1-е до коринтян 13:1-10
1-е до коринтян 13:1-10 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Якщо я можу розмовляти різними людськими мовами, якщо знаю мову навіть Ангелів, та не маю любові, то я лиш подібний до гучного дзвону або брязкітливого кімвалу. Якщо ж маю пророчий дар, знаю всі таємниці і сповнений знань усяких; якщо маю таку віру, що можу пересувати гори, але не маю любові, то я — ніщо. Якщо я роздам усе своє майно, а тіло своє віддам на спалення, але при тому не матиму любові, я не дістану нічого. Любов терпляча, добра, не заздрісна, не хвалькувата, не пихата. Вона не поводиться непристойно, не егоїстична, не скора на гнів, не злопам’ятна. Любов ніколи не радіє злу, але радіє правді. Любов завжди терпить, завжди вірить, завжди сподівається, завжди стійка. Дар пророцтва, дар мов, дар знання — усе це зникне, але любов ніколи не скінчиться. Бо знання й пророцтва наші — недосконалі. Та коли приходить досконалість, то все недосконале зникає.
1-е до коринтян 13:1-10 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любові не маю, то я мідь дзвеняча чи кімвал брязкучий. І якщо я маю дар пророцтва і розумію всі таємниці і все знання, і якщо маю всю віру, так що можу гори переставляти, а любові не маю, то я ніщо. І якщо я роздам усе своє майно, і якщо віддам своє тіло на спалення, а любові не маю, то не буде мені ніякої користі. Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не гордиться, не поводиться непристойно, не шукає свого, не дратується, не мислить зла, не радіє неправедності, а радується істині, усе переносить, усьому вірить, усього сподівається, усе терпить. Любов ніколи не перестає, хоча й пророцтва скíнчаться, і мови припиняться, і знання зникне. Бо ми частково знаємо і частково пророкуємо. Коли ж настане досконале, тоді часткове скінчиться.
1-е до коринтян 13:1-10 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий! І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо! І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного! Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується. Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно; коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.
1-е до коринтян 13:1-10 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Коли я говорю людськими й ангельськими мовами, але любові не маю, то став я дзвінкою міддю або гучним кимвалом. І коли маю пророцтво, осягнув усі таємниці й повноту знання, коли маю повноту віри, так що гори переставляю, але любові не маю, — то я ніщо. І коли я роздам усе своє майно, коли віддам своє тіло на спалення, але любові не маю, то жодної користі не матиму. Любов довго терпить, любов милосердна, не заздрить, любов не величається, не гордиться, не поводиться непристойно, не шукає свого власного, не спалахує гнівом, не задумує лихого, не радіє з несправедливості, а радіє з істини; усе переносить, усьому довіряє, завжди надіється, усе перетерпить. Любов ніколи не минає. Хоч існують пророцтва, та припиняться; хоч є мови, та замовкнуть; хоч є знання, та зникне. Адже ми знаємо частково й пророкуємо частково. Коли ж настане досконале, [тоді] припиниться часткове.
1-е до коринтян 13:1-10 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Коли мовами людськими глаголю й ангелськими, любови ж не маю, то став ся я як мідь дзвіняча і бубен гудячий. Коли маю пророцтво і знаю всї тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо. І коли роздам увесь маєток мій, і коли тїло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то нїякої користи менї (з того). Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся, не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого; не веселить ся неправдою, а веселить ся правдою; все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить. Любов нїколи не впадає (гине); чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне. Бо від части знаємо і від части пророкуємо. Як же прийде звершене, тодї те, що від части, зникне.
