Отже брати мої улюблені й жадані, моя радість і вінець, стійте отак у Господі, улюблені.
Благаю Еводію, благаю Синтиху бути однодумними в Господі.
Прошу й тебе, справжній товаришу: допомагай цим жінкам, які боролися зі мною в проповіді Євангелія разом із Климентом та іншими моїми співпрацівниками, імена яких у книзі життя.
Радійте завжди в Господі; і ще раз скажу: радійте.
Ваша лагідність хай буде відома всім людям. Господь близько.
Ні про що не турбуйтесь, а завжди в молитві і благанні з подякою відкривайте свої прохання Богу,
і мир Божий, який перевищує всяке розуміння, збереже ваші серця й ваші думки у Христі Ісусі.
Нарешті, брати, що тільки істинне, що тільки гідне, що тільки справедливе, що тільки чисте, що тільки миле, що тільки похвальне, — якщо це якась чеснота і якщо це якась похвала, — про те й думайте.
Чому ви навчились і що прийняли й почули від мене і побачили в мені, те й робіть, і Бог миру буде з вами.
Я дуже зрадів у Господі, що ви вже нарешті знову почали піклуватися про мене; ви й раніше піклувалися, та не мали сприятливих обставин.
Кажу це не від нужди, бо я навчився бути задоволеним у тих обставинах, у яких знаходжусь.
Умію жити і в скруті, умію жити і в достатку; у кожній і в усіх обставинах я навчився і насичуватися, і голодувати, і мати достаток, і терпіти нестаток.
Усе можу у Христі, Який зміцнює мене.