Римлян 1:1-32

Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, відділений для проповіді Євангелія Божого, яке Бог раніше обіцяв через Своїх пророків у святому Писанні про Свого Сина, Який народився по плоті від нащадка Давида і виявився Сином Божим у силі по Духу святості через воскресіння з мертвих, про Ісуса Христа, нашого Господа, через Якого ми отримали благодать і апостольство, щоб ради Його імені викликати послух вірі серед усіх язичників, серед яких і ви, покликані Ісусом Христом, — усім, що знаходяться в Римі, улюбленим Божим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа! Перш за все дякую моєму Богу через Ісуса Христа за всіх вас, тому що про вашу віру говорять в усьому світі. Бо свідок мені Бог, Якому служу своїм духом у проповіді Євангелія Його Сина, як безперестанку згадую вас, завжди просячи у своїх молитвах, щоб якось вже нарешті мені вдалося з волі Божої прийти до вас. Бо я прагну побачити вас, щоб передати вам якийсь духовний дар для вашого утвердження, тобто втішитися з вами спільною вірою, вашою і моєю. Не хочу ж, брати, щоб ви не знали, що я багато разів збирався прийти до вас (та до цього часу мав перешкоди), щоб мати якийсь плід і серед вас, як і серед інших язичників. Я боржник і еллінам, і варварам, і мудрим, і нерозумним. Тож, щодо мене, я готовий проповідувати Євангеліє і вам, що в Римі. Бо я не соромлюсь Євангелія Христового, бо воно сила Божа для спасіння кожному, хто вірує, насамперед іудею, а потім і елліну. Бо в ньому відкривається праведність Божа від віри до віри, як написано: А праведний житиме вірою. Бо відкривається з неба гнів Божий на всяке нечестя й неправедність людей, які стримують істину неправедністю. Бо що можна знати про Бога, є явним для них, бо Бог явив їм. Бо Його невидиме — Його вічна сила й божественність — від створення світу через осягання творінь розумом стає ясно видним, так що нема їм виправдання. Тому що вони, пізнавши Бога, не прославили Його як Бога і не подякували, а стали марними у своїх мудруваннях, і затьмарилося їхнє нерозумне серце. Називаючи себе мудрими, стали безумними і славу нетлінного Бога замінили образом, подібним до тлінної людини, птахів, чотириногих і плазунів. Тому й видав їх Бог у похотях їхніх сердець на нечистоту — ганьбити свої тіла один з одним. Вони замінили істину Божу неправдою і поклонялися й служили творінню замість Творця, Який благословенний навіки. Амінь. Тому видав їх Бог на ганебні пристрасті: їхні жінки замінили природні стосунки на протиприродні; так само й чоловіки, залишивши природні стосунки з жінками, розпалювалися своєю похіттю один до одного, чоловіки з чоловіками чинячи непристойність і отримуючи самі в собі відплату, відповідну своєму заблудженню. І оскільки вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнáнні, то видав їх Бог на зіпсований розум — чинити неналежне, — їх, наповнених усякою неправедністю, блудом, нечестям, користолюбством, злобою; повних заздрості, убивств, чвар, обману, злості; пліткарів, обмовників, богоненависників, кривдників, гордих, хвалькуватих, винахідливих на зло, неслухняних батькам, нерозумних, віроломних, нелюбовних, непримиримих, немилосердних. Вони, знаючи вимоги Бога, що ті, хто робить таке, варті смерті, не тільки роблять це, а й схвалюють тих, хто робить.