Один з народу сказав у відповідь: Учителю, я привів до Тебе свого сина, одержимого німим духом.
Де тільки схопить його, кидає його на землю, і той пускає піну, скрегоче зубами й ціпеніє. Я казав Твоїм учням, щоб вигнали його, та вони не змогли.
Iсус сказав йому у відповідь: О, роде невіруючий! Доки Я буду з вами? Доки Я буду терпіти вас? Приведіть його до Мене!
І його привели до Нього. Коли хлопець побачив Його, дух відразу затряс ним, і він упав на землю і почав качатися, пускаючи піну.
Iсус запитав його батька: Як давно це сталося з ним? Той сказав: З дитинства.
Дух багато разів кидав його і у вогонь, і у воду, щоб погубити його; але якщо можеш щось зробити, то зжалься над нами, допоможи нам.
Ісус сказав йому: Якщо можеш повірити, то все можливо для того, хто вірить.
І батько хлопця відразу вигукнув зі слізьми: Вірю, Господи, допоможи моєму невір’ю!
Ісус, побачивши, що збігається народ, заборонив нечистому духу, сказавши йому: Духу німий і глухий! Наказую тобі: вийди з нього і більше не входь у нього!
І дух, закричавши і сильно затрясши ним, вийшов, а хлопець став як мертвий, так що багато хто казав, що він помер.
Та Ісус узяв його за руку і підвів його, і той устав.
Коли Він увійшов у дім, Його учні запитали Його наодинці: Чому ми не могли вигнати його?
Він сказав їм: Цей рід не може вийти інакше, як від молитви і по́сту.