Филип’ян 2:1-18

Филип’ян 2:1-18 НУП

Тому, якщо є якась утіха у Христі, якщо є якась відрада в любові, якщо є якась спільність із Духом, якщо є якесь милосердя й співчуття, то доповніть мою радість: майте однакові думки, майте однакову любов, будьте однодушні й однодумні; не робіть нічого з суперництва чи марнославства, але в смиренні вважайте один одного вищим від себе; кожен хай дбає не тільки про себе, а кожен і про інших. Хай у вас будуть такі ж думки, які були й у Христа Ісуса. Він, будучи в образі Бога, не вважав грабежем бути рівним Богу, але понизив Себе, прийнявши образ раба, народившись у людській подобі; і, виявившись на вигляд як людина, смирив Себе, ставши слухняним до смерті, і смерті хресної. Тому й Бог високо підніс Його і дав Йому ім’я, вище за всяке ім’я, щоб перед іменем Ісуса схилилося кожне коліно небесних, земних і підземних, і щоб кожен язик визнав, що Ісус Христос — Господь, для слави Бога Отця. Тому, мої улюблені, як ви завжди слухались — не тільки в моїй присутності, а тим більше тепер, у мою відсутність, — так зі страхом і тремтінням здійснюйте своє спасіння; бо це Бог зі Свого благовоління чинить у вас і бажання, і дії. Усе робіть без рéмствувань і суперечок, щоб вам бути бездоганними й невинними, непорочними дітьми Божими посеред зіпсованого й розбещеного роду, серед якого ви світите, як світила у світі, тримаючи слово життя, щоб я міг похвалитися в день Христа, що я недаремно біг і недаремно трудився. Та якщо я й стаю узливанням на жертву й служіння вашої віри, я радію і радуюся з усіма вами. Так само й ви радійте і радуйтеся зі мною.