. Раби, підкоряйтеся з повною пошаною господарям своїм, не тільки добрим і м’яким, але й суворим. То приємно Богу, коли людина стійко переносить незаслужені страждання і біль, завжди думаючи про Нього. Чому ж ви всі чекаєте хвали, коли страждаєте за свою ж провину? Але якщо вас покарано за добро і ви з терпимістю знесли покарання, то саме це Богу до вподоби. До цього ви покликані Богом, бо Христос страждав за вас. Він залишив нам приклад, тож ми мусимо йти Його слідами: «На Ньому не було гріха, і не було в устах Його обману». Коли Ісуса зневажали, Він не відповідав зневагою. Коли Він страждав, то не погрожував, а ввірявся Судді праведному. Він Сам ніс гріхи наші тілом Своїм на хрест, щоб ми могли вмерти для гріха і жити для праведності. Нас зцілено Його ранами.
1-е Петра 2:11-24 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Улюблені, благаю вас, як приходьків і мандрівників, утримуватися від плотських похотей, які воюють проти душі, і проводити добре життя серед язичників, щоб вони за те, за що обмовляють вас, як злочинців, побачивши ваші добрі діла, прославили Бога в день відвідання. Тож коріться всякій людській владі ради Господа: чи то цареві, як верховному володарю, чи правителям, як від нього посланим для покарання злочинців і похвали доброчинців. Бо така воля Божа, щоб ви, роблячи добро, змушували мовчати невігластво нерозумних людей, як вільні, але не як ті, що використовують свободу для прикриття зла, а як раби Божі. Всіх шануйте, братство любіть, Бога бійтесь, царя шануйте. Слуги, коріться своїм господарям з усім страхом, не тільки добрим і лагідним, а й суворим. Бо це угодно Богу, якщо хтось через усвідомлення Бога переносить смуток, страждаючи несправедливо. Бо яка похвала, якщо ви терпите, коли вас б’ють за проступки? Але якщо терпите, коли страждаєте за добрі діла, то це угодно Богу. Бо до цього ви й покликані; тому що й Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ви йшли по Його слідах. Він не вчинив гріха, і не було обману в Його вустах. Коли Його лихословили, Він не лихословив у відповідь, коли страждав, не погрожував, а передавав це Тому, Хто праведно судить. Він Сам возніс наші гріхи Своїм тілом на дерево, щоб ми, померши для гріхів, жили для праведності; Його ранами ви були зцілені.
1-е Петра 2:11-24 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Улюблені, благаю вас, як чужинців і мандрівників, стримуватися від тілесних пожадливостей, які воюють проти душі, мати добру поведінку серед язичників, щоби через те, за що вас обмовляють, мов злочинців, побачивши добрі діла, прославили Бога в день відвідин. Отже, підкоріться всякій людській владі задля Господа, — чи цареві, як володареві, чи правителям, як від Нього посланих, аби карати злочинців і хвалити тих, хто чинить добро. Оскільки така Божа воля, щоб вони добрими вчинками приборкували неуцтво немудрих людей, як вільні, — котрі не використовують свободу як прикриття для зла, — але як раби Божі. Шануйте всіх, любіть братерство, бійтеся Бога, поважайте царя. Слуги, із повним страхом коріться панам не тільки добрим та лагідним, а й прикрим. Тому що це благодать [перед Богом], коли хто свідомо, задля Бога переносить злидні, страждаючи несправедливо. Адже яка честь, коли зазнаєте покарання за провини? Але коли терпите й страждаєте, роблячи добро, — це благодать перед Богом. На це ви були покликані, тому що й Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли Його слідами. Він не вчинив гріха, і не знайдено підступу в устах Його; коли Його лихословили, Він не лихословив; страждаючи, не погрожував, а передавав Тому, Хто судить справедливо. Він Сам Своїм тілом підняв наші гріхи на дерево, щоб ми, померши для гріхів, жили для праведності; Його ранами ви оздоровлені.
1-е Петра 2:11-24 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Любі, молю, як чужосторонцїв і прохожих, ухилятись від тїлесного хотїння, котре воює проти душі, і вести добре життє своє між поганами, щоб, у чому судять вас яко лиходїїв, наглядаючи добрі дїла (ваші), славили Бога в день одвідання. Тим то коріть ся всякому чоловічому начальству ради Господа: чи то цареві, яко значному, чи то начальникам, яко від него посланим на одмщеннє лиходїям, а на хвалу добротворцям. Така бо воля Божа, щоб ви, роблячи добро, затикали уста невіжи безрозумних людей, яко свобідні, а не яко ті, що мають свободу за покриттє злоби, а яко слуги Божі. Усїх шануйте; браттівство любіте; Бога лякайтесь; царя честїть. Слуги, з усяким страхом корітесь панам, не тільки добрим і лагідним, а також лукавим. Се бо угодно перед Богом, коли хто ради совісти Божої переносить смуток, страждаючи не по правдї. Яка бо похвала, коли, согрішаючи й биті в лице, терпите? Тільки коли добре робите, і, страждаючи терпите, то се угодно перед Богом. На се бо ви покликані, бо і Христос страждав за вас, оставляючи вам приклад, щоб ви йшли слїдом за Його стопами; котрий не зробив гріха, анї не знайдено підступу в устах Його; котрий, злословлений, не злословив, і страждаючи, не грозив, а передав Судячому праведно; котрий гріхи наші сам піднїс на тїлї своїм на дереві, щоб ми, для гріхів умерши, правдою жили; котрого "ранами сцїлились".