Луки 8

Жінки супроводжують Ісуса

1Після цього Він проходив через міста та села, проповідуючи Добру Звістку Царства Божого. Разом із Ним були Його дванадцятеро учнів 2і деякі жінки, котрі були зцілені від злих духів та хвороб: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім демонів, 3Іванна – дружина Хузи, наставника Ірода, Сусанна й багато інших, котрі служили Йому, чим мали.

Притча про сіяча

4Коли зібрався великий натовп і люди з кожного міста приходили до Нього, Він розповів цю притчу:

5 «Сіяч вийшов сіяти своє насіння. І коли він сіяв, деякі зерна впали біля дороги та були затоптані, а птахи небесні повидзьобували їх. 6Інші впали на каміння та, зійшовши, висохли, бо не мали вологи. 7Ще інші впали поміж терни й росли разом із ними, але колючки заглушили їх. 8А інші впали в добру землю, вони виросли й принесли врожай стократний».

Сказавши це, Він вигукнув: «Хто має вуха, щоб слухати, слухайте!»

9Учні запитали Ісуса, що означає ця притча. 10Він відповів: «Вам дано пізнати таємниці Царства Божого, а іншим говорю притчами, щоб

„дивлячись, не бачили

і, слухаючи, не розуміли“. # 8:10 Див. Іс. 6:9.

11 Ось що означає ця притча: насіння – це Слово Боже. 12Те, що посіяне біля дороги, – це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає Слово з їхнього серця, щоб не повірили та не спаслися. 13Те, що впало на камінь, – це ті, що, почувши, з радістю приймають Слово, але не мають коріння й вірують до певного часу, а коли приходить випробування, то відпадають. 14Те, що впало поміж терни, – це ті, що чують, але з часом турботи, багатство та життєві задоволення придушують їх, і плід їхній не дозріває. 15Те, що впало в хорошу землю, – це ті, що, почувши Слово, зберігають його в доброму та щирому серці та в терпінні приносять врожай.

Притча про світильник

16 Ніхто, запаливши світильник, не покриває його посудиною й не ставить під ліжко, але ставить на поставець, щоб усі, що входять, бачили світло. 17Бо немає нічого прихованого, що не стало б явним, і нічого таємного, що не стало б відомим і не виявилося б. 18Тому будьте уважні, як слухаєте, бо тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться».

Мати та брати Ісуса

19Прийшли Його мати та брати й не могли підійти до Нього через натовп.

20І сказали Йому:

―Твоя мати й Твої брати стоять надворі та бажають бачити Тебе.

21Він сказав їм у відповідь:

―Мати та брати Мої – це ті, що слухають Слово Боже й виконують його.

Ісус заспокоює бурю

22Одного дня Ісус та Його учні увійшли в човен, і Він сказав їм: «Переплиньмо на другий бік озера».

І вони вирушили. 23Коли вони пливли, Він заснув. Аж раптом на озері здійнялася велика буря. Вода почала заливати їх, і вони були в небезпеці.

24Приступивши, учні розбудили Ісуса, кажучи:

―Наставнику, Наставнику, ми гинемо!

Він прокинувся, наказав вітрові та хвилям зупинитися, і настала тиша.

25Тоді сказав їм:

―Де ваша віра?

Вони ж, налякані та здивовані, говорили один до одного:

―Хто Він такий, що наказує, а вітер і вода підкоряються Йому?

Ісус звільняє одержимого

26І припливли вони в землю Герасинську, що знаходиться навпроти Галілеї. 27Коли Він зійшов на берег, зустрів Його один чоловік із міста, який упродовж багатьох років мав демонів. Багато часу він вже не носив одежі та мешкав не в домі, а у гробницях.

28Побачивши Ісуса, він закричав, упав перед Ним та голосно промовив:

―Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене.

29Бо Ісус наказав нечистому духові вийти з цього чоловіка. Багато разів демон хапав його, та, попри те, що зв’язували його ланцюгами та кайданами, оберігаючи його, він все одно розривав окови, і демон гнав його в пустелю.

30Ісус спитав його:

―Як тебе звати?

―Легіон, – відповів той, бо багато демонів увійшло в нього. 31І вони благали Ісуса, щоб Він не повелів їм іти в Безодню.

32А було там велике стадо свиней, що паслося на горі. Демони просили Ісуса, щоб дозволив їм увійти в них, і Він дозволив. 33Демони, вийшовши з чоловіка, увійшли у свиней. Тоді все стадо кинулося з кручі в озеро та потонуло.

34Побачивши, що сталося, свинопаси побігли та сповістили про це в місті та в селах. 35Люди вийшли подивитися, що сталося, і коли підійшли до Ісуса, то знайшли чоловіка, з якого вийшли демони, він був одягнений, при здоровому глузді й сидів біля Ісусових ніг. Побачивши це, вони злякалися. 36Ті, хто бачив, розповідали, як було врятовано біснуватого. 37Тоді всі люди з Герасинської околиці просили Ісуса, щоб Він залишив їх, адже були охоплені великим страхом. Він же увійшов у човен і повернувся.

38Чоловік, з якого вийшли демони, просив Ісуса взяти його з собою, але Він відпустив його, сказавши: 39«Повернися до себе додому та розкажи, як багато зробив для тебе Бог».

Той пішов і по всьому місту проповідував, як багато зробив для нього Ісус.

Донька Яіра і жінка, яка доторкнулася до одежі Ісуса

40Коли Ісус повернувся, Його зустрів великий натовп, бо всі чекали на Нього. 41І ось прийшов чоловік, на ім’я Яір, який був керівником синагоги, і, впавши долілиць до ніг Ісуса, благав Його зайти до його дому, 42бо його єдина донька, яка мала років дванадцять, захворіла й була при смерті. Коли Він пішов, то натовп звідусіль тиснув на Нього.

43І була там одна жінка, яка вже дванадцять років страждала на кровотечу. Вона витратила все, що мала, на лікарів, але ніхто не зміг її зцілити. 44Підійшовши ззаду, вона доторкнулася до краю Його одежі, і вмить зупинилася її кровотеча.

45Ісус запитав:

―Хто доторкнувся до Мене?

Коли ж ніхто не зізнався, Петро сказав:

―Наставнику, натовп тісниться навколо Тебе.

46Ісус же відповів:

―Хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як сила вийшла від Мене.

47Жінка, побачивши, що не зможе втаїтися, тремтячи, підійшла та, впавши перед Ним, зізналася перед усім народом, чому доторкнулася до Нього і як раптом зцілилася. 48Ісус же сказав їй: «Донько, віра твоя врятувала тебе. Іди з миром».

49Коли Він ще говорив, прийшов хтось із дому керівника синагоги та сказав:

―Твоя донька померла, не турбуй Учителя!

50Ісус же, почувши це, сказав Яіру:

―Не бійся, тільки віруй, і вона буде спасенна!

51Прийшовши в дім, Він не дозволив нікому увійти з Ним, окрім Петра, Івана, Якова та батька й матері дитини. 52Усі плакали та ридали над нею. Він же сказав їм: «Не плачте, бо вона не померла, а спить».

53Але вони почали глузувати з Нього, бо знали, що дівчина померла. 54Ісус же узяв її за руку й голосно промовив: «Дитино, встань!» 55Дух її повернувся до неї, і вмить вона піднялася. Він наказав дати їй їсти. 56Батьки дитини дуже здивувалися, але Він наказав нікому не казати про те, що сталося.

Поточний вибір:

Луки 8: НПУ

Позначайте

Поділитись

Копіювати