Коли Ісус переплив човном назад на той бік, зібралося до Нього багато народу (а Він був біля моря).
І ось приходить один з начальників синагоги на ім’я Яір, і, побачивши Його, падає Йому в ноги,
і сильно благає Його: Моя донечка при смерті. Якби Ти прийшов і поклав на неї руки, щоб вона одужала й жила!
І Iсус пішов з ним. А за Ним ішло багато народу й тіснило Його.
І ось одна жінка, у якої дванадцять років була кровотеча
і яка чимало настраждалася від багатьох лікарів, витратила все, що мала, і їй стало не краще, а навпаки гірше,
почувши про Ісуса, підійшла ззаду в натовпі й доторкнулася до Його одягу
(бо казала в собі: Якщо тільки доторкнуся до Його одягу — одужаю),
і в неї відразу висохло джерело крові, і вона відчула в тілі, що одужала від цієї недуги.
Ісус, відразу відчувши в Собі, що з Нього вийшла сила, обернувся в натовпі й сказав: Хто доторкнувся до Мого одягу?
Його учні сказали Йому: Ти ж бачиш, що Тебе тіснить народ, і кажеш: Хто доторкнувся до Мене?
А Він дивився навколо, щоб побачити ту, яка це зробила.
Жінка, знаючи, що сталося з нею, зі страхом і тремтінням підійшла, упала перед Ним і розказала Йому всю правду.
Та Він сказав їй: Дочко, твоя віра уздоровила тебе. Іди з миром і будь здоровою від своєї недуги.